Справа № 161/5485/23
Провадження № 2/161/2070/23
(заочне)
04 травня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі - Гичці М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що він є власником 45/100 частини будинку по АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також зареєстровані у вказаному житлі. Однак ОСОБА_2 фактично не проживає в даній квартирі з 2010 року, а ОСОБА_3 з дітьми з 2019 року.
Відповідачі добровільно знятись з реєстрації не бажають, відмовляються нести свою частку витрат в комунальних послугах по квартирі, даний факт впливає на призначення субсидії та нарахування надмірного розміру комунальних послуг протягом тривалого часу.
З огляду на наведене просить суд ухвалити рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням та стягнути на його користь судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 07.04.2023 справу було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
04.05.2023 на електронну адресу суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 про неможливість участі в судовому засіданні у зв'язку з перебуванням за кордоном.
04.05.2023 на електронну адресу суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_3 про неможливість участі в судовому засіданні у зв'язку з перебуванням за кордоном. Просила звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю доходу.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6 подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності за наявними матеріалами справи, позов підтримали, просили задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідачі не з'явилися в судове засідання, відзиву на позов не подали та враховуючи, що позивач не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 22.08.1995 посвідченого Першою Луцькою Державною нотаріальною конторою Баглай Юрій Феодосійович прийняв в дар 45/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: будинку по АДРЕСА_2 (а.с.6-7).
Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №316759, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
В будинку АДРЕСА_1 прописані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с.9-12).
Згідно повідомлень Луцького РУП ГУНП у Волинській області №254/50/04-23 від 04.01.2023, №3975/50/04-23 від 08.02.2023 з наданих пояснень сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дочка позивача - ОСОБА_2 , не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2010 року, а дочка ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2019 року і по даний час (а.с.18-19).
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно із частиною третьою статті 319 Цивільного кодексу України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, аналіз правових норм ст. 383, 391, 405 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Частиною 1 статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Відносини набуття права користування житлом на підставі сімейних відносин регулюється статтею 405 ЦК України, а саме: члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц (провадження № 6-13113цс16), від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, (провадження № 61-29520св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц (провадження № 61-17372св18) також зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
При цьому, право члена сім'ї власника квартири користуватися житловим приміщенням нарівні з власником свідчить про похідний характер права користування члена сім'ї від прав власника, отже з припиненням право власності у особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Таким чином, позивач, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном на підставі положення статті 391 ЦК України у будь-який час.
Положеннями ч.2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі тривалий час не проживають за адресою місця реєстрації, проживають закордоном, що і підтверджують в заявах, поданих до суду.
За таких обставин, суд оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, а також враховуючи характер спірних правовідносин сторін, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, що був сплачений при звернені до суду у розмірі 1073,60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (однієї тисячі сімдесят три) гривні 60 коп, а саме: по 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, адреса: АДРЕСА_4
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк