Справа № 1.380.2019.004377
Провадження № 6/461/55/23
28.04.2023 року,Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.
секретаря судового засідання Штогрина В.-Н. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шокало Володимир Степанович про заміну сторони у виконавчому листі,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шокало Володимир Степанович звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому листі, в якій просить замінити боржника у виконавчому листі Галицького районного суду м. Львова від 27.09.2022 року по справі №1/380/2019/004377, а саме на Державний бюджет України та видати виконавчий лист, у якому зазначити: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви покликається на те, що 27.09.2022 року Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок асигнувань державного бюджету.
Вказаний виконавчий лист Галицького районного суду м. Львова від 27.09.2022 р. у справі №1/380/2019/004377 був скерований до виконання, однак орган виконання - Головне управління ДКС України у Львівській області листом №04-07-06/2676 від 31.03.2023 року повідомило ОСОБА_1 , що повертає виконавчий лист, посилаючись на те, що 15.03.2023 року Верховний Суд розглянув справу №1/380/2019/004377 та постановив змінити рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року в частині розподілу судових витрат, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу». Відтак, посадова особа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області вказує, що резолютивні частини судових рішень, зазначені у виконавчих документах, не відповідають резолютивним частинам судових рішень, на виконання яких видано виконавчі листи Галицьким районним судом м. Львова.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Львівської митниці ДФС України подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що не заперечує щодо заміни сторони у виконавчому листі.
Інші учасники у судове засідання не з'явилися, про судовий розгляд повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Частиною 3 статті 442 ЦПК України передбачено, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони. Суд вважає, за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Вивчивши матеріали поданої заяви та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що Галицький районний суд м. Львова рішенням від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення шкоди задовольнив частково. Визнав протиправними дії Львівської митниці ДФС в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого у позивача протоколом про порушення митних правил від 04 березня 2018 року № 1495/20900/18. Стягнув з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 21 097,44 грн. Стягнув із Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн, витрати на проведення експертизи в сумі 2 350,00 грн.
Також, Галицький районний суд м. Львова додатковим рішенням від 19 січня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу у справі задовольнив частково. Стягнув солідарно з Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) та Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Львівський апеляційний суд постановою від 18 серпня 2022 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року залишив без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року - без змін. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2021 року задовольнив. Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким стягнув з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок асигнувань державного бюджету.
27.09.2022 року Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок асигнувань державного бюджету.
Однак, Верховний Суд постановою від 15 березня 2023 року, касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнив частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінив, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн, витрати на проведення експертизи в сумі 2 350,00 грн». Постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу змінив, виклавши її резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу». Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в частині вирішення заявлених вимог по суті спору залишив без змін.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника, можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава на користь чи в інтересах яких видано виконавчий лист. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шокало Володимир Степанович про заміну сторони у виконавчому листі підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258, 260, 351-355, 442 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шокало Володимир Степанович про заміну сторони у виконавчому листі - задоволити.
Замінити боржника у виконавчому листі, виданому Галицьким районним судом міста Львова 27 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.004377 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення шкоди, з Львівської митниці ДФС на - Державний бюджет України.
Видати виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Мироненко Л.Д.