08 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/27601/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому він просить визнати протиправною відмову та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.06.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак відповідач відмовив йому у призначенні пенсії у зв'язку із тим, що наданими ним документами не підтверджено факт проживання в радіоактивній зоні протягом необхідного часу. Проте позивач не погоджується із таким рішенням. Зазначає, що у період з 02.02.1989 по 17.12.1990 працював в радгоспі "Любінський", який розташований в калінінській області російської федерації, вахтовим методом, а з 13.05.1991 по 15.08.1991 - в Баштанському міжколгоспному садівничому підприємстві "Зоря Інгулу", яке розташоване у Миколаївській області, на сезонних роботах. Такі умови праці свідчать про те, що місце постійне проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в зазначені періоди не змінювалось.
Ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Також представник відповідача наголосив, що рішення про відмову у призначенні пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області.
Ухвалою суду клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення другого відповідача (співвідповідача) задоволено. Залучено до участі у справі № 240/27601/22 у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому воно просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 17.06.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Після розгляду вказаної заяви позивачу надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії через відсутність факту проживання у зоні протягом 3 років. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював з 02.02.1989 по 17.12.1990 в радгоспі "Любінський", який розташований в калінінській області російської федерації, та з 13.05.1991 по 15.08.1991 - в Баштанському міжколгоспному садівничому підприємстві "Зоря Інгулу", яке розташоване у Миколаївській області, чим спростовується інформація про його постійне проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в зазначені періоди.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 п. 2 ч. 1 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Постановою "Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 23.07.1991 № 106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106), згідно якого с. Кремне та с. Нова Рудня віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Як зазначалося вище, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак йому було відмовлено у зв'язку із тим, що станом на 01.01.1993 не підтверджено факту його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом законодавчо встановленого періоду.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях (ч. 3 ст. 15 Закону №796-ХІІ).
Відповідно до довідки Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 26.05.2022 №530 ОСОБА_1 дійсно постійно проживав та був зареєстрований з 26.04.1986 по 09.10.1986, з 06.12.1988 по 16.08.1989 та з 20.11.1989 по 07.03.1991 в с. Кремне Коростенського району Житомирської області.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 с. Кремне Коростенського району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до довідки Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 04.01.2022 № 2 ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований та постійно проживав з 08.03.1991 по 02.04.1991, з 12.04.1991 по 22.12.1994 в с. Нова Рудня Коростенського району Житомирської області. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 с. Нова Рудня Коростенського району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Проте відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивача, ОСОБА_1 працював з 02.02.1989 по 17.12.1990 в радгоспі "Любінський", який розташований в калінінській області російської федерації, та з 13.05.1991 по 15.08.1991 - в Баштанському міжколгоспному садівничому підприємстві "Зоря Інгулу", яке розташоване у Миколаївській області, чим спростовується інформація про постійне проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в зазначені періоди.
Враховуючи записи про періоди роботи позивача поза зоною гарантованого добровільного відселення, що виключало можливість його постійного проживання саме у цій зоні, висновок органу Пенсійного фонду про те, що позивачем не підтверджено факту його проживання станом на 01.01.1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення протягом необхідних трьох років, є правильним. Підстав для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку немає.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у позивача визначених Законом умов щодо виникнення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, а тому відмовляє у задоволенні позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко