Дата документу 28.04.2023
Справа № 334/473/23
Провадження № 2/334/789/23
28 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Коваль К.С.,
представника позивача - адвоката Дударенко А.Д.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживача банківських послуг шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
установив:
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 30.01.2023 року відкрито загальне провадження у справі.
До суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження по цивільній справі дії підлягає закриттю.
Частиною другою статті 255 ЦК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Представником позивача заявлено до стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 10 000 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу. У якості доказів понесення відповідних витрат суду надано копії договору, укладеного між позивачем та адвокатом, акту №2 від 27.02.2023 до договору, квитанції від 27.02.2023.
Відповідач заперечив проти задоволення вимоги щодо покладення на нього судових витрат, вказавши на те, що в його діях відсутнє порушення права, а тому й немає підстав для покладення судових витрат на нього.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до приписів статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Верховний Суд у своїй практиці сформулював позицію за змістом, якої практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Колегія суддів зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Враховуючи викладене, приписи чинного законодавства щодо можливості стягнення судових витрат, які понесла сторона та надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника в частині вимог стосовно витрат, пов'язаних із участю адвоката у судовому розгляді, проте ураховуючи ціну позову та загальні принципи пропорційності та верховенства права, а також категорію справи, суд вирішив, що заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 255, 259, 260 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4) про захист прав споживача банківських послуг шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму, понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали буде виготовлено та підписано 03.05.2023.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін