Справа № 455/1330/21
Провадження № 1-кп/455/21/2023
Іменем України
08 травня 2023 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141320000010 від 02.03.2021 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Раково Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_5
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , будучи особою, раніше неодноразово притягнутою, згідно постанов Старосамбірського районного суду Львівської області від 22.01.2021 та 29.01.2021 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ч.2 ст. 173-2 КУпАП відносно своєї дружини ОСОБА_5 , із якою він спільно проживає, пов'язаний спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин. Так, ОСОБА_6 , у період часу з 26.12.2020 по теперішній час, перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання на ґрунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство над своєю дружиною ОСОБА_5 , що призвело до її психологічного страждання та погіршення якості життя потерпілої. Продовжуючи свої систематичні протиправні дії, 01.03.2021 приблизно о 21.00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю проживання, що за вищевказаною адресою, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_7 дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, чим принижував її честь та гідність та завдав шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_7 .
Таким чином ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто злочин, передбачений ст.126-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред'явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ст.126-1 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 показав, що між ним та його дружиною ОСОБА_5 , з якою разом проживає, часто виникають конфлікти, за вчинення яких він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Востаннє такий конфлікт мав місце 01.03.2021 року по місцю проживання у с. Раково Старосамбірського району Львівської області, в ході якого він ображав потерпілу нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. У вчиненому щиро розкаюється, стверджує, що більше таких дій вчиняти не буде на даний час помирився з дружиною та живуть мирно. Просить суд суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що з обвинуваченим помирилася, не має до нього претензій та просить не застосовувати до обвинуваченого суворе покарання.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного злочину доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ст.126-1 КК України, оскільки він своїми діями вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої особи.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, також береться до уваги його сімейний та матеріальний стан, зокрема, те, що він офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем свого проживання, також враховується його стан здоров'я, зокрема те, що обвинувачений є працездатним (інвалідності не встановлено), під динамічним спостереженням у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність відповідно до ст.67 КК.
Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_3 то суд керується тим, що його поведінка в ході досудового слідства та в судовому засіданні була адекватною, свої пояснення він надавав послідовно та змістовно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.
Також, при призначені покарання суд враховує думку потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні зазначила, що з обвинуваченими помирилася, не має до нього претензій та просить не застосовувати до обвинуваченого суворе покарання.
Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді громадських робіт в межах санкції ст.126-1 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст.69 КК України, суд не вбачає.
Згідно ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів з покладенням відповідних обов'язків.
Враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини в сукупності, зокрема дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання, суд вважає за недоцільне застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальні заходи, передбачені ч.1 ст. 91-1 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.349,368-371, 373-376 КПК України суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1