05 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/8665/20
категорія 111030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 17 лютого 2020 року № 0002603307 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 40389,00 грн. (податкове зобов'язання 26926,00 грн. і штрафна санкція 13463,00 грн.) та № 0002593307 в частині донарахування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 13463,20 грн.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стали висновки контролюючого органу про невикористання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 134631,98 грн. через непідтвердження наявності станом на 31 грудня 2018 року будь-яких залишків нереалізованих товарно-матеріальних цінностей. З такими твердженнями відповідача позивач не погоджується, оскільки нормами податкового законодавства не передбачено ведення фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування обліку залишків товарно-матеріальних цінностей.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року дану справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено відкрите засідання на 05 серпня 2020 року.
05 серпня 2020 року судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою сторін на 09 вересня 2020 року.
09 вересня 2020 року судове засідання відкладено за клопотанням позивача на 23 вересня 2020 року.
23 вересня 2020 року справа в судовому засіданні не слухалася у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне засідання призначено на 01 жовтня 2020 року.
01 жовтня 2020 року судове засідання відкладено на 28 жовтня 2020 року.
28 жовтня 2020 року справа в судовому засіданні не слухалась у зв'язку з непідтвердженням повноважень представника позивача, наступне засідання призначено на 10 листопада 2020 року.
10 листопада 2020 року судове засідання відкладено на 16 листопада 2020 року.
16 листопада 2020 року в розгляді справи оголошено перерву до 25 листопада 2020 року.
25 листопада 2020 року справа в судовому засіданні не слухалась у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення, наступне засідання призначено на 16 грудня 2020 року.
16 грудня 2020 року справа в судовому засіданні не слухалась у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення, наступне засідання призначено на 27 січня 2021 року.
27 січня 2021 року справа в судовому засіданні не слухалася у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне засідання призначено на 01 лютого 2021 року.
01 лютого 2021 року судове засідання відкладено на 17 лютого 2021 року.
17 лютого 2021 року в розгляді справи оголошено перерву до 17 березня 2021 року.
17 березня 2021 року справа в судовому засіданні не слухалася у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне засідання призначено на 08 квітня 2021 року.
08 квітня 2021 року справа в судовому засіданні не слухалась у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення, наступне засідання призначено на 21 квітня 2021 року.
21 квітня 2021 року справа в судовому засіданні не слухалась у зв'язку з виникненням технічних проблем, наступне засідання призначено на 28 квітня 2021 року.
28 квітня 2021 року у зв'язку з неявкою представника позивача наступне засідання призначено на 19 травня 2021 року.
19 травня 2021 року справа в судовому засіданні не слухалась у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення, наступне засідання призначено на 02 червня 2021 року.
02 червня 2021 року справа в судовому засіданні не слухалася у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне засідання призначено на 16 червня 2021 року.
16 червня 2021 року за клопотанням представника позивача наступне судове засідання призначено на 30 червня 2021 року.
30 червня 2021 року справа в судовому засіданні не слухалася у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне засідання призначено на 13 липня 2021 року.
13 липня 2021 року за клопотанням представника позивача наступне судове засідання призначено на 14 липня 2021 року.
14 липня 2021 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідач надав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до початку проведення перевірки контролюючим органом було надано позивачу запит про надання інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному вигляді в розрізі номенклатури станом на 01 січня 2017 року, 01 січня 2018 року, 31 грудня 2018 року. Станом на дату закінчення перевірки інформацію не надано. Отже, наявність станом на 31 грудня 2018 року будь - яких залишків нереалізованих товарно - матеріальних цінностей відсутня. За таких обставин контролюючим органом правомірно зроблено висновок про те, що придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 134631,98 грн. без ПДВ (сума ПДВ - 26926,40 грн.) є операціями, які не використовувалися у господарській діяльності та відповідно платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування за даними товарами, так як під час їх придбання суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах. Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні у зв'язку з заниженням суми податкового зобов'язання з ПДВ.
У відповіді на відзив позивач вказав, що надавав контролюючому органу відомості про залишки товарно-матеріальних цінностей, однак вони не були взяті до уваги.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області були надані додаткові заперечення про те, що позивач повинен вести обік доходів і витрат, складати звітність, як це передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податковим кодексом України.
Свідок ОСОБА_2 пояснила, що позивач як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не повинен вести облік залишків товарно-матеріальних цінностей, про що вказано в консультації ДПС України від 06 лютого 2018 року № 506/О/99-99-13-01-02-14/ІПК. Під час перевірки склад позивача з фактичними залишками ТМЦ контролюючим органом не перевірявся, інвентаризація не проводилася. За таких обставин, висновки перевірки є необгрунтованими і не підтверджені належними доказами.
Допитай в ході розгляду справи в якості свідка перевіряючий ОСОБА_3 пояснив, що позивачем в ході перевірки не підтверджено наявність залишків ТМЦ у зв'язку з тим, що ним не ведеться їх належний облік. Оскільки конкретне нормативне регулювання ведення обліку залишків фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування відсутнє, тому за аналогією має застосовуватися законодавство, що встановлює порядок обліку "запасів" юридичними особами, і Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Разом з тим, він не зміг пояснити, в якій саме негосподарській діяльності позивачем було використано вказані вище ТМЦ.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, заслухавши покази свідків, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що під час проведеної посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року та повноти нарахування, обчислення і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виявлені, крім іншого, порушення:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту "а" пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року податку на додану вартість, який підлягає сплаті у встановлені строки до бюджету, на загальну суму 29368,00 грн. і завищення в березні 2018 року на 35 грн.;
- пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: нескладення та нереєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведених податкових накладних за товари, які використосувалися в операціях, ще не є господарською діяльністю платника податку на загальну суму 26926,40 грн.
За результатами перевірки складено акт № 28/06-30-33-07/ НОМЕР_1 від 17 січня 2020 року.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 17 лютого 2020 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0002593307 про нарахування штрафу по податку на додану вартість у сумі 14393, 07 грн. і № 0002603307 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 44052,00 грн. (29368,00 грн. - основний платіж, 14684,00 грн. - штрафні санкції).
Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими повідомленнями-рішеннями, позивач подавав на них заперечення і скаргу відповідно, які залишено без задоволення.
Вважаючи вказані повідомлення-рішення № 0002603307 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 40389,00 грн. (податкове зобов'язання 26926,00 грн. і штрафна санкція 13463,00 грн.) та № 0002593307 в частині донарахування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 13463,20 грн. протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.
Як зазначено на сторінках 48-76 акта перевірки, до початку проведення перевірки контролюючим органом було надано позивачу запит про надання інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному вигляді в розрізі номенклатури станом на 01 січня 2017 року, 01 січня 2018 року, 31 грудня 2018 року. Станом на дату закінчення перевірки інформацію не надано. Отже, наявність станом на 31 грудня 2018 року будь-яких залишків нереалізованих товарно-матеріальних цінностей відсутня.
За результатами проведеного аналізу придбання товарно-матеріальних цінностей було встановлено, що платником податків у періоді з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року було придбано фарби (краски) та гуаш на загальну суму 38261,21 грн (без ПДВ), при цьому реалізовано фарби (краски) на загальну суму 710,09 грн (без ПДВ). Ціна придбання вищевказаних реалізованих фарб (красок) складає 426,93 грн (без ПДВ), тобто вартість придбаних фарб (красок) та гуаші, що не були використані у господарській діяльності та/або реалізовані складає 37834,28 грн (сума ПДВ - 7566,86 грн). Також було придбано килимки для дитячої творчості на загальну суму 1865,44 грн (сума ПДВ - 373,09 грн), які у перевіряємому періоді не реалізовувались. Крім того, у періоді з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року було придбано пластилін на загальну суму 51744,07 грн. (без ПДВ), реалізовано пластилін на загальну суму 715,58 грн (без ПДВ). Ціна придбання пластиліну складає 420,45 грн (без ПДВ), тобто вартість придбаного пластиліну, що не був використаний у господарській діяльності та/або реалізований, складає 51323,62 грн. (сума ПДВ - 10264,72 грн).
Також було придбано товарно - матеріальні цінності на загальну суму 33 684,24 грн (сума ПДВ - 6 736,85 грн), які у вказаний період не реалізовувались.
Придбано циркулі на загальну суму 5 081,90 грн (сума ПДВ - 1 016,38 грн), які у перевіряємому періоді не реалізовувались.
Платником було придбано трудові книжки на загальну суму 5753,00 грн (без ПДВ), реалізовано трудові книжки на загальну суму 1480,31 грн. (без ПДВ). Ціна придбання складає 910,50 грн (без ПДВ), тобто вартість придбаних трудових книжок, що не були використані у господарській діяльності та/або реалізовані, складає 4842,50 грн (сума ПДВ - 968,50 грн).
Враховуючи вказане, вартість товарно-матеріальні цінності на загальну суму 134631,98 грн. без ПДВ (сума ПДВ - 26 926,40 грн.) є операціями, що не використовувалися у господарській діяльності та відповідно платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування за даними товарами, так як під час їх придбання суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.
Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні у зв'язку з заниженням суми податкового зобов'язання з ПДВ.
Суд при цьому зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як встановлено судом, 25 листопада 2019 року відповідачем було надано ФОП ОСОБА_1 запит про надання інформації для проведення перевірки, зокрема, про залишки товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному вигляді у розрізі номенклатури станом на 01 січня 2017 року, 01 січня і 31 грудня 2018 року.
На вказаний запит позивач надав відповідь від 14 січня 2020 року із поясненнями про те, що він як фізична особа-підприємець не зобов'язаний вести облік товарних запасів. Але йдучи на зустріч контролюючому органу ним виводяться залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2018 року. Через великий об'єм номенклатури придбаних та реалізованих за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року товарно-матеральних цінностей цей процес потребує багато часу. Приблизна вартість залишків ТМЦ станом на 31 грудня 2018 року становить 267367,85 грн., але дані потребують доопрацювання.
15 січня 2020 року позивач в доповнення до попереднього листа повідомив про залишки нереалізованих учнівських зошитів вартістю 103216,89 грн. без ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що повна інформація про залишки ТМЦ станом на 31 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_1 була надана до заперечення на акт перевірки, але до уваги взята перевіряючими не була.
Також судом встановлено, що позивач за період, що перевірявся, здійснював діяльність за КВЕД 47.62 «Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах» та КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Придбані позивачем ТМЦ за номенклатурою: фарби (краски), гуаш, килимки для дитячої творчості, пластилін, циркулі, трудові книжки прямо пов'язані із господарською діяльністю платника податку, а саме: «Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах». Протилежного контролюючим органом в ході розгляду справи не доведено, не зміг цього пояснити і допитай в якості свідка перевіряючий ОСОБА_3 .
Докази придбання вказаних ТМЦ підтверджено наданими позивачем до перевірки первинними документами, зокрема, податковими накладними, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, договорами, рахунками, рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, банківськими виписками.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому слід зазначити, що під час проведення перевірки нестачі ТМЦ у позивача не виявлено. Свідки підтвердили, що інвентаризація залишків ТМЦ на складі позивача не проводилася.
Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року по справі № 520/550/20 вказав, що законодавством не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування. Водночас факт відсутності товарно-матеріальних цінностей та їх списання можна встановити тільки на підставі акта інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, якого, у свою чергу, складено не було.
Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства України, оскільки факти, які встановлені в акті перевірки щодо використання товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 134631,98 грн. без ПДВ не у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, відтак підстави для донарахування податку на додану вартість в розмірі 40389,00 грн. (податкове зобов'язання 26926,00 грн. і штрафна санкція 13463,00 грн.) відсутні.
Не вбачає суд і порушення з боку позивача вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних за вказаними товарно-матеріальними цінностями.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Житомирській області від 17 лютого 2020 року № 0002603307 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 40389,00 грн. (податкове зобов'язання 26926,00 грн. і штрафна санкція 13463,00 грн.) та № 0002593307 в частині донарахування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 13463,20 грн. є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 17 лютого 2020 року № 0002603307 в частині донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на додану вартість в розмірі 40389,00 грн. (податкове зобов'язання 26926,00 грн. і штрафна санкція 13463,00 грн.) та № 0002593307 в частині донарахування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 13463,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (тисячу шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 травня 2023 року.
Суддя Р.М.Шимонович