Справа № 522/13168/22-Е
Провадження № 2/522/2050/23
18 квітня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі судового засідання - Янчевої К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,-
Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з липня 2021 року по березень 2022 року в розмірі 14998,98 грн., що не перевищує розмір заборгованості по аліментам.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.12.2020 року по справі № 522/16225/20. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2021 року по справі № 522/14351/21 постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з 30 липня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
На підставі виконавчого листа № 522/14351/21 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина, виданого 04.01.2022 року Приморським районним судом міста Одеси, державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження. Відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання сина, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за прострочення по сплаті аліментів у розмірі 15000,00 грн., відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам по ВП № 68056171 за № 1326 від 07.08.2022 року, складеному державним виконавцем. Дана заборгованість на сьогоднішній день непогашена. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати пені.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача понесені останньою витрати на правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідач надав суду відзив від 02.02.2023 року в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, наданий позивачем розрахунок заборгованості по аліментам не відповідає дійсності, а у останнього станом на сьогоднішній день відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Відповідач зазначає, що за липень 2021 року відповідач повинен сплатити не 5000,00грн., як зазначено в розрахунку, наданому позивачем, а 322,58грн., які розраховуються наступним чином 5000/31=161,29*2(30.07 та 31.07.)=322,58 грн. Таким чином за період з 30.07.2021 року по 31.08.2022 рік (що включає 13 місяців та два дня липня 2021 року), відповідач був повинен сплатити 65 322,58грн., замість 70 000,00 грн., про які зазначає позивач.
Відповідач також стверджує, що Позивачем при проведенні розрахунку заборгованості по аліментам не було враховано оплату аліментів, яку відповідач здійснив 30.12.2021 року на суму 5000,00грн., що підтверджується квитанцією від 30.12.2021 року. На підтвердження цього відповідач також надав розрахунок старшого державного виконавця № В26 від 27.12.2022 року, з якого, на його думку, вбачається, що станом на сьогоднішній день заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
З приводу судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідач стверджує, що позивач не надав доказів обсягу наданих правових послуг і виконаних робіт та сплати їх вартості та детального опису виконаних робіт, а також з урахуванням неспівмірності заявленого позивачем розміру у 10000,00грн. вартості послуг складності даної справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання на 11 годину 00 хвилин «19» грудня 2022 року.
У судове засідання «18» квітня 2023 року позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд даної справи без її присутності.
У судове засідання «18» квітня 2023 року відповідач не з'явився, подав заяву про розгляд даної справи без його присутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.12.2020 року по справі № 522/16225/20.
Від шлюбу позивач та відповідач мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2021 року по справі № 522/14351/21 позовні Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з 30 липня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
На підставі виконавчого листа № 522/14351/21 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина, виданого 04.01.2022 року Приморським районним судом міста Одеси, державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не доведено, а відповідачем спростовано твердження позивача про наявність у останнього заборгованості зі сплати аліментів на день звернення позивача до суду в розмірі 14 998грн. 98коп., та відповідно розмір пені, заявлений позивачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів, тобто виконавче провадження після досягнення дитиною повноліття закривається і єдиним способом захисту прав позивача, є звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по аліментам.
П. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що рішення суду є обов'язковим до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості по аліментам по ВП № 68056171 за № 1326 від 07.08.2022 року вбачається, що розмір заборгованості по аліментам становить 14998 грн. 98коп.
Однак, наведений розмір заборгованості спростований відповідачем належними та допустимим доказами, а саме: квитанцією від 30.12.2021 року та розрахунком старшого державного виконавця № В26 від 27.12.2022 року.
Дослідивши наявні матеріали справи суд приходить до наступного.
У постанові ВСУ від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц, Велика Палата Верховного Суду України вважає за необхідне відійти від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року справі № 6-94цс15 та наступних постановах, з огляду на таке.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
р - (A1 х 1% х Q1)+(A2 х1% хQ2)+……….(An х 1% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованістю по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Розмір стягнення аліментів з відповідача на користь позивача був визначений судом у твердій грошовій сумі.
Однак, розмір заборгованості по аліментами, на підставі якого позивач нараховує пеню, є необґрунтованим та спростований відповідачем.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідача по сплаті аліментів та розміру пені по заборгованості по аліментам.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.
Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З приводу судових витрат, які понесли сторони.
Згідно статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1, 2 вказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку із розглядом даної справи покладаються на останню.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 80, 81, 141, 174, 245, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення суду. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 21 квітня 2023 року.
Суддя: Ю.Б. Свячена
18.04.23