Справа №295/5216/23
1-кс/295/2245/23
Іменем України
29.04.2023 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 ,
погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,
подане у кримінальному провадженні за №62022240020000046 від 20.03.2022
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Стара Гута Дунаєвецького району Хмельницької області, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ; працює на посаді заступника начальника відділу бойового управління (командного пункту) штабу 15 мобільного прикордонного загону, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відноснопідозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що еквівалентно 671 000 (шістсот сімдесят одній тисячі) гривень, у разі внесення ОСОБА_5 визначеного розміру застави, зобов'язати останнього прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, за кожною вимогою, а також виконувати обов'язки, що передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що як встановлено досудовим розслідуванням, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 05.08.2020 №760-ОС, підполковник ОСОБА_5 призначений на посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до наказу в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.08.2020 №342-ОС, підполковника ОСОБА_5 з 18.08.2020 зараховано до списків особового складу та поставлено на усі види забезпечення. Цього ж дня, відповідно до наказу в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.08.2020 №343-ОС, підполковник ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків за посадою.
У подальшому, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 04.08.2021 №769-ОС підполковника ОСОБА_5 призначено на посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.08.2021 № 296-ОС, підполковник ОСОБА_5 з 16.08.2021 приступив до виконання обов'язків за посадою начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними принципами діяльності Державної прикордонної служби України є: законність, повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина, позапартійність, безперервність, поєднання гласних, негласних та конспіративних форм і методів діяльності, єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень, взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими об'єднаннями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань, відкритість для демократичного цивільного контролю.
Правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України «Про державний кордон України», Закон України «Про Державну прикордонну службу України», інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»).
Згідно з частиною п'ятою ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV - далі Статут внутрішньої служби) кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до частини першої ст. 58 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів.
Відповідно до абзацу сьомого ст. 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов'язаний завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Відповідно до абзацу двадцять першого статті 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов'язаний організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження.
Згідно зі ст. 326 Статуту внутрішньої служби під час підйому військової частини за бойовою тривогою здійснюються встановлені заходи з наступним виведенням у визначений район усього особового складу військової частини з належним йому озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, матеріальними засобами.
Відповідно до вимог ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.04.2016 №311, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.05.2016 за №719/28849; далі - Положення-311) відділ прикордонної служби очолює начальник відділу прикордонної служби.
Відповідно до п/п. 9 п. 5 розділу ІІІ Положення-311 та абзацу десятого п/п. 10.1 п. 10 Положення про відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 (затверджений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.04.2020 №56; далі - Положення про ВПС «Овруч»), начальник відділу відповідає за організацію ведення військового господарства у відділі прикордонної служби, стан і збереження озброєння та спецзасобів, боєприпасів, транспортних та інших матеріально - технічних засобів і законність їх використання, організацію і стан пожежної безпеки.
Відповідно до п/п. 6 п. 6 розділу ІІІ Положення-311 та абзацу 7 п/п. 10.2 п. 10 Положення про ВПС «Овруч» начальник відділу зобов'язаний знати можливості відділу прикордонної служби, точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, техніку, пальне, матеріальні засоби, що є у відділі прикордонної служби за штатом, списком і в наявності.
Відповідно до п/п. 22 п. 6 розділу ІІІ Положення-311 та абзацу 23 п/п. 10.2 п. 10 Положення про ВПС «Овруч» начальник відділу зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна та притягнення винних до відповідальності.
Відповідно до п/п. 24 п. 6 розділу ІІІ Положення-311 абзацу 25 п/п. 10.2 п. 10 Положення про ВПС «Овруч» начальник відділу зобов'язаний організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї, боєприпасів та засобів активної оборони в органах Державної прикордонної служби України (затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.12.2004 №925 ДСК, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2005 за №24/10304; далі - Інструкція-925ДСК) утримання стрілецької зброї та боєприпасів у справному стані, постійно готовими до бойового застосування, є головним елементом бойової готовності підрозділів, а забезпечення надійного їх збереження - найважливішим обов'язком командирів та начальників усіх рівнів.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції-925ДСК командири і начальники завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов'язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання і використання, який унеможливив би втрати та крадіжки. Командири підрозділів повинні особисто перевіряти наявність і комплектність усієї стрілецької зброї та боєприпасів після закінчення занять, стрільб та навчань.
Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції-925ДСК командири, начальники та інші посадові та службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, а також особи, які здійснили крадіжки або втрати стрілецької зброї та боєприпасів, притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.
Окрім цього, відповідно до примітки ст. 425 КК України, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Тобто, відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_5 являється військовою службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими обов'язками, тобто суб'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.
У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.
У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України.
Тобто, воєнний стан в України введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб Указом Президента України №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ 24.02.2022, станом на 10 год 22 хв 24.02.2022 припинено або скасовано не було.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022, близько 04 год 40 хв, підполковнику ОСОБА_5 від старшого зміни прикордонних нарядів старшого лейтенанта ОСОБА_7 надійшла доповідь щодо артилерійського обстрілу пункту пропуску «Вільча» та відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зі сторони республіки білорусь.
Того ж числа, підполковником ОСОБА_5 подано команду «БАЗА», після чого о 05 год 05 хв відчинено кімнату зберігання зброї відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , для видачі зброї солдатам строкової служби.
У подальшому, після отримання інформації про рух ворожої колони військової техніки, яка рухалась зі сторони н.п. Радча в сторону м. Овруч, ракетно-артилерійського обстрілу околиць м.Овруч Житомирської області, підполковник ОСОБА_5 , за усним погодженням з начальником НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, о 10 год 22 хв надав команду особовому складу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України евакуюватися.
Однак, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України підполковник ОСОБА_5 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, всупереч ст.11, 16, 26, 58, 59, 326 Статуту внутрішньої служби, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, п/п. 9 п. 5, п/п. п/п. 6, 22, 24 п. 6 розділу ІІІ Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, абзацу десятого п/п. 10.1 п. 10, абзаців 7, 23, 25 п/п. 10.2 п. 10 Положення про відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , п.п. 2, 3, 5 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї, боєприпасів та засобів активної оборони в органах Державної прикордонної служби України, о 10 год 22 хв 24.02.2022, недбало ставлячись до військової служби, неналежно виконав свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, а саме не вживши належних заходів, спрямованих на запобігання розкраданню зброї та іншого військового майна, не здійснивши належних заходів, спрямованих на його захист від засобів ураження, не здійснивши належний контроль за порядком евакуації зброї та іншого військового майна, що перебувало у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , не забезпечивши охорону зброї та військового майна, не перевіривши порядок її зберігання, не забезпечивши закриття приміщень та будівель відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », надав особовому складу команду залишити розташування відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », внаслідок чого зброя та військове майно залишилось без догляду, а приміщення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без охорони, стало легкодоступним для сторонніх осіб, що призвело до втрати 9 мм пістолетів Макарова (ПМ) в кількості 28 одиниць за серійними номерами: ЕЕ 5303 (1971 року випуску), ЕЕ 2739 (1971 р.в.); БУ 1373 (1971 р.в.), БУ 3744 (1971 р.в.), БУ 4869 (1971 р.в.), АУ 5173 (1972 р.в.), АУ 5484 (1972 р.в.), АУ 5151 (1972 р.в.), АУ 4679 (1972 р.в.), АУ 3901 (1972 р.в.), АУ 5553 (1972 р.в.), УЕ 0628 (1983 р.в.), УЕ 1439 (1983 р.в.), СИ 8131 (1973 р.в.), СР 0699 (1973 р.в.), СИ 8751 (1973 р.в.), БУ 0819 (1971 р.в.), ИБ 8888 (1975 р.в.), УЕ 2598 (1983 р.в.), УЕ 1538 (1983 р.в.), ВХ 7231 (1983 р.в.), ВИ 3628 (1974 р.в.), БУ 3242 (1971 р.в.), СР 0957 (1973 р.в.), БУ 7133 (1971 р.в.), СИ 1256 (1973 р.в.), ПР 7865 (1976 р.в.), БУ 6012 (1971 р.в.); 26 мм сигнальних пістолетів Шпагіна (СПШ) 1965 р.в. в кількості 14 одиниць за серійними номерами: 704, 542, А11, АВ 354-1965, 198, АВ 203-1965, 153, МБ 781-И, 111, 789, 112, 1555, 555, 7273; 7,62 мм пістолетів Тульський Токарєв (ТТ) в кількості 2 одиниць за серійними номерами ЛБ 216 (1939 р.в.), ОГ 520 (1944 р.в.); 5,6 мм пістолета Марголіна в кількості 1 одиниці за серійним номером 891125; пістолета ТОЗ - 35 АВ, 1978 р.в. в кількості 1 одиниці; пристроїв для відстрілу патронів з гумовою кулею «Форт12-Р» в кількості 3 одиниць за номерами: НОМЕР_2 , Г 0774, Г 0776; багнет ножів у кількості 138 одиниць; оптичних прицілів ПГО-7В в кількості 5 одиниць за номерами: 21926, 21843, 0685, 213928, 506602; нічного прицілу НСПУМ (1 ПН 58) в кількості 1 одиниці за номером Х 13422; бінокля Б7?35 в кількості 1 одиниці за номером ГС 11011Б; біноклів Б8?30 в кількості 2 одиниць за номерами 833956; 896969; біноклів Б12?40 в кількості 11 одиниць за номерами: 634459, 627542, 610758, 639977, 613031, 623576, 663353, 0704681, ХС15811, ГС2525, ХС16213; біноклів Б12?42 в кількості 6 одиниць за номерами: ХС 15864, ХС 16214, ХС 16319, ХС 16161, ЕС 9572, АС 7930; біноклів Б6?30 в кількості 16 одиниць за номерами: 1652, 143, 922, 44036713, 6942, 227081, 5530, 20055, 536, 88, 5326, 45, 22053, 7761, 53, 023; захищеного польового бінокуляру Б10*50 з чохлом в кількості 7 одиниць за інвентарними номерами: 11908573, 11908574, 11908575, 11908576, 11908577, 11908578, 11908579; бінокля польового “Арсенал” NB 18-10?50N в кількості 2 одиниць за інвентарними номерами: 11908609, 11908608; спеціальних засобів, а саме: палиць ПГС-92 у кількості 21 одиниці, браслетів БРМ-92 у кількості 66 одиниць, газових балончиків Терен-4м у кількості 31 одиниці; компасів Адріанова у кількості 27 одиниць, на загальну суму 602 722 грн 79 коп, що в розумінні п. 2 примітки до ст. 425 КК України є істотною шкодою.
27.04.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення сторона обвинувачення підтверджує зібраними в кримінальному провадженні доказами: висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного в ІНФОРМАЦІЯ_6 ; наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05.04.2022 №054-АГ про результати службового розслідування; висновками судових експертиз; протоколами допитів свідків; повідомлення про підозру ОСОБА_5 ; іншими доказами, які отримані у встановленому КПК України порядку, шляхом проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також в цілому вказаними вище та усіма іншими матеріалами кримінального провадження.
Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що усвідомлюючи можливу міру і строк покарання за скоєне, в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, підозрюваний ОСОБА_5 задля уникнення від кримінальної відповідальності, матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий вказує, що на сьогодні у кримінальному провадженні всі докази, у тому числі речові, ще не встановлені (відшукані) і відповідно не досліджені. Тому, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, підозрюваний ОСОБА_5 , будучи обізнаним про обставини кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, матиме реальну можливість вчиняти дії, спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, що мають важливе значення для досудового розслідування та відомості, які у них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.
Слідчий також посилається на наявність ризику незаконного впливу на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, який обґрунтовує тим, що у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, це дозволить підозрюваному, який обізнаний про коло осіб, котрим відомо або може бути відомо обставини кримінального правопорушення, шляхом умовлянь, чиненням тиску та/або будь-яким іншим чином вплинути на цих осіб з метою, серед іншого, зміни показань про обставини провадження, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 був керівником підрозділу Держприкордонслужби України, має зв'язки та вплив серед співробітників Держприкордонслужби України, інших правоохоронних та державних органах.
Слідчий вказує на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який обґрунтовує тим, що на даний час, з врахуванням, що ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, проходячи службу в Держприкордонслужбі України, частково обізнаний про методи та способи проведення досудового розслідування, оперативно-розшукової діяльності, намагатиметься перешкоджати зібрати докази у правильній процесуальній формі, тим самим затягувати строки досудового розслідування з метою унеможливлення притягнення останнього до кримінальної відповідальності. З врахуванням викладеного, ОСОБА_5 зможе перешкоджати встановленню усіх необхідних обставин провадження за підозрою його у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Також слідчий вказує на наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, з врахуванням значного суспільного резонансу у зв'язку зі скоєнням ОСОБА_5 злочину в умовах воєнного стану, наявності у підозрюваного зв'язків серед службових осіб правоохоронних структур, останній може намагатись їх використати з метою уникнення від кримінальної відповідальності, шляхом чинення тиску на свідків чи спроби підкупу посадових осіб, тим самим вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання слідчого, вищеописані обставини є достатніми для переконання в тому, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків під час подальшого досудового розслідування, а також судового розгляду справи по суті обвинувачення, в тому числі, не забезпечить та не сприятиме всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин вчинення кримінального правопорушення та прийняття кінцевого процесуального рішення у провадженні.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Слідчий у судому засідання клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні, та просив його задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що наразі проживає у Черкаській області при військовій частині. Розлучений, дітей на утриманні не має, раніше не судимий. У зв'язку з подіями, про які йдеться, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, майже повністю відшкодована. Вказав, що має бажання продовжувати і надалі виконувати обов'язки військової служби.
Захисник у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, офіцером. З 24.02.2022 бере активну участь в обороні країни, неодноразово перебував на передовій у найгарячіших точках та приймав участь в активних бойових діях. Із заробітної плати відраховується кошти на відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Вказав, що ризики, на які посилається слідчий, є необґрунтованими. Підозрюваний на всі виклики слідчого з'являється, від дачі показів не відмовляється. ОСОБА_5 перебуває у військові частині, свобода його пересування обмежена, тому посилання на наявність зазначених у клопотанні ризиків є безпідставними. Крім того, ОСОБА_5 нагороджений рядом відзнак та нагород. Підозрюваний, як офіцер Збройних Сил України, має суспільну користь, а поміщення його під варту призведе до того, що він не зможе приймати участь в обороні держави. Проти задоволення клопотання заперечив.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
В статті 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні
Згідно з ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
Нормою частини 1 статті 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За правилами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022240020000046 від 20.03.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
27.04.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України - недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя бере до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21.04.2011 зазначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Дослідивши клопотання та долучені до нього копії з матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що наявні відомості, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, про яке йдеться.
Обґрунтовуючи необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, орган досудового розслідування посилається на те, що існують ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши клопотання, долучені до нього копії з матеріалів кримінального провадження, вислухавши доводи сторони обвинувачення і захисту, надавши оцінку наведеним обставинам, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки особи, які можуть бути обізнані з обставинами кримінального правопорушення та допитані у якості свідків у даному кримінальному провадженні, відомі підозрюваному, таким чином, можливість впливу на них з боку підозрюваного не виключена.
Також слідчий суддя вбачає небезпідставним посилання слідчого на наявність ризику знищення або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки слідчий вказує, що не всі докази, які мають значення для досудового розслідування, на даний час виявлено, тому у разі не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування доказів.
Наявність інших ризиків слідчий суддя вважає недоведеними.
Так, посилаючись на можливість переховуватись від органу досудового розслідування, слідчий послався на тяжкість покарання, яке може загрожувати підозрюваному, в разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Слідчий суддя вважає такі доводи сторони обвинувачення неспроможними, оскільки сама по собі тяжкість покарання не може бути єдиною і достатньою підставою вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування.
В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний є офіцером Збройних Сил України, проходить військову службу, приймає активну участь в обороні країни від російської агресії, має постійне місце служби, нагороджений рядом відзнак за несення військової служби, позитивно характеризується за місцем роботи, з'являється на виклики, не був затриманий; оскільки є військовослужбовцем, свобода його пересування в умовах воєнного стану обмежена, а тому доводи слідчого про те, що ОСОБА_5 може переховуватись, виглядають вкрай непереконливо і не підтверджені жодними доказами.
Зважаючи на вищевказане, не знайшов свого підтвердження і належного обґрунтування заявлений слідчим ризик, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, оскільки наявність і зазначеного ризику не підтверджені жодними обґрунтованими доводами, а рішення слідчого судді не може ґрунтуватися на припущеннях. Також жодним чином не обґрунтовано наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 відповідно до положень ч. 178 КПК України слідчий суддя враховує:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів, при цьому слідчий суддя зауважує, що в ході досудового розслідування існує потреба в проведенні слідчих дій з метою збирання доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні;
- те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за скоєння якого, за умови доведення вини, передбачена у вигляді позбавлення волі до 8 років;
- наявність постійного місця робити (служби), позитивної характеристики з місця роботи, наявність ряду нагород та відзнак, що свідчить про позитивну репутацію підозрюваного;
- те, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності;
- підозрюваний відшкодовує шкоду, завдану кримінальним правопорушенням;
- є військовослужбовцем та свобода його пересування в умовах воєнного стану обмежена;
- відсутність ризиків, що ОСОБА_5 може продовжити вчиняти неправомірні дії.
Крім того, слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу бере до уваги, що ОСОБА_5 проходить військову службу в НОМЕР_3 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), що підтверджується довідкою начальника відділу кадрів 15 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України ОСОБА_8 від 28.04.2023 №634, є офіцером Збройних Сил України, приймає активну участь в обороні країни від російської агресії, отже його роль у захисті суспільних інтересів в умовах діючого в Україні воєнного стану переважає над необхідністю досягнення дієвості цього провадження шляхом застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід, в тому числі у вигляді тримання під вартою, є засобом для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного під час проведення досудового розслідування та судового провадження, а не мірою відповідальності за скоєне, а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, можливе притягнення до кримінальної відповідальності, не може бути домінуючим критерієм для обрання запобіжного заходу.
Така правова позиція висловлена в численних рішеннях Європейського суду з прав людини, ухвалених, в тому числі, проти України, згідно яких посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що обвинувачений переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини, є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини “Клішин проти України” від 23.02.2012 вбачається, що підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 №511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" слідчим суддям нижчих інстанцій надано роз'яснення, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний, серед іншого, зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про обрання та/або продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою у багатьох випадках навіть не розглядалася.
З огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення на підставі доказів, долучених до клопотання, не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які слідчий суддя вважає доведеними; стороною обвинувачення не доведено, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно шляхом тримання його під вартою та необхідність захисту суспільних інтересів та досягнення дієвості кримінального провадження виправдовують застосування до ОСОБА_5 , зважаючи на його особу, такого запобіжного заходу. Прокурором під час розгляду клопотання не обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваного альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.
Встановлені слідчим суддею обставини в їх сукупності не дають підстав для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За правилами ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Беручи до уваги те, що прокурором та слідчим не доведено наявність підстав для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за можливе застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою, а тому обирає стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який на переконання слідчого судді, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до частин 1,2 ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно на підозрюваного покладаються визначені обов'язки у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись статтями 177, 178, 179, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду, на кожну законну вимогу;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання/перебування, роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов'язків до 27.06.2023 включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків на нього може бути накладено грошове стягнення та до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання оскарженню не підлягає, підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду безпосередньо протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Оголошення повного тексту ухвали о 16-50 год 04.05.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1