Номер провадження 2-о/229/94/2023
ЄУН 229/2599/23
05 травня 2023 р. суддя Дружківського міського суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей,
заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25 квітня 2023 року вказану заяву було залишено без руху, заявникам надано строк для усунення недоліків. Заявникам необхідно було до заяви про розірвання шлюбу додати письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Крім того, заявники мали подати до суду нотаріально посвідчений договір між подружжям про розмір аліментів на дитину. З метою усунення недоліків позовної заяви, заявникам було запропоновано долучити зазначені документи.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
На виконання ухвали суду 28 квітня 2023 року від представника заявника ОСОБА_3 - адвоката Соколова В.В. та 03 травня 2023 року від заявника ОСОБА_2 до суду надійшли заяви, в яких заявники посилаються на те, що згідно Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Тобто, подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей, крім того укладення між батьками договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати, це право подружжя, а не обов'язкова умова. Тому вказали, що спору між батьками з цього приводу немає, письмовий договір не укладався, просили відкрити провадження у справі та розглянути заяву по суті.
Розглянувши подані заяви щодо виконання ухвали суду, суд констатує, що ухвала Дружківського міського суду Донецької області від 25 квітня 2023 року не виконана, заявники не виправили вказані недоліки заяви, а тому заява підлягає поверненню, виходячи з такого.
Так, згідно ч.3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
Відповідно до ст.109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно із п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.
Отже, спільна заява про розірвання шлюбу подається до суду разом з письмовим договором про те, з ким будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя братимуть заявники, з зазначенням умов здійснення права на особисте виховання дітей.
Крім того, згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб припиняється шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного з них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС). Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК України; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України.
Заявники вказують, що подання письмового договору про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей, є їх правом, а не обов'язком, а тому подання такого письмового договору не є обов'язковим.
Разом з тим, вимоги ст. 109 СК України є імперативною нормою, згідно якої заявники подають заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що заявники не усунули недоліки заяви відповідно до ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 25 квітня 2023 року, суддя вбачає визначені законом підстави для повернення заяви заявникам.
Разом з тим, суддя роз'яснює заявникам, що згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 10, 185, 260, 261, 293, 294, 352-354 ЦПК України, суддя -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, - повернути заявникам.
Роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя - О.М.Лапченко