Справа №302/426/23
Провадження №2/302/127/23
Номер рядка звіту 16
05.05.2023 смт. Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про вчинення певних дій,
Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування вимог якої представник зазначив, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 10 червня 2003 року Пилипецькою сільською радою, отримала у приватну власність земельні ділянки на території цієї сільради загальною площею 0,5860 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначений державний акт видано на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Пилипецької сільської ради народних депутатів від 13.04.1995. За цим державним актом ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,2210 га в урочищі «Пасіка» та земельну ділянку площею 0,3561 га в урочищі «Імхатий».
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 скасовано вищевказаний державний акт на право приватної власності на землю та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2016, визнано недійсною та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а земельну ділянку площею 0,2210 га повернуто до земель запасу Пилипецької сільської ради.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3561 в урочищі «Імхатий» для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2122485200:09:001:0104, яка була надана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Пилипецької сільської ради від 13.04.1995 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗК №003886.
Посилаючись на вибуття земельної ділянки із володіння Пилипецької сільської ради поза волею власника, позивач просив суд витребувати на користь Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області з чужогонезаконного володіння ОСОБА_1 та повернути до земель запасу сільської ради земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3561 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Хустський (колишній Міжгірський) район, с. Пилипець, урочище «Імхатий», кадастровий номер 2122485200:09:001:0104.
Ухвалою суду від 01.03.2023 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с. 20-21).
Ухвалою суду від 10.04.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 36).
Представник позивача подав заяву з проханням розгляду справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.
Відповідачка та третя особа, відносно яких судом вживалися заходи щодо їх повідомлення про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з?явилися.
У визначений судом строк до суду не надходив відзив на позовну заяву.
З огляду на вказане, суд, виходячи із такої засади цивільного судочинства як розумність строків розгляду справи, вважав можливим провести заочний розгляд справи за вищевказаної явки учасників.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №003886, виданого 10 червня 2003 року Пилипецькою сільською радою, отримала у приватну власність земельні ділянки на території цієї сільради загальною площею 0,5860 га для ведення особистого селянського господарства. Державний акт видано на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Пилипецької сільської ради народних депутатів від 13.04.1995 (а.с. 4).
За цим державним актом ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,2210 га в урочищі «Пасіка» та земельну ділянку площею 0,3561 га в урочищі «Імхатий».
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 по справі №302/348/17, яке набрало законної сили 27.07.2020, ухвалено:
--- державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ЗК №003886, площею 0,2210 га, для ведення особистого селянського господарства - скасувати;
--- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27 травня 2016 року, зареєстрованого у реєстрі за №418 - скасувати;
--- визнати недійсною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2210 га, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі Пасіка в селі Пилипець Міжгірського району Закарпатської області, за кадастровим номером 2122485200:09:002:0045;
--- земельну ділянку розташовану в межах населеного пункту с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області, урочище Пасіка, площею 0,2210 га, кадастровий номер 2122485200:09:002:0045 для ведення особистого селянського господарства повернути до земель запасу Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (а.с. 7-8).
При розгляді вказаної справи судом встановлено, що згідно архівної довідки від 22.03.2017 №58/27 виданої архівним відділом Міжгірської РДА, рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Пилипецької сільської ради від 13 квітня 1995 року на ОСОБА_2 не виявлено, тобто питання про вирішення передачі у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на вказаній сесії сільської ради не розглядалося, не обговорювалося і депутатами відповідне рішення не приймалося. Суд дійшов висновку, що оскільки рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Пилипецької сільської ради від 13 квітня 1995 року, є недійсним, тому й державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗК №003886, виданий ОСОБА_2 на підставі даного рішення слід визнати недійсним.
ОСОБА_1 на момент розгляду справи є власником земельної ділянки площею 0,3561 в урочищі «Імхатий» для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2122485200:09:001:0104, яка була надана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Пилипецької сільської ради від 13.04.1995 та Державного акту на право власності на земельну ділянкусерії ІІІ-ЗК №003886 (а.с. 6).
Згідно вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У силу частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Встановлено, що спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача не з його волі.
Отже, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що державний акт на право приватної власності на землю на підставі якого спірну земельну ділянку було надано у власність третій особі, а в подальшому відчужено на користь відповідачки, скасовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про витребування земельної ділянки та повернення її позивачу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (а.с. 19), який підлягає стягненню на його користь з відповідачки.
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Витребувати на користь Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області (90011, Закарпатська область, Хустський район, с. Пилипець, буд. 75, код ЄДРПОУ: 04350843) з чужогонезаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та повернути до земель запасу Пилипецької сільської ради земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3561 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Хустський (колишній Міжгірський) район, с. Пилипець, урочище «Імхатий», кадастровий номер 2122485200:09:001:0104.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 04350843) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу позивачем до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо на нього не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 09 травня 2023 року.
Суддя Міжгірського районного суду
Закарпатської області Пухальський С. В.