Справа № 461/3350/23
Провадження № 1-кс/461/2443/23
05.05.2023 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши заяву адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про факт незаконного не звільнення особи з-під варти після внесення застави,
встановив:
адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, звернувся до Галицького районного суду міста Львова із заявою про факт незаконного не звільнення особи з-під варти після внесення застави.
Обґрунтовуючи наведену заяву, адвокат вказує, що він здійснює захист у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023141380000161 від 31.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
22.03.2023 слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Львова постановлено ухвалу якою підозрюваному ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 40 діб до 30.04.2023 року включно. Цією ж ухвалою підозрюваному визначено розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (107 360 грн. 00 коп.)
28.04.2023 року, у межах наведеного кримінального провадження, ОСОБА_4 ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 діб. Цією ж ухвалою визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (214 720 грн. 00 коп.)
Заявник вказує, що, на його думку, розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (214 720 грн. 00 коп.) починав діяти з 01.05.2023.
28.04.2023 мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 внесла заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (107 360 грн. 00 коп.) Як зазначає заявник, о 17 год 43 хвилини у п'ятницю 28.04.2023 (час внесення застави) Державна установа «Львівська установа виконання покарань (№19)» припинила прийом відвідувачів, а тому 01.05.2023 (у перший робочий день після вихідних) заставодавець звернулась до наведеної установи, надавши оригінал квитанції про внесення застави. Однак, відповідальні працівники Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» повідомили, що оскільки з 01.05.2023 розпочала дію ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2023 року, якою визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (214 720 грн. 00 коп.), така квитанція матері ОСОБА_4 була повернута.
Захисник, посилаючись на положення ст. 203 КПК України, згідно яких ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом, стверджує, що ОСОБА_4 незаконно утримується у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)». При цьому такі доводи адвоката ґрунтуються на тому, що наведена вище ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова припинила свою дію, а зазначена вище ухвала Шевченківського районного суду міста Львова від 28.04.2023 року оскаржена в апеляційному порядку, тобто не вступила у законну силу.
Таким чином, захисник вважає, що ОСОБА_4 незаконно утримується у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», а тому просить зобов'язати цю установу прийняти у заставодавця ОСОБА_6 оригінал квитанції про внесення нею застави за ОСОБА_4 та негайно звільнити останнього з-під варти.
Захисник та ОСОБА_4 в судовому засіданні, кожен окремо, заяву підтримали з мотивів наведених у ній та просили таку задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заяву заперечила з мотивів необґрунтованості. Вказала, що ОСОБА_4 був присутній 28.04.2023 року при оголошенні ухвали Шевченківського районного суду м. Львова, якою щодо нього продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 діб та визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (214 720 грн. 00 коп.) Також, вказала, що оскільки на даний час наявне передбачене законом судове рішення на підставі якого ОСОБА_4 утримається під вартою, підстав для задоволення заяви захисника немає.
На виконання положень ст.206 КПК України, ухвалою слідчого судді від 05.05.2023 року, зобов'язано Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№19)» невідкладно надати до Галицького районного суду міста Львова інформацію про перебування в даній установі ОСОБА_4 , в тому числі процесуальне рішення на підставі якого дана особа утримується в установі. Копію ухвали скеровано до Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» для виконання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши усі обставини справи в їх сукупності, приходжу до наступних висновків.
Згідно ч.1ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Згідно ст. 20 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставами для звільнення з-під варти є: - скасування запобіжного заходу;
- зміна запобіжного заходу;
- внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;
-закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;
-припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;
-звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
В ході розгляду справи встановлено, що 22.03.2023 слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Львова постановлено ухвалу якою підозрюваному ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 40 діб до 30.04.2023 року включно. Цією ж ухвалою підозрюваному визначено розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (107 360 грн. 00 коп.)
28.04.2023 року, у межах цього ж кримінального провадження, ОСОБА_4 ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 діб. Цією ж ухвалою визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (207 120 грн. 00 коп.) У резолютивній частині наведеної ухвали, серед іншого, зазначено наступне:
«продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, українцю громадянину України, непрацевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави, з 01.05.2023 року по 29 червня 2023 року включно.
У відповідності до положень ст.ст 182, 183 КПК України визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 207 120, 00 грн.
Повний текст ухвали оголошено 28 квітня 2023 року о 15.00 год в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова».
О 17 год 43 хвилини 28.04.2023 мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 внесла заставу у розмірі 107 360 грн. 00 коп.
01.05.2023 заставодавець звернулась до наведеної установи виконання покарань, надавши оригінал квитанції про внесення застави. Однак, відповідальні працівники Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» повідомили, що оскільки з 01.05.2023 розпочала дію ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2023 року, якою визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, така квитанція матері ОСОБА_4 була повернута.
Також, на виконання ухвали слідчого судді до Галицького районного суду м. Львова з Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» надійшло повідомлення у якому зазначено, що на даний час ОСОБА_4 утримується у слідчому ізоляторі на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2023 року, якою обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 діб. Цією ж ухвалою визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (207 120 грн. 00 коп.).
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 утримується у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова, якою щодо нього продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави, з 01.05.2023 року по 29 червня 2023 року включно, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 207 120, 00 грн.
Слідчий суддя відхиляє доводи заявника про те, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова від 22.03.2023 припинила свою дію, а наведена вище ухвала Шевченківського районного суду міста Львова від 28.04.2023 року оскаржена в апеляційному порядку, тобто не вступила у законну силу, а отже ОСОБА_4 незаконно утримується у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», з огляду на наступне.
Дійсно, згідно ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас посилаючись на наведену норму процесуального законодавства, захисник залишає поза увагою норми ст. 205 цього ж кодексу, згідно яких, ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Отже, оскільки ухвала Шевченківського районного суду міста Львова від 28.04.2023 року була оголошена 28 квітня 2023 року о 15.00 год в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова, така підлягає негайному виконанню. Відтак, подача апеляційної скарги на зазначену ухвалу не зупиняє її виконання.
До того, ж неможливо не відзначити, що питання продовження запобіжного заходу вирішувалось за участю як самого ОСОБА_4 , так і його захисника - адвоката ОСОБА_3 .
Виходячи з наведеного, зазначені твердження захисника щодо не набрання законної сили рішенням на підставі якого ОСОБА_4 утримується під вартою, як підстави для звільнення обвинуваченого, є необґрунтованими і не відповідають наведеним вище положенням закону.
Що ж стосується висловлених в судовому засіданні захисником тверджень щодо неприйнятності процедури перевірки внесення застави, яка була сплачена у п'ятницю 28.04.2023 о 17 год 43 хвилини, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі "Кадушкевич проти України" ЄСПЛ, серед іншого, оцінював законність перебування під вартою особи щодо якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання із визначенням застави, стосовно якої внесли заставу, у вихідний день та яка була звільнена лише у понеділок, тобто у перший робочий день. Так, у відповідних пунктах наведеного рішення зазначено наступне:
«21. Уряд стверджував, що заявника було звільнено без невиправданої затримки після внесення застави.
22. Заявник заперечив, зазначивши, що оскільки 21 та 22 вересня 2013 року були вихідними днями, він не міг подати до слідчого ізолятора документ, який підтверджував внесення застави 21 вересня 2013 року.
23. Суд зауважує, що національне законодавство передбачає, що після внесення застави затриманий має бути звільнений після перевірки того, що суму застави було сплачено на відповідний банківський рахунок. Законодавство також передбачає, що перевірка внесення застави має тривати не більше одного робочого дня. Після внесення застави затриманий має бути негайно звільнений (див. пункт 18).
24. Суд зазначає, що застава була внесена в банк у суботу, 21 вересня 2013 року - неробочий день в Україні. У понеділок, 23 вересня 2013 року, органи державної влади перевірили, що заставу було внесено, і звільнили заявника.
25. Заявник, у свою чергу, не надав доказів ні у своєму формулярі заяви, ні у своїх подальших зауваженнях у відповідь на зауваження Уряду, що він намагався повідомити слідчий ізолятор про внесення застави 21 або 22 вересня 2013 року.
26. На підставі наявних матеріалів Суд вважає, що не було достатньо доведено, що органи державної влади були належним чином повідомлені до 23 вересня 2013 року про внесення застави та були зобов'язані звільнити заявника раніше.
27. З огляду на зазначене немає підстав вважати, що тримання заявника під вартою з 21 до 23 вересня 2013 року було незаконним або свавільним. З цього випливає, що відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції ця частина заяви має бути визнана неприйнятною як явно необґрунтована.»
Отже, за своєю суттю питання яке серед інших переглядалось ЄСПЛ у наведеній справі є цілком релевантним до цієї, адже у обох справах заявники вказують на невиправдане тримання особи під вартою у вихідні дні.
Варто відзначити, що за ОСОБА_4 заставу внесено по закінченні робочого дня, а наступні дні до понеділка у слідчому ізоляторі були вихідними. В свою чергу, чинне законодавство встановлює процедуру перевірки внесення застави. Той факт, що обставини внесення застави були перевірені установою виконання покарань у перший робочий день вказує на те, що таке затримання ОСОБА_4 не було свавільним, а органи державної влади діяли з дотриманням відповідної процедури.
Слід також врахувати, що час внесення застави залежить виключно від волі та дій заставодавця, а не відповідних державних органів. В свою чергу, під час розгляду скарг у порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя не наділений повноваженнями оцінювати розмір застави, спроможність заставодавця її внести або мотиви які були враховані під час вирішення та розгляду даного питання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Відповідно до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Як наведено вище, згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 202 КПК України, після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
Як встановлено в ході розгляду заяви, ухвала суду якою по відношенню до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід тримання під вартою, в частині її виконання, була і є чинною.
Таким чином, ОСОБА_4 законно, на підставі відповідного судового рішення (ухвали суду), утримувався у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19».
В свою чергу, звільнення особи з під варти за відсутності належного документа про внесення застави (підтвердження та перевірки документа), суперечить вищенаведеним положенням ст.202 КПК України.
В цьому контексті неможливо не відзначити, що під час перевірки факту внесення застави були об'єктивні складнощі, зокрема внесення суми застави відбулося про закінчення робочого дня перед вихідними днями визначеними в установі виконання покарань.
Таким чином, наведені доводи захисника є необґрунтованими і не можуть бути законною підставою для звільнення ОСОБА_4 з-під варти.
Згідно ч. 3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Разом з тим, як наведено вище, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Таким чином, аналіз наведених положень КПК України визначає, що адекватною реакцією слідчого судді на незаконне тримання особи під вартою за відсутності правових підстав, за умови встановлення даного факту, є процесуальне рішення про звільнення особи з під варти.
Водночас, чинний КПК України, зокрема положення ст. 206, не встановлюють такого способу захисту прав особи, як «зобов'язання установи виконання покарань прийняти у заставодавця оригіналу квитанції про оплату застави». Отже, заява у цій частині задоволенню не підлягає.
Таким чином, враховуючи вищевказані норми закону, доводи та мотиви наведені у даній ухвалі, оцінивши надані слідчому судді матеріали (докази) та встановлені в ході розгляду заяви обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що в ході розгляду скарги не встановлено факту незаконного утримання ОСОБА_4 у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», а тому відсутні законні підстави для негайного звільнення підозрюваного з під варти та задоволення поданої заяви.
Керуючись ст. 206 КПК України, -
постановив:
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1