04.05.2023
Справа № 331/3751/22
Провадження № 2/331/257/2023
04 травня 2023 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.,
при секретарі: Федорової К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення майна з-під арешту, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою та просить скасувати арешт з нерухомого майна, що належало померлому ОСОБА_2 .
В своїх вимогах позивача зазначає наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер її чоловік ОСОБА_2 .
Фактом підтвердження родинного зв'язку між ним та померлим є свідоцтво про одруження.
Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається із квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.11.2006 року.
У встановлений законом строк позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини, до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори. Після чого звернулася з заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом, але державний нотаріус їй повідомив, що на спадкове майно був накладений арешт, та порекомендував їй звернутися до виконавчої служби, з приводу зняття арешту.
У вересня 2022 року, позивач звернулася до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), щодо зняття арешту, але їй надали письмову відповідь, що вони не мають змоги це зробити у зв'язку з тим, що 15.05.2008 року, державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 5707263 з примусового виконавчого листа № 2-1584, що виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. В свою чергу, вона повідомила виконавчу службу, що дійсно з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_3 борг в розмірі - 4071 гривень 00 копійок.
Вищезазначене рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, було скасовано та переглянуто, але арешт з майна не був знятий. Даний факт підтверджує заява про укладання мирової угоди у справі про відшкодування шкоди заподіяної залиттям квартири, яке виконане до підписання угоди, та затверджено ухвалою суду. Тобто, арешт був накладений у той час коли фактично його потрібно було знімати так як рішення суду за яким було відкрите виконавче провадження було скасовано, та нове рішення було виконане добровільно при розгляді судової справи, що підтверджує мирова угода.
Таким чином, вищезазначений арешт накладений безпідставно та позбавляє позивачку отримати належну їй спадщину. Тобто, відповідач по справі який був залучений при накладені арешту на даний час не може вирішити питання про його зняття.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 18.04.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04.05.2023 року.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Новіков І.О. позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Від представника відповідача Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду надійшло письмове пояснення, в якому він зазначив, що виконавче провадження, в якому був накладений арешт, 15.05.2008 року, державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 5707263 з примусового виконавчого листа № 2-1584, що виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. Також, відповідач просить розглянути цивільну справу без його участі, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.
Ознайомившись з письмовими матеріалами справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть. ОСОБА_2 мав у власності квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.11.2006 року.
У встановлений законом строк позивачка звернулась з заявою про прийняття спадщини, до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори. Після чого звернулася з заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом, але державний нотаріус їй повідомив, що на спадкове майно майно був накладений арешт, та порекомендував їй звернутися до виконавчої служби, з приводу зняття арешту.
У вересні 2022 року, позивачка звернулася до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), щодо зняття арешту, але їй надали письмову відповідь, що вони не мають змоги це зробити у зв'язку з тим, що 15.05.2008 року, державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 5707263 з примусового виконавчого листа № 2-1584, що виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. Повторно на адресу відділу вищезазначений документ не надходив. Посилаючись на положення ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», відділ ДВС зазначив, що у державного виконавця відсутні правові підстави для припинення чинності арешту майна боржника, у зв'язку з чим рекомендовано звернутися до суду.
Таким чином, судом встановлено, що Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, було ухвалено заочне рішення в якому позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , були задоволенні та на її користь було стягнуто нанесену шкоду в розмірі - 4071 гривень 00 копійок, на підставі чого був виданий виконавчий лист № 2-1584 та відкрите виконавче провадження № 5707263. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , було скасовано та переглянуто. Тобто, після скасування заочного рішення, виконавче провадження не підлягає виконанню. При перегляді заочного рішення в судовому засіданні сторони по справі прийшли до врегулюванню спору. Даний факт підтверджує заява про укладання мирової угоди у справі про відшкодування шкоди заподіяної залиттям квартири, яке виконане до підписання угоди, та затверджено ухвалою суду.
Таким чином, судом встановлено, що по виконавчому провадженню № 5707263, заборгованість відсутня, рішення суду виконано, що підтверджено ухвалою суду про укладання мирової угоди. Також, судом з'ясовано, що на час звернення позивача до суду і на момент розгляду справи на виконанні відділу не перебуває, чого також не заперечує представник відповідача, однак оскільки борг за виконавчим листом не погашено, арешт, накладений на майно боржника, продовжує діяти.
Згідно актуально інформації про державну реєстрацію обтяжень на майно, арешт накладений на нерухоме майна, все майно, який був зареєстрований на підставі постанови ВП № 5707263 від 16.01.2008 року, що належало ОСОБА_2 , іпн. код - НОМЕР_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Вищевикладеним обставинам відповідають правовідносини, які випливають з порушення прав позивача на розпорядження належним йому нерухомим майном внаслідок не зняття з нього решту.
На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до вимог ст.16 ЦК України, захист права позивача необхідно вчинити шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто звільнити майно з-під арешту.
Статтею 41 Конституції України, визначено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути його протиправно позбавлений.
Статтею 317 ЦК України, передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Приписами ст. 321 ЦК України, визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїммайном.
Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 , є дружиною та спадкоємцем першої черги, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , її чоловіка ОСОБА_2 , іпн. код - НОМЕР_2 , що належало померлому, та який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншихосіб (спадкоємців).
Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 цього Кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Позивачем доведено, що відповідно до ст. 1261 ЦК України, позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, а отже є власником спадкового майна.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діє на час розгляду цієї справи, у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для заняття арешту з усього майна боржника є - надходження на рахунок органу Державноївиконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Разом з тим, згідно з частиною першою цієї статті, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно до частини п'ятої цієї статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (п.7 ч.4 ст.59 вказаного Закону).
Судом встановлено, що по виконавчому провадженню № 5707263, заборгованість відсутня, заочне рішення на підставі чого було відкрито виконавче провадження скасовано, переглянуте рішення суду виконано, що підтверджує ухвала суду про укладання мирової угоди. Також, судом з'ясовано, що на час звернення позивача до суду і на момент розгляду справи на виконанні відділу не перебуває, чого також не заперечує представник відповідача, а тому суд вважає, що оскільки державним виконавцем арешт з нерухомого майна не було знято на момент закриття виконавчого провадження та скасованого заочного рішення суду на підставі чого був виданий виконавчий лист, правові підстави для перебування спадкового майна підарештом відсутні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на день звернення позивача до суду з цим позовом виконавчі документи стосовно ОСОБА_2 , іпн. код - НОМЕР_2 , навиконанні Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м. Дніпро), не перебувають та рішення суду, з приводу якого був виданий виконавчий лист - скасовано.
При цьому, збереження арешту спадкового майна чинить позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні успадкованим майном, а отже суд вважає, що належне позивачу майно під арештом знаходиться безпідставно.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав стягувача, боржника та інших осіб здійснюється шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а також у позовному провадженні.
Оскільки боржником у виконавчому провадженні була особа, яка померла, і захист майнових прав шляхом оскарження бездіяльності державного виконавця неможливий, суд прийшов до висновку, що іншого способу поновити своє порушене право позивач не має, тому обґрунтовано звернувся до суду з вказаним позовом.
При цьому суд враховує, що наданими позивачем доказами підтверджено, що боржник помер, тобто її правоздатність припинена, на виконанні в органах державної виконавчої служби виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на майно спадкодавця ОСОБА_4 , іпн. код - НОМЕР_2 , не перебуває, наявність арешту на спадкове майно суттєво обмежує права позивача як спадкоємця, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, що буде відповідати характеру порушеного права, оскільки в іншій спосіб захистити свої права позивачка позбавлена можливості.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зняття арешту зі спадкового майна підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує категорію справи, а також те, що позивач не просить стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір, та вважає, що судові витрати доцільно покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.16, 319, 321, 391, 1261 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 228, 229, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про звільнення спадкового майна з під арешту, задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , іпн. код - НОМЕР_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника, все майно, винесеної 16.01.2008 року, Олександрівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в межах виконавчого провадження № 5707263.
Судові витрати у справі у виді судового збору покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.В. Антоненко