Справа № 953/23515/21 (1-кс/953/2613/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/560/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: продовження строків тримання під вартою
03 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 1202122000001002 від 12.07.2021,-
Цією ухвалою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування - до 14.05.2023 року включно.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилалася на те, що підозрювана має поганий стан здоров'я та хронічні захворювання, що унеможливлює її тримання під вартою. Вказує, що підозрювана отримує пенсію, має постійне місце проживання. Вважає, що не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В судове засідання апеляційного суду прокурор та захисник ОСОБА_7 які, відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явилися. Надали до канцелярії суду апеляційної інстанції заяви, в яких просили розглядати апеляційну скаргу без їх участі.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторін, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000001002 від 12.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 28 - ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 146 КК України.
14.02.2023 о 10.00 год. ОСОБА_6 затримана в порядку ст. 208 КПК України і того ж дня їй повідомлена підозра за ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 15 ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 146 КК України.
07.04.2023 року слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_6
. В обґрунтування клопотання слідчий посилався на тяжкість кримінальних правопорушень, в який підозрюється ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, необхідність отримання висновку судової експертизи звуко- та відеозапису та висновків судових вибухотехнічних експертиз, проведення судових експертиз для встановлення вартості квартир, що були предметами злочинів, здійснення тимчасового доступу до речей і документів, що знаходяться у ПНХМНО ОСОБА_9 після здійснення тимчасового доступу проведення відповідних слідчих дій з вилученими документами, встановлення місця знаходження та допиту в якості свідків власників квартир, що стали предметом злочинів, виконання вимог ст.ст. 290, 291 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 слідчий суддя зазначив, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 15 ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 146 КК України та зібрані під час досудового розслідування докази, надані до суду вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування, суду з метою уникнути кримінальної відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчиняти інші кримінальні правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки їй відомо місце їх проживання.
Слідчий суддя суду першої інстанції врахував відомості про особу підозрюваної ОСОБА_6 , яка офіційного джерела доходу не має, пенсіонерка, заміжня, а також наявність об'єктивних обставин, що заважають завершенню досудового розслідування.
Оцінивши сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною злочинів, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою, підвищена суспільна небезпечність інкримінованих підозрюваній злочинів, а також враховуючи, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований та крім пенсії офіційних доходів не має, слідчий суддя вважав, що застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому, задовольнив клопотання слідчого та продовжив строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначив розмір застави у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , оскільки остання підозрюється у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст.ст.193, 194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність продовження щодо підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 15 ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 146 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. The United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих їй дій, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 15 ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 28 - ч.2 ст. 146 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_6 переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваної.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження підозрюється у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.255 КК України, а саме, у участі у злочинній організації, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Враховуючи відомості про особу підозрюваної, яка раніше не судима, пенсіонерка, одружена, а також враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованих підозрюваній злочинів, а тому, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин вбачається, що прокурором поза розумним сумнівом доведено наявність вищенаведених ризиків. Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваній ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності населення, а також життя, здоров'я недоторканності і безпеки людини, яке, відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 підозрюється, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи в апеляційній скарзі щодо того, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Щодо доводів захисника стосовно наявності у ОСОБА_6 захворювань, які унеможливлюють перебування її під вартою, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що наявність захворювань, які унеможливлюють перебування підозрюваного в умовах СІЗО повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання слідчому.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та його сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування щодо ОСОБА_6 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді