09 травня 2023 року м. Чернівці Справа № 725/4071/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар Тодоряк Г.Д.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецький молодіжний житловий комплекс», ОСОБА_2 , Чернівецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 ,
позивач за зустрічним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецький молодіжний житловий комплекс»,
відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Галичанського О.І., -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , в якому просив: визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру по АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» на вказану квартиру, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21014720 від 20.06.2017 року; визнати укладений між ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 21.06.2017 року недійсним та припинити право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру; визнати укладений між Чернівецьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_5 договір іпотеки придбаної квартири недійсним та припинити зареєстровані на його підставі обтяження речових прав на нерухоме майно.
Провадження №22-ц/822/388/23
В подальшому, ТОВ Чернівецький молодіжний житловий комплекс» подало зустрічну позовну заяву, в якому просило визнати недійсним договір про інвестування в будівництво житла від 12.02.2014 року та акту прийому-передачі квартири від 31.03.2015 року.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2021 року зустрічний позов прийнято до розгляду із первісним позовом (т.1 а.с.112-113).
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 березня 2023 року провадження у справі закрито з підстав п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині саме закриття провадження у справі, ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить суд апеляційної інстанції таку скасувати, а матеріали справи направити для розгляду до Господарського суду Чернівецької області.
Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено в постанові від 15.01.2020 року у справі №607/6254/15-ц та вказано, що погодившись з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 КУзПБ. За встановлених обставин у цій справі суди повинні були передати справу до Господарського суду, на розгляді якого перебуває відповідна справа про банкрутство.
На підставі наведеного, просить ухвалу суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 закриття провадження у справі скасувати, а матеріали справи передати до відповідного господарського суду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
За приписами ч.1-2, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Таким вимогам ухвала суду в оскаржуваній частині щодо закриття провадження у справі за первісним позовом не відповідає.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, та вказав, що враховуючи суб'єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, а також характер позовних вимог, дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки повинен вирішуватися у порядку господарського судочинства.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та в межах доводів апеляційної скарги приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з первісним позовом у червні 2021 року та просив:
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру по АДРЕСА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» на вказану квартиру, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21014720 від 20.06.2017 року;
визнати укладений між ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 21.06.2017 року недійсним та припинити право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру;
визнати укладений між Чернівецьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_5 договір іпотеки придбаної квартири недійсним та припинити зареєстровані на його підставі обтяження речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.2-6).
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №725/4071/21 (т.1 а.с.54).
У грудні 2022 року арбітражним керуючим Ярошом В.Ю. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, а ОСОБА_3 (представник засновників ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс») подано клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи та додано копію постанови Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2022 року (справа №926/701-б/22), згідно якої, крім іншого, вирішено: 1) припинити процедуру розпорядження майном ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс»; 2) припинити повноваження розпорядника майна ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» арбітражного керуючого Поповича Д.М.; 3) визнати ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців - до 16.11.2023 року; 4) ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Яроша В.Ю.; 5) ліквідатору кожного місяця надавати суду звіт про свою діяльність; 6) підприємницьку діяльність банкрута ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» завершити. 7) строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав 16.11.2022 року; 8) припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; 9) оприлюднити повідомлення про визнання боржника ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» банкрутом на офіційному веб-порталі судової влади України (т.2 а.с.152-161).
Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Водночас, відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
У 2019 році в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року.
Відповідно до п.1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 922/928/17).
Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі №903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Така ж правова позиція зазначена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №908/4057/14, від 11 липня 2018 року у справі №922/3040/17, від 29 листопада 2019 у справах №908/130/15-г, №923/1194/17, від 05 лютого 2020 у справі №921/557/15-г.
Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Наведена вище позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц та постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №753/9175/20.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкротства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, передаються матеріали справи, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство та в межах спорів з переліком вимог, визначених ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Оскільки провадження у цій справі відкрито до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідність закриття провадження у справі відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки зазначені дії можуть призвести до створення перешкод позивачу у доступі до правосуддя та унеможливить захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, а також не розкрив мотивів віднесення вимог до ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» до переліку ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.
У цьому випадку, обґрунтувавши охоплення вимог поняттям зазначеного переліку, суд першої інстанції своєю ухвалою мав передати справу до Господарського суду Чернівецької області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс», у порядку ст.31 ЦПК України, без закриття провадження у справі.
Крім того, висновок суду першої інстанції про підвідомчість первісного позову господарському суду в порушення ч.1 ст.263 ЦПК України не містить обґрунтувань та правових висновків щодо закриття провадження в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Отже, з урахуванням встановлених в цій справі обставин висновки суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованими та процесуально правильними, адже вони незаконно перешкоджають отримати позивачу доступ до правосуддя.
Відповідно до положень п.4 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, в даному випадку - ст.263 та п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
При цьому, у випадку повторного вирішення цього питання суду слід визначитися, чи всі позовні вимоги і до усіх відповідачів підлягають розгляду у порядку, визначеному господарським судочинством, обґрунтувавши свої висновки.
За вказаних обставин, ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі слід скасувати з вищевказаних правових підстав, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п.3, 4 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст.367, 368, 379, 381, 383-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 березня 2023 року в частині вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький молодіжний житловий комплекс», ОСОБА_2 , Чернівецького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Лисак І.Н.
Судді: Литвинюк І.М.
Перепелюк І.Б.