24.04.23
Справа № 522/10892/22
Провадження №2-а/522/107/23
24 квітня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.
при секретарі судового засідання Янчевої К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
22 серпня 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2022 року ГУ ДМС України в Одеській області винесено Рішення № 572 про примусове повернення в країну походження громадянина Вірменії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку позивача зазначене рішення є протизаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, адже на момент прийняття рішення постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МОД № 008712 від 12 серпня 2022 року ще не набрала законної сили, окрім того, відповідачем не було з'ясовано факту наявності у позивача дружини та дитини, які проживають в Україні, не взято до уваги відсутність даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України.
За таких обставин позивач просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 серпня 2022 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 04 жовтня 2022 року.
06 вересня 2022 року від представника ГУ ДМС України в Одеській області до суду надійшов відзив. Представник відповідача зазначає, що зазначений адміністративний позов є необґрунтованим з підстав того, що ОСОБА_1 на території України перебуває незаконно, проживає без документів на право проживання в Україні та ухилився від виїзду з території України після закінчення відповідного терміну перебування. Представник відповідача зазначає, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних правил перебування на території України іноземців, факт проживання з дружиною на яке посилається позивач не спростовує зазначених порушень законодавства.
16 вересня 2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якому зазначено, щодо необґрунтованості наданого відзиву, відсутності підтверджень правомірності оскаржуваного рішення.
У судове засідання 04 жовтня 2022 року з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Розгляд справи відкладено на 08 листопада 2022 року.
У судове засідання 08 листопада 2022 року учасники справи не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності. Від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 05 грудня 2022 року.
У зв'язку з відсутністю електроенергії у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси судове засідання призначене на 05 грудня 2022 року відкладено на 30 січня 2023 року.
У зв'язку з відсутністю електроенергії у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси судове засідання призначене на 30 січня 2023 року відкладено на 14 березня 2023 року.
У судове засідання 14 березня 2023 року учасники справи не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності. Від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 24 квітня 2023 року.
У судове засідання 24 квітня 2023 року з'явився представник позивача. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
За ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення відповідного штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Санкція ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає наступне: що за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів походів громадян.
Так, за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, стосовно громадянина Вірменії ОСОБА_1 , 12 серпня 2022 року складено протокол про адміністративне правопорушення ПН МОД № 008712 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 12 серпня 2022 року ПН МОД № 008712 позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 гривень 00 копійок, що визнає і сам позивач.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.
Позивач із заявою для добровільного повернення до країни походження або третьої країни до ГУ ДМС в Одеській області не звертався.
З приводу твердження представника позивача щодо відсутності даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону.
Так судом встановлено, що 12 серпня 2022 року ГУ ДМС України в Одеській області винесено Рішення № 572 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства з підстав того, що станом на 15 липня 2022 року позивач - громадянин Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України перебуває незаконно, проживає без документів на право проживання в Україні та ухилився від виїзду з території України після закінчення відповідного терміну перебування.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не передбачено обов'язкової вимоги для примусового повернення в країну походження дій особи, які суперечать інтересам безпеки України про що було зазначено у позові, рішення відносно ОСОБА_1 винесено саме з підстави порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Слід зазначити, що представником позивача не надано документів на підтвердження законного проживання чи перебування позивача на території України.
Згідно розписки від 12 серпня 2022 року позивач зобов'язався покинути територію України у визначений термін у рішенні від 12 серпня 2022 року № 572 про примусове повернення в країну походження.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI, передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно до п. 14 ст. 1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України;
Відповідно до ч. 1 статті 23 розділу І Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Посилання позивача на те, що він проживає у шлюбі із дружиною та має доньку на території України, не створюють умов для порушення норм чинного законодавства в частині перебування іноземця на території України без законних на те підстав.
Позиція позивача, щодо того, що «втручання у право на повагу до сімейного життя, передбачене статтею 8 Конвенції, в контексті ухвалення рішення про примусове повернення в країну походження, не відповідає нормам законодавства, а отже, не може вважатися законним», не узгоджується з позицією Верховного Суду який в своїй постанові від 18.03.2021 по справі № 522/14416/18 .
«Крім того, Суд зауважує, що мотиви відмови в задоволенні позову судом апеляційної інстанції були висновувані лише на тому, що відповідач має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, а тому позивач повинен був врахувати обставини його сімейного стану під час прийняття оскаржуваного рішення.
Стосовно вказаного висновку, Суд вважає за доцільне наголосити на тому, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім'ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.
Суд зазначає, що факт батьківства позивача не спростовує встановлені відповідачем порушення в його діях.
Крім того, Суд підкреслює, шо зважаючи на наявність зареєстрованого шлюбу відповідача з громадянкою України, як законної підстави залишення та подальшого перебування на території України, лише після звернення позивача до органів міграційної служби із наданням посвідки на проживання з вказаних підстав, він матиме змогу легально перебувати на території України, не порушуючи, при цьому норм міграційного законодавства.
Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі 343/2242/16, від 12.08.2020 у справі №755/14023/17».
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 10.10.2019 по справі № 2340/2910/18: «Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, а тому відповідач повинен був врахувати обставини його сімейного стану під час прийняття оскаржуваного рішення.
Стосовно вказаного твердження доцільно наголосити на тому, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо недопустимості грубого систематичного порушення положень законодавства України.
Факт батьківства позивача не спростовує встановлені відповідачем порушення в його діях».
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для визнання неправомірним та скасування рішення № 572 від 12 серпня 2022 про примусове повернення в країну походження ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 2, 9, 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду виготовлено 02 травня 2023 року.
Суддя Свячена Ю.Б.