Справа № 450/1563/22 Провадження № 2/450/103/23
03 травня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого-судді Кукси Д.А.
секретаря судового засідання Оленич О.І.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,-
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, вподальшому збільшивши позовні вимоги та просив визначити місце проживання малолітніх дітей разом з ним. Свої вимоги мотивує тим, що 28.07.2008 уклав шлюб з ОСОБА_3 , який зареєстровано Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилися 2 доньки. Спочатку їх сімейне життя складалося добре, але протягом останніх років сімейні стосунки між ними погіршилися, що в кінцевому результаті призвело до постійних сварок, та припинення шлюбних відносин. Спільне життя з відповідачкою не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння між ними, байдужості до життя та проблем кожного, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Неодноразові спроби примирення не дали результатів. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам його, відповідачки та їх дітей.
У відзиві на зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітніх дітей, позивач зазначає, що на даний час відповідачка (позивач за зустрічним позовом) зареєстрована та фактично проживає у будинку, належному його матері - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 разом з ним та дітьми. На даний момент відсутній спір щодо місця проживання дітей, а тому вимоги вміщені у зустрічному позові заявлені передчасно. Звертає увагу, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків, зокрема мати, пріоритетним правом на проживання з дитиною. Крім того, квартира у м.Кам'янець-Подільському є однокімнатною, має загальну площу 37,3 кв.м, житлову - лише 19,3 м.кв., у такій, за наявною у нього інформацією, зареєстровані та проживають сторонні особи. Переїзд до м.Кам'янця-Подільського потягне за собою розрив сталих соціальних зв'язків, у дітей значно погіршиться психологічний стан та відбудуться інші негативні наслідки. Зміна місця проживання дітей не буде в їх інтересах. Не знаючи достовірно ані місця проживання, не маючи відповідного (за місцем проживання) висновку органу опіки та піклування, немає можливості оцінити умови проживання дітей та не можна визначити місце їх проживання з позивачкою за зустрічним позовом. Щодо матеріального забезпечення дітей, то його дохід значно перевищує дохід позивачки за зустрічним позовом, він позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває; його робочий графік дозволяє завозити дітей до школи, займатися підготовкою до уроків, проводити разом дозвілля та іншим чином піклуватися про дітей, він створює всі умови для гармонійного розвитку своїх дітей. Діти не бажають змінювати місця проживання та школу, бажають і надалі проживати в будинку, де вони виросли разом з батьком. 24.11.2022 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, зокрема, щодо визначення місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком. Мотиви збільшення позовних вимог - аналогічні обґрунтуванням, викладеним вище у відзиві на зустрічну позовну заяву. 03.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач покликається на те, що на стадії підготовчого провадження позивач має право змінити предмет позову, в тому числі шляхом заявлення додаткової вимоги. У висновку органу опіки та піклування чітко зазначено про рекомендацію визначити місцем проживання дітей у АДРЕСА_1 , разом з батьком. На даний час у відповідачки відсутні можливості купити квартиру (або орендувати квартиру належної площі) та забезпечити дітям належні умови проживання. На даний час дітям створені всі умови для проживання, відпочинку та повноцінного і гармонійного розвитку. Покликання відповідачки на відсутність доказів про реєстрацію його підприємцем, на вручення повістки не мають значення для розгляду справи. Звертає увагу на те, що переїзд дітей до іншої місцевості призведе до розриву сталих соціальних зв'язків, а зміна місця навчання потягне за собою значне погіршення психологічного стану. Він не збирається обмежувати спілкування дітей з їх мамою, донькам необхідно отримувати відповіді на питання, які можуть бути задані лише матері, однак, оскільки відповідачка майже постійно відсутня вдома, то такі відповіді вони отримують по телефону, що зможуть зробити і в майбутньому. Для забезпечення інтересів дітей, з метою унеможливлення їх перевезення до іншої місцевості чи країни (без його згоди) просить визначити їх місце проживання судом.
Позиція відповідача: 19.07.2022 на адресу суду надійшов зустрічний позов про визначення місця проживання дітей. В обґрунтування зустрічних позовних вимог покликається на те, що у шлюбі з позивачем у них народилося дві доньки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Фактично від початку народження доньок, вона займається їх вихованням, оздоровленням, якщо вони хворіють та створює усі необхідні умови для проживання та їх повноцінного розвитку. Приблизно з 2015 до теперішнього часу за її ініціативою доньки відвідують курси англійської мови та секцію художньої гімнастики в с.Чишки, Пустомитівського району Львівської області. З 01.09.2018 її діти навчаються у Чишківському ліцеї Давидівської сільської ради. Процес їхнього навчання у даному навчальному закладі проходить виключно за її участі як матері, зокрема: відвідування батьківських зборів, купівля підручників; підготовка дітей до вивчення навчального матеріалу. Окрім навчального процесу, вона постійно забезпечує дітей продуктами харчування, одягом, дозвіллям та іншими необхідними потребами для життя. На теперішній час вона має можливість і надалі продовжувати забезпечувати їх всім необхідним, оскільки займається підприємницькою діяльністю у сфері роздрібної торгівлі; на обліках в лікаря нарколога та психолога вона не перебуває. Діти дуже до неї прив'язані. На даний час вона проживає з дітьми в АДРЕСА_1 , однак після розірвання шлюбу планує змінити місце проживання на АДРЕСА_2 . Участь позивача у вихованні дітей є посередньою, полягала у наданні своєї частини коштів на дітей. За час спільного життя, більшість вільного часу він приділяв собі і своїм друзям, що ставить під сумнів можливість позивача здійснювати належний догляд за дітьми. 17.01.2023 на адресу суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому відповідачка зазначає про недопустимість збільшення позовних вимог, оскільки одночасно змінені як підстави, так і предмет позову, що є фактично новим позовом, з яким позивач повинен звертатися на загальних підставах. Крім того вказує, що діти прихильно ставляться до обох батьків, а тому незрозумілим є надання переваги батьку при визначенні місця проживання малолітніх дітей. Щодо місця подальшого проживання, вона планує купити житло в м.Винники, що неподалік с.Чижки та діти зможуть надалі ходити в ту ж школу та відвідувати гуртки. З метою розширення бізнесу, вона була в Італії та реалізувала можливість розвитку партнерських відносин зі знайомими інвесторами в сфері роздрібного продажу продуктів харчування. Щомісячна загальна сума її доходу з січня 2021 по листопад 2021 становила 6583,33 грн., а в грудні 2021 місячна загальна сума доходу становила 7083,37 грн. Банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк» відкритий на фізичну особу - ОСОБА_1 , документи, які підтверджують здійснення господарської діяльності по будівництву та ремонту нерухомого майна у справі відсутні, також відсутні документи щодо реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця або реєстрації ним юридичних осіб за вказаним напрямком та він не має стабільного заробітку. Діти на даний час - неповнолітні дівчата підліткового віку, які особливо потребують материнської опіки. Вона займається їх вихованням та освітою, допомагає з навчанням, забезпечує їх продуктами харчування. Крім того позивачу прийшла повістка з Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про явку позивача для проходження медичної комісії та уточнення облікових даних. А тому у випадку призову його на військову службу, він не зможе здійснювати догляд за дітьми.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
01.06.2022 запит про доступ до персональних даних; 20.06.2022 ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; 19.07.2022 зустрічний позов відповідачки про визначення місця проживання дітей; 20.07.2022 ухвала про здійснення переходу з розгляду справи в порядку спрощеного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження; 11.08.2022 відзив на зустрічну позовну заяву; 30.09.2022 ухвала про зобов'язання Службу у справах дітей Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області надати висновок щодо розв'язання спору; 09.11.2022 висновок Давидівської сільської ради як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей; 21.11.2022 клопотання представника відповідачки про перенесення розгляду справи; 24.11.2022 заява позивача про збільшення позовних вимог; 05.01.2023 клопотання представника позивача про перенесення судового засідання;17.01.2023 відзив на заяву про збільшення позовних вимог до позову про розірвання шлюбу; 03.02.2023 відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог; 17.02.2023 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 03.05.2023 заява відповідачки про відмову від зустрічного позову; 03.05.2023 ухвала про закриття провадження за зустрічним позовом.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 29.07.2008 року, який зареєстрований Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.07.2008, актовий запис №12.
Від шлюбу у сторін народилися доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 25.07.2012, актовий запис №22, та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 25.07.2012, актовий запис №23.
При вирішенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім'ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
У відповідності із положеннями ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Позивач зазначає, що шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони подружніх стосунків не підтримують, шлюб існує формально.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
Зважаючи на те, що сторони шлюбних стосунків не підтримують, шлюб між ними набув формального характеру, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим.
Приймаючи до уваги пояснення позивача у позовній заяві, відсутність його згоди на примирення, суд вважає, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка не заперечує, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей сторін, суд приходить до наступного висновку.
Згідно довідки, виданої Давидівською сільською радою 01.08.2022 №2000/10-2022 сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх діти ОСОБА_7 та ОСОБА_7 проживають у АДРЕСА_1 .
Як зазначив позивач та не заперечила відповідач даний будинок належить матері позивача.
Позивач ОСОБА_1 на обліку в психіатра та в нарколога не перебуває, про що свідчать довідки № 329 від 29.07.2022 та №290 від 29.07.2022 КНП Пустомитівської міської ради «Пустомитівська лікарня» Поліклініка.
Відповідач ОСОБА_3 на обліку в нарколога та в психіатра не перебуває, про що свідчать довідки № 254 від 08.07.2022 та №288 від 08.07.2022 КНП Пустомитівської міської ради «Пустомитівська лікарня» Поліклініка; скарг та заяв на поведінку відповідачки до Чишківського старостинського округу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області не поступало, про що свідчить характеристика, надана Чишківського старостинського округу Давидівської сільської ради від 08.07.2022 №44.
Відповідачці на праві власності належить однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 37,3 м.кв, житловою - 19,3 м.кв..
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 , припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 05.10.2022 на підставі власного рішення, про що здійснено відповідний запис.
Висновком Давидівської сільської ради як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 №222 від 02.11.2022, рекомендовано визначити місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адресу: АДРЕСА_1 разом з їх батьком - ОСОБА_1 .
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Суд також враховує висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 15.01.2020 по справі №148/1555/17, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Допитані в судовому засіданні в присутності педагога ОСОБА_9 , малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , пояснили, що вони бажають залишитися проживати за місцем їх теперішнього проживання, вони ходять до школи та відвідують гуртки, мають друзів; не хочуть змінювати оточення та комфортні для них умови проживання з батьком.
Таким чином, виходячи із обставин справи, враховуючи фактично окреме (хоча і в одному будинку) проживання батьків малолітніх дітей, їх вік, особисту прихильність та інші обставини, що мають істотне значення, суд вважає, що визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме їх повноцінному вихованню та розвитку.
Ухвалюючи рішення суд, зазначає, що визначення місця проживання дітей разом із батьком не позбавляє права відповідачки спілкуватися з дітьми та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки матір дітей у разі визначення місця проживання останніх з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми, прояву турботи відносно них та участі у їх вихованні.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, ч.1 якої передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу вимог ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В ході розгляду справи відповідачка повністю первісний позов не визнавала, жодних заяв чи клопотань не подавала, а тому в користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір.
Керуючись ст.ст. 2-14, 76-83, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 19, 104, 105, 110 - 114, 141, 157, 160, 161 СК України, відповідно до Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, - задоволити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 29 липня 2008 року Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, актовий запис №12, - розірвати.
Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесять чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04372313, 81151, с.Давидів, вул. Незалежності, 1а, Львівського району, Львівської області.
Повний текст рішення складено 08.05.2023.
СуддяД. А. Кукса