Справа № 643/1374/23 Головуючий І інстанції - Скотар А.Ю.
Провадження № 33/818/420/22 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
03 травня 2023 року Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є.
за участю захисника Коновал А.М.
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Коновала А.М. на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 21 березня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що07.02.2023 о 00:10 годині, солдат ОСОБА_1 був виявлений представниками Військової служби правопорядку за адресою: АДРЕСА_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, під час виконання службових обов'язків. В подальшому солдата ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу АЛКОНТ-М (№00291), результат огляду 1.40 проміле, отже своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП..
Постановою судді Московського районного суду м.Харкова від 21 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3 665 грн.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Коновал А.М. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення від 07.02.2023 року є однобічним судженням посадовця, оскільки як вбачається з контексту даного протоколу, цей процесуальний документ не містить даних про час складання протоколу, а також у ньому відсутній підпис ОСОБА_1 щодо ознайомлення його з даним процесуальним документом та щодо ознайомлення та роз'яснення йому ст.63 Конституції України, а також його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та відсутні письмові пояснення ОСОБА_1 . Також протокол містить підписи анонімних осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки не встановлено, хто вони та яку саме процесуальну дію ці особи мали підтвердити.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 був і є військовим у складі рядовим з військовим званням - солдат та на час ухвалення оскаржуваної постанови у відношенні ОСОБА_1 був сформований остаточний наказ (Витяг з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України м. Харкова, датованого від 13.02.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, та виключення зі списків особового складу.
Також, зазначає, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння щодо використання спеціального технічного засобу не містить даних дати, часу його складання та повних даних посадової особи, яка склала даний процесуальний документ, також відсутні дані щодо ознайомлення ОСОБА_1 з даним актом та з результатами тестування.
Вказує, що будь-яких доказів про перебування ОСОБА_1 на території частини № НОМЕР_2 матеріали справи не містять. Відповідно до графіку заступання в наряд за лютий місяць 2023 року, котрий мав бути затверджений командиром військової частини до матеріалів справи не доданий. Тому і факт протиправного залишення військової частини ОСОБА_1 є відсутнім, що свідчить про те що з 06.02.2023 року по 07.02.2023 року останній не міг перебувати в наряді, а саме на території військової частини. Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, та виконував обов'язки «військової служби» в нетверезому стані на території військової частини № НОМЕР_2 , як про те зазначено в оскаржуваній постанові суду першої інстанції, матеріали справи не містять.
Крім того, фабула протоколу не містить розкриття суті правопорушення із зазначенням де саме відбувалося розпивання напоїв, чи де саме було виявлено особу в стані сп'яніння, відсутній протокол затримання або докази перебування в частині, що виключає притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Так, згідно ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Тобто, ч.1 ст.172-20 КУпАП передбачає такі окремі кваліфікуючі ознаки:
1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів;
2) поява військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
3) виконання військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
4) відмова військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Разом з цим, наказом Міністерства оборони України від 10.10.2016 року №515 затверджено Інструкцію про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
У пункті 3 підпункт 7 розділу VІІІ Інструкції визначено процедуру огляду військовослужбовця на стан сп'яніння, зокрема: За наявності ознак алкогольного сп'яніння у затриманої особи, установлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків пропонує затриманій особі, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, пройти добровільно тест з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку (підрозділі Служби правопорядку в гарнізоні).
Перед проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
За результатами проведення огляду на стан сп'яніння посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) складається акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 15), який підписується посадовою особою, яка проводила огляд, та двома свідками.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається порушнику, а другий підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), зазначаються у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання.
У разі незгоди порушника на проведення огляду уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами оперативний черговий органу управління Служби правопорядку (посадова особа підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у супроводі посадової особи, визначеної начальником органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), організовує направлення затриманого до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Направлення на огляд затриманого з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 16), здійснюється оперативним черговим органу управління Служби правопорядку (посадовою особою підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) на підставі письмового звернення начальника органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду затриманих посадова особа Служби правопорядку забезпечує доставлення таких осіб до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Огляд для встановлення стану сп'яніння затриманого, який вчинив адміністративне правопорушення, здійснюється в закладах охорони здоров'я, яким надано право на проведення такого огляду, лікарями, які пройшли тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
За результатами огляду на стан сп'яніння та за лабораторними дослідженнями встановлюється ступінь сп'яніння, який вноситься до акта медичного огляду.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності посадової особи Служби правопорядку.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи в трьох примірниках (перший примірник видається під підпис посадовій особі Служби правопорядку, яка доставила особу на огляд, другий - оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я).
Після проведення огляду посадова особа Служби правопорядку доставляє затриманого до органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).
Результати огляду на стан сп'яніння затриманого зазначаються уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), якій надано право складати протоколи, у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, а висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналіз зазначених приписів дозволяє зробити висновок, що встановлення факту знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння (в даному випадку) можливе лише з додержанням спеціальної процедури та виконання чітких і послідовних дій, результати яких лише і можуть бути належними та допустимими доказами, не входить до компетенції та дискреційних повноважень інших осіб, в тому числі й суду.
Відповідно до протоколу серії ДНХ-2/1065 від 07.02.2023 року солдат ОСОБА_1 07.02.2023 о 00:10 годині перебував в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків, за адресою АДРЕСА_1 .
Водночас, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимим доказами не є беззаперечним доказом на доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Так, як пояснив ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що він ввечері 07.02.2023 року не був при виконані службових обов'язків та проводив свій вільний час поза межами військової частини, яка розташована по пр-ту Ландау у м.Харкові та перебував на зупинці громадського транспорту, коли до нього підійшли посадові особи Служби правопорядку
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять висновків службового розслідування, або службової перевірки, яка на думку апеляційного суду, повинна була бути проведена керівництвом військової частини за фактом перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків.
Слід констатувати, що матеріали провадження взагалі не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння саме під час виконання ним службових обов'язків, а тому зазначене не породжувало обов'язку проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за зазначеною процедурою. Слід зазначити, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення, який фактично є обвинуваченням, та акту огляду, інших документів до суду не надавалось. Навіть відсутні докази того, що ОСОБА_1 взагалі є військовослужбовцем. Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Разом з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано свідків правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які також нібито засвідчили те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, пояснення у вказаних свідків, особою, що склала протокол, не відбиралися і судом першої інстанції вони не допитувались. Матеріали справи взагалі не містять жодних відомостей про зазначених осіб, пояснення від них не відбирались, хто вони та які обставини можуть підтвердити (спростувати) є незрозумілим.
Також, апеляційний суд погоджується з доводами захисника про те, що долучений акт огляду на стан алкогольного сп'яніння № 292 не містить відомостей про дату та час складання такого акту. Також акт було складено в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , натомість, матеріали справи не містять пояснень цих свідків.
Крім того, підпис особи Служби правопорядку, яка склала акт огляду здійснено не в оригіналі, а у якості копії бланку, в який вносились чорною ручкою записи, а сам протокол про адміністративне правопорушення складено службовою особою, повноваження якої перевірити неможливо.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є елементом суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції не встановлено фактичні обставини правопорушення, а суд послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та обґрунтував вину лише на формально перелічених документах, тобто не виконав свої безпосередні функції щодо повного, всебічного, і об'єктивного з'ясування обставин справи, що є неприпустимим.
Враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч.3 ст. 172-20 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення.
Разом з цим, оскільки апеляційним судом не було встановлено належного огляду на стан алкогольного сп'яніння, то інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими та такими, які не потребують додаткових висновків у зв'язку з встановленими апеляційним судом порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Коновала А.М. задовольнити.
Постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 21 березня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик