Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 травня 2023 року Справа№200/1360/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді додатково двох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права на призначення на посаду судді вперше та у нездійсненні збільшення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 64% на 68% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язання зарахувати до стажу до роботи на посаді судді додатково двох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді вперше та збільшити відсотковий розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 4%, а саме з 64% до 68%;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 241/23 від 22.02.2023 без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 21.02.2023.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 03.03.2023 було призначено щомісячне довічне грошове утримання позивачу - судді у відставці, у розмірі 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (за наявності стажу роботи на посаді судді повних 27 років). Однак, відповідач не врахував до розрахунку стажу роботи судді стаж її роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді вперше, зазначений стаж не був врахований, при призначенні 03.03.2023 її щомісячного довічного грошового утримання з 21.02.2023.
Позивач вважає дії відповідача щодо не включення до її суддівського стажу двох років роботи і включення розрахунку лише 64% суддівської винагороди, а не 68%, протиправними, такими, що порушують її конституційні права і охоронювані законом інтереси, оскільки згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, такий стаж повинен бути обрахований в розмірі повних 29 років з урахуванням 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року відкрито провадження у справі № 200/1360/23, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
19 квітня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на відсутність правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 29.08.1989 по 14.04.1995 на посаді адвоката, оскільки професія не передбачена ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За результатами розгляду наданих позивачем документів страховий стаж складає - 41 рік 06 місяців 07 днів, з них стаж судді - 27 років 10 місяців 05 днів. Щомісячне довічне грошове утримання розраховано із 64 відсотків від суддівської винагороди, зазначеної в довідці від 22.02.2023 №241/23. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України.
Рішенням Донецької обласної ради народних депутатів від 25.03.1995 позивач була обрана суддею Краснолиманського міського суду, згідно Постанови Верховної Ради України від 06.04.2000 № 1617-Ш обрана суддею цього ж суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.02.2023 № 61/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Краснолиманського міського суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.02.2023 № 1а/г «Про відрахування зі штату судді Краснолиманського міського суду Донецької області ОСОБА_1 », відповідно до рішення ВРП від 16.02.2023 за загальними обставинами (у зв'язку з поданням заяви про відставку), позивача відраховано зі штату суду.
23.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
До заяви позивачем додано, в тому числі, довідку №241/23 від 22.02.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої станом на 20 лютого 2023 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 113508,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) - 50448,00 грн., а також, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якому стаж позивача складає:
- 02 роки 00 місяців 00 днів з 29.08.1989 року по 14.04.1995 року адвокат Краснолиманської юридичної консультації;
- 27 років 10 місяців 26 днів з 17.04.1995 року по 20.02.2023 року суддя Краснолиманського міського суду Донецької області.
Усього: 29 років 10 місяців 26 днів.
Рішенням відповідача 053430003140 від 07.03.2023 року, з 21.02.2023 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 64 % від заробітку в сумі 72645,12 грн., стаж роботи на посаді судді становить 27 років 10 місяців 5 днів.
10.03.2023 року позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області з заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи судді додатково стаж роботи у сфері права (адвокат) та перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 64% до 68%.
Доказів надання відповіді суду не надано.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі іменується - Закон України №1402-VIII).
За положеннями частини третьої статті 142 Закону України №1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону України №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Абзацом 4 пункту 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач була призначена суддею Краснолиманського міського суду Донецької області 17.04.1995 року і на час її призначення на посаду судді, питання визначення стажу, який дає право судді на відставку, регулювався частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII (в редакції чинній на день набуття позивачем статусу судді) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
За частиною 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз указаної норми в її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що в зв'язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас, частиною першою статті 7 Закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як два роки.
З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права два роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-XII на день їх обрання.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково двох років роботи в галузі права (адвокатом).
Аналогічний правовий висновок був зроблений Верховним Судом у рішенні від 22 листопада 2018 року (справа №9901/805/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року.
Також, в трудовій книжці позивача на сторінці 4-5 зазначено про те, що 01.03.1989 року вона прийнята стажером в колегію адвокатів, а з 29.08.1989 року переведена в адвокати.
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обрахованого Краснолиманським міським судом Донецької області 20.02.2023 року, позивачу зараховано стаж тривалістю 2 роки у період її роботи адвокатом в Краснолиманській юридичній консультації.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що до страхового суддівського стажу позивача в розмірі 27 років 10 місяців 26 днів, в силу частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII, частини 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ, абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ підлягають зарахуванню два роки стажу (досвіду) роботи позивача в Краснолиманській юридичній консультації (до обрання її суддею Краснолиманського міського суду).
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що стаж роботи на посаді судді позивача складає 29 років 10 місяців 26 днів, а отже дії відповідача із визначення їй стажу в кількості 27 років 10 місяців 05 днів є незаконними та необґрунтованими.
Виходячи з наведеного, стаж позивача на посаді судді становить 29 років 10 місяців 26 днів, та розмір її довічного грошового утримання повинен складати 68% суддівської винагороди (50% + 18% (9 відпрацьованих років понад 20 років х 2%), обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому суд зазначає, що визначення відсоткового розміру (64%) було незаконно обраховано відповідачем, виходячи із визначення суддівського стажу позивача 27 років.
Суд зазначає, що законодавство не розмежовує поняття «суддівський стаж» в розрізі його правозастосування (чи то при звільненні, чи то при обрахунку суми щомісячного довічного утримання»).
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивач фактично не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням саме в частині не зарахування до стажу період роботи адвокатом в Краснолиманській юридичній консультації з 29.08.1989 року по 14.04.1995 року та урахування відсотку 64 суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до виплати щомісячного довічного грошового утримання у невідповідному розмірі.
Згідно з частиною 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки право позивача на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не порушено, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення 053430003140 від 07.03.2023 року в частині визначення страхового стажу судді без урахування двох років стажу (досвіду) роботи за юридичною професією та в частині обрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді із загального відсотка від суддівської винагороди.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону 1402-VIIІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Збільшення страхового стажу на посаді судді на 2 роки є підставою для збільшення розміру загального відсотку розрахунку пенсії від заробітку на 4%.
Отже, на думку суду належним способом захисту, яким буде відновлено право позивача, є зобов'язання відповідача прийняти рішення про зарахування до страхового стажу судді ОСОБА_1 період роботи за юридичною спеціальністю (досвід) - два роки - (загальний стаж - 29 років) та визначення розміру загального відсотку від суддівської винагороди на рівні 68%, з проведенням відповідного перерахунку та виплатою суми щомісячного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, як встановлено судом, позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення довічного грошового утримання - 23.02.2023 року, довічне грошове утримання призначено з 21.02.2023 року, відповідно перерахунок слід здійснити з дати призначення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій у не зарахуванні до стажу роботи на посаді судді додатково двох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права на призначення на посаду судді вперше та у нездійсненні збільшення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 64% на 68% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України (надалі КАС України) не містить окремого визначення понять "дії" чи "бездіяльність", натомість є визначення індивідуального акту - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (стаття 4 КАС України).
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені не будь-які дії суб'єкта владних повноважень, а лише ті, які порушують права, свободи або законні інтереси позивачки. Тобто оспорюваними діями повинні створюватись перешкоди для реалізації права позивачки на отримання щомісячної грошової виплати, натомість, такими перешкодами є не окремі дії відповідача, а є рішення - акт індивідуальної дії.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оспорювані позивачем дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для неї жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, свобод, інтересів та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Такі дії самі по собі не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладають на неї певні обов'язки, не можуть вважатись такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивача.
Рішенням, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки позивача, є саме рішення про призначення щомісячного грошового утримання судді 053430003140 від 07.03.2023 року в частині обрахунку суддівського стажу, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На час розгляду даної справи відповідач заперечує право позивача на зарахування до стажу позивача певних періодів роботи, та відповідно, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, однак, питання щодо конкретних розмірів у межах даної справи відповідачем не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, відтак, суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності свого рішення у правовідносинах, з приводу яких подано позов, а тому, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає стягненню 858,88 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області 053430003140 від 07.03.2023 року в частині визначення страхового стажу судді ОСОБА_1 без урахування двох років стажу (досвіду) роботи за юридичною професією та в частині обрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із загального відсотка від суддівської винагороди.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу судді ОСОБА_1 два роки стажу (досвіду) роботи адвокатом в Краснолиманській юридичній консультації з 29.08.1989 року по 14.04.1995 року із визначенням загального відсотку в розмірі 68% суддівської винагороди.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 21.02.2023 року, виходячи із обрахунку стажу судді - 29 років 10 місяців 26 днів та з урахуванням відсотку від суддівської винагороди в розмірі 68%, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Судове рішення складено та підписано 08 травня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко