Справа № 442/2959/23
Провадження №3/442/1169/2023
Іменем України
09 травня 2023 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Павлів З.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст.130, ст.124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановила:
В провадження судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.4 ст.130 КУпАП, ст.124, 122-4 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №474533 від 18.04.2023 ОСОБА_1 18.04.2023 орієнтовно о 01.15 год. в с.Ластівка на вул.Шевченка 58, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Caddy р.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на дерев'яну огорожу. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. 442/2959/23
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №474886 від 18.04.2023 ОСОБА_1 18.04.2023 о 01.15 год. в с.Ластівка на вул.Шевченка 58, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Caddy р.н.з. НОМЕР_1 скоїв ДТП, після чого місце пригоди залишив.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №474532 від 18.04.2023 ОСОБА_1 18.04.2023 орієнтовно о 01.15 год. в с.Ластівка на вул.Шевченка 58 керував транспортним засобом марки Volkswagen Caddy р.н.з. НОМЕР_1 та вживав після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.04.2023 о 01:30 год. с.Ластівка на вул.Шевченка 58 за його участю, алкогольні напої. Огляд на стан сп'яніння проводився приладом Drager, результат 1,13 проміле.
У відповідності до вимог ст.36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.
У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.36 КпАП України, справи про адміністративне правопорушення №442/2959/23, провадження 3/442/1169/2023, 442/2960/23, провадження 3/442/1170/2023, справа 442/2961/23, провадження 3/442/1171/2023, підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номера 442/2959/23, провадження 3/442/1196/2023.
ОСОБА_1 подав до суду клопотання в якому свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ст.122-4 КУпАП визнав повністю. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП своєї вини не визнає, просить закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.ст.9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.256 КУпАП.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов'язаний з'ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, вважаю за необхідне зазначити наступне:
До вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції долучено: копії протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124, 122-4 КУпАП; рапорт про отримання заяви - повідомлення про вчинення ДТП, зареєстрованої ЄО №1235 від 18.04.2023; схему місця ДТП; результат огляду за допомогою приладу Драгер, результат 1,13 проміле, акт огляду на стан сп'яніння, заяву ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; рапорт іспектор СРПП Н.Войтович та відеозапис.
У частині 4 статті 130 КУпАП регламентовано адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачений ст.266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008р №1103, якою затверджено «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»; спільним Наказом МВС та МОЗ України віл 9 листопада 2015р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), самої Інструкції.
У п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У зазначеній Інструкції регламентовано порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (Розділ ІІ), а також порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я (Розділ ІІІ).
У Розділі ІІІ зазначеної вище Інструкції встановлено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
З таких підстав, диспозицією ч.4 ст.130 КУпАП визначено єдиний порядок проведення огляду особи, причетної до дорожньо-транспортної пригоди на стан сп'яніння - медичний огляд, який згідно вищевказаної Інструкції проводиться в закладі охорони здоров'я.
З таких підстав, приходжу до висновку, що огляд на стан сп'яніння, проведений ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, такий проведений всупереч, визначеному чинним законодавством порядку, а тому результати такого огляду не можуть бути належним та допустимим доказом у даній справі. З таких підстав, відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування “поза розумним сумнівом”, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Крім цього, суд приймає до уваги покликання ОСОБА_1 про недопустимість відеозапису як доказу, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.ст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року № 14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відео реєстраторів патрульних» чітко регламентують, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, а також вказується коли поліцейський повинен її обов'язково вмикати.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст.40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно п.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затв.наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100 після активації нагрудної відеокамери все спілкування повинно бути записане безперервно.
У п.1 ч.1 ст.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 №28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Відповідно до ст.5 Розділу ІІІ цієї Інструкції включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відео реєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відео реєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
З вищенаведених норм вбачається, що долучений відеозапис не є належним доказом у даній справі, оскільки таке є перервним.
Водночас, слушними вважаю покликання ОСОБА_1 про незабезпечення працівниками поліції його права на правову допомогу.
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 , останній виявляв бажання скористатись правовою допомогою, про що неодноразово наголошував працівникам поліції. Поряд з цим, інспектором не вжито жодних дій щодо надання ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Правова концепція "отруєного дерева" (або "ефект доміно"), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи "Гефген проти Німеччини" (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); "Яременко проти України" (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі ("отруєне дерево дає отруйні плоди"), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Відповідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч 2 ст.62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 N 1-р/2019).
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі.
Відповідно ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» неприпустимим є спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та 122-4 КУпАП, слід зазначити наступне.
У статті 124 КУпАП регламентовано адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п.а п.2.3 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Статтею 122-4 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Крім повного визнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124 та 122-4 КУпАП підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами: даними вищевказаних протоків про адміністративні правопорушення; рапортом ст.інспектора-черговий ЧЧВнП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 18.04.2023, схемою місця ДТП, заявою ОСОБА_2 , долученими фото, на яких зафіксовано ушкодження транспортного засобу.
Враховуючи вищенаведене, вбачаю в діях ОСОБА_1 ознаки складу правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП України.
При визначенні адміністративного стягнення, враховую характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, приходжу до висновку про необхідність застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Крім того, відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 коп., який також підлягає стягненню з порушника на користь держави.
Керуючись ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130, ст.ст.283, 284 КУпАП, -
постановила:
Об'єднати в одне провадження справу №442/2959/23, провадження №3/442/1169/2023, справу №442/2960/23, провадження №3/442/1170/2023, справа №442/2961/23, провадження №3/442/1171/2023, підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номера справи №442/2959/23, провадження №3/442/1169/2023.
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та ст.122-4 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн. в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Павлів З.С.