Справа № 461/4309/20
Провадження № 1-кп/461/259/23
05.05.2023 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020140050001248 від 01.04.2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року вирок Галицького районного суду м.Львова від 28 грудня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2022 р., головуючого суддю обрано ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року у справі призначено підготовче судове засідання. (т. 3, а.с.126).
Протокольною ухвалою суду від 03.04.2023 р. було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо проведення розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020140050001248 від 01.04.2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, колегіально судом у складу трьох суддів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2023 р., визначено скалд колегії суддів для розгляду вказаного кримінального провадження у складу головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (т.4, а.с. 80).
У судовому засіданні 05.05.2023 р. бвинувачений ОСОБА_6 подав заяву про відвід колегії суддів в складі головуючого судді ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від розгляду справи 461/4309/20 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020140050001248 від 01.04.2020 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Вказує, що не довіряє колегії суддів, зокрема через те, що ухвалою колегії суддів від 02.05.2023 року у вказаному кримінальному провадженні було відмовлено у задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору, та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140050001248 від 01.04.2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, призначено до відкритого судового розгляду колегією суддів. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 покликається на те, що він мав намір під час підготовчого судового засідання подати ще ряд клопотань, однак не встиг цього зробити внаслідок призначення справи до судового розгляду та завершення підготовчого судового засідання. Вбачає в цьому упередженість з боку колегії суддів, оскільки він був позбавлений можливості скористатися своїм правом на подачу клопотань. Також як на підставу для відводу вказує на те, що ухвала про призначення справи до судового розгляду винесена начебто ще 01.05.2023 р., тобто за день до початку судового засідання, що свідчить на думку обвинуваченого про упереджене ставлення до нього з боку вказаної колегії суддів. Також покликається на те, що вказаною колегією суддів 24.04.2023 р. була винесена ухвала про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», на 60 діб, тобто до 22 червня 2023 року, без визначення розміру застави. При цьому, колегія суддів перераховуючи ризики, які існують щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначила, що останній, «не маючи засобів для існування, може продовжувати злочинну діяльність для забезпечення своїх матеріальних умов проживання». ОСОБА_6 зазначає, що зміст даної ухвали, винесеної у підготовчому судовому засіданні, дає підстави йому вважати, що колегія суддів ще до повного дослідження доказів у справі зробила висновок про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а тому просить задоволити заяву про відвід.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заяву про відвід підтримав з підстав, наведених у ній.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, вважає таку необгрунтованою, та такою що має ознаки зловживання своїми процесуальними правами з боку обвинуваченого, зважаючи на те, що такі відводи ним заявлилися до цього неодноразово.
Заслухавши пояснення учасників, перевіривши матеріали заяви, колегія суддів приходить до переконання, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні колегії суддів в складі головуючого судді ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020140050001248 від 01.04.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до положень ч.5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.
Відповідно ч.1 статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
В ході розгляду заяви про відвід встановлено, що доводи заявника щодо упередженого ставлення колегії суддів ґрунтуються виключно на суб'єктивній думці самого заявника, яка фактично пов'язана з його припущеннями та непогодженням з процесуальними рішеннями та діями суду, зокрема з рішеннями про призначення справи до судового розгляду та застосування по відношенню до нього запобіжного заходу. Однак, такі доводи не можуть бути беззаперечною підставою для усунення колегії суддів від участі у розгляді справи.
Зокрема, не заслуговують на увагу припущення обвинуваченого про те, що ухвала суду про призначення спрви до судового розгляду була винесена за день до її ухвалення, оскільки на вказаній ухвалі чітко вказана дата її постановлення, а саме: 02.05.2023 р. Також безпідставними є твердження обвинуваченого про те, що колегією суддів було обмежно заявника в праві подачі клопотань під час підготовчого судового засідання, оскільки жодних нерозглянутих клопотань обвинувченого ОСОБА_6 в матеріалах справи немає, а всі усні клопотання обвинуваченого під час підготовчого судового засідання були належним чином розглянуті. Те що у обвинувченого ОСОБА_6 після завершення підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду виникло бажання подати нові клопотання до суду, не свідчить про упереджене ставлення колегії суддів до нього, оскільки колегія суддів не могла передбачити наперед бажання ОСОБА_6 подавати ще будь-які інші клопотання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного.
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виходячи з вищенаведеного, для відведення колегії суддів необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Отже, відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Непогодження заявника з процесуальними рішеннями ухваленими колегією суддів, з точки зору закону, не може вважатися законною підставою для відведення судді (колегії суддів) від участі у провадженні (справі).
До поданої заяви не долучено жодного належного та допустимого доказу на його обґрунтування.
Фактично доводи заявника, який є обвинуваченим у кримінальному провадженні, ґрунтуються на його непогодженні з рішеннями та діями суду, а також на його особистому тлумаченні процесуальних рішень суду.
Аналіз поданої заяви свідчить про те, що наведені мотиви не являються законною підставою для відведення колегії суддів від участі у справі, а можуть бути предметом оцінки під час розгляду відповідної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, у тому числі і за результатами розгляду обвинувального акту, у разі непогодження учасників процесу з остаточним рішенням ухваленим у справі судом першої інстанції.
Так, доводи заяви про відвід стосуються того, що заявник не згоден з процесуальним рішенням, які прийняв суд у цій справі, зокрема такі стосуються ухвали від 24.04.2023 року про продовження запобіжного заходу,
Як вбачається з даної ухвали, колегія суддів, перераховуючи ризики, які існують щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначила, що останній, «не маючи засобів для існування, може продовжувати злочинну діяльність для забезпечення своїх матеріальних умов проживання».
ОСОБА_6 зазначає, що зміст даної ухвали, винесеної у підготовчому судовому засіданні, дає підстави йому вважати, що колегія суддів ще до повного дослідження доказів у справі зробила висновок про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Тобто, фактично заявник покликається на дії суду, що стосуються процесуальних рішень під час розгляду даної справи.
Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до зазначених положень Конституції України, судові рішення і, відповідно, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції.
Суд вважає такі доводи ОСОБА_6 голослівними та такими, які викладені у формі припущень, оскільки останнім не наведено фактів, які б викликали сумнів у необ'єктивності чи неупередженості колегії суддів.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що заява про відвід колегії суддів не є вмотивованою, оскільки не містить достатніх, належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені ст.75 КПК України. Окрім того, не встановлено інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, колегія суддів, -
У задоволенні заяви ОСОБА_6 про відвід колегії суддів в складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3