08 травня 2023 року
м. Харків
справа № 615/884/18
провадження № 22-ц/818/972/23
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року у складі судді Товстолужського О.В. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2018 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, у якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором № №ASJ-46462-17-DOM від 12.04.2017 у розмірі 56036,84 грн.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволені. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №ASJ-46462-17-DOM від 12.04.2017 в сумі 56 036 грн. 84 коп., з яких: 16 659 грн. 70 коп. - поточна заборгованість по кредиту; 39 377 грн. 14 коп. - прострочена заборгованість по кредиту. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 грн. 00 коп.
Не погодившись з судовим рішенням, 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом з апеляційною скаргою подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження в обґрунтування якого зазначає, що своєчасно з апеляційною скаргою не зміг звернутись у зв'язку з несенням військової служби під час розгляду справи у суді. Відповідно був позбавлений можливості сплатити судовий збір, так як був задіяний у воєнних операціях.
Пунктом 13 Перехідних положень до ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Нормою ч. 1 ст. 127 ЦПК України врегульовано питання поновлення процесуальних строків, за якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Ставлячи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що своєчасно з апеляційною скаргою не зміг звернутись у зв'язку з несенням військової служби під час розгляду справи у суді.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду постановлено 23 липня 2019 року. Копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримано 04.08.2019, що підтверджується зворотнім повідомленням про отримання копії рішення від 23.07.2019 (а.с. 205 т.1).
Крім того, 20.08.2019 року ОСОБА_1 знайомився з матеріалами справи (а.с. 208 т.1).
30 вересня 2019 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою (а.с. 209-215).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. визнано неподаною та повернуто скаржнику (а.с. 226-227 т.1).
Також, 13 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. звернувся до суду першої інстанції з заявою про розстрочення виконання рішення Валківського районного суду Харківської області від 23.07.2019 (а.с. 236-239 т.1).
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 2-3 т.2).
Зазначену ухвалу, представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. отримав 30.12.2019 (а.с.17 т.2).
Відповідно п. 6, 7 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Згідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Отже, вважати, що ОСОБА_1 не був обізнаний про існування судових рішень та про рух справи і не мав можливості оскаржити у визначений законом строк рішення суду не можна.
Крім того, в порушення положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України обов'язку доведення своїх доводів, апелянтом не доведено, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
За правилами ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
ОСОБА_1 , не надав доказів наявності передбачених у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України підстав для незастосування річного строку на апеляційне оскарження рішення суду, який сплив 22.08.2019, і за своїм характером він є таким, що не підлягає поновленню.
Таким чином, у даному випадку відсутні законні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, і вже сплив визначений ч. 2 ст. 358 ЦПК України річний строк, який припинив можливість поновити цей строк.
Враховуючи викладене, слід відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Одним із фундаментальних аспекту принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не повинно піддаватися сумніву. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, яких у даному випадку не встановлено.
Відмова у відкритті апеляційного провадження у даному випадку не обмежує право учасника справи на доступ до суду, оскільки таке обмеження права на апеляційне оскарження передбачено законом, і є пропорційним його легітимній меті - дотримання принципу правової визначеності.
Керуючись ч. 4 ст. 357, ст. 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року у складі судді Товстолужського О.В. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали складено 08 травня 2023 року.
Головуючий - О.Ю.Тичкова
Судді - О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук