ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2982/23
провадження № 2/753/3267/23
08 травня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді- Комаревцевої Л.В.
з секретарем - Гаврилюк О.В.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів ,
У лютому 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини з батьком.
Позов обґрунтований наступним. З 04.07.2006 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області 31.03.2016. В шлюбі народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 24.02.2022 ОСОБА_3 , проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини життям доньки не цікавиться, її матеріально не забезпечує.
Відтак, враховуючи обставини, викладені у позовній заяві, зважаючи на проживання дитини разом з батьком, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в підготовче судове засідання на 24.04.2023
24.04.2023 ухвалою підготовчого судового засідання розгляд справи призначено по суті на
Позивач подав клопотання про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач викликався в судове засідання у встановленому законом порядку за відомим місцем його проживання, проте до суду не з'явився без повідомлення причин неявки, письмовий відзив на позов не подав.
Зважаючи на неявку відповідача в судове засідання та неподання відзиву на позов, суд відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Нез'явлення сторін є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Як встановлено судом, рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31.03.2016 , шлюб зареєстрований 04.07.2006 Приморським Відділом реєстрації актів громадянського стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 190 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась у зареєстрованому шлюбі сторін.
Звертаючись до суду з заявленим позовом позивач посилається на те, що після розірвання шлюбу утримував доньку самотужки, піклувався про її достаток та забезпечував всім необхідним.
З 24.02.2022 позивач, за згодою відповідача вивіз доньку з Маріуполя. Відповідач залишилась на окупованій території України, а позивач з донькою виїхали в м. Канів, а потім до м. Києва, як тимчасово переміщені особи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач працює на посаді директора ТОВ «БРЕВЕРІ» та ТОВ «КАЗАН-ДИВАН», що підтверджується довідками від 07.02.2023 № 07/02 та № 07/02/21.
Відтак, матеріальне забезпечення позивача дає підстави вважати, що батько дитини спроможний в повній мірі забезпечити матеріальне утримання доньки.
Відповідно до Довідки від 06.02.2023 №12 ОСОБА_3 була зарахована на тимчасове навчання як внутрішньо переміщена особа та навчалась у Канівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області з 28.03.2022 по 09.06.2022.
Відповідно до Довідки від 06.02.2023 №16, ОСОБА_1 влаштував доньку ОСОБА_3 до Канівської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області у березні 2022 року, за час навчання дитини в школі батько постійно цікавився її навчальними досягненнями.
Відповідно до Довідки від 06.02.2023 №16, ОСОБА_1 влаштував доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Підгірцівського ліцею Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з 30 серпня 2022 р. За час навчання дитини в ліцеї батько постійно цікавився її навчальними досягненнями. ОСОБА_1 спілкується із вчителями через телефон, електронну пошту, відвідує батьківські збори, бере участь у шкільному житті дитини.
З відповіді Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 14.02.2023 № 98-аз/125/48/04-2023 вбачається, що Відповідач з будь-якими заявами до поліції щодо чинення їй перешкод у спілкуванні та вихованні дитини не зверталася.
З відповіді Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 20.02.2023 № 101/46-802 вбачається, що Відповідач із заявами до Служби про чинення їй перешкод у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку її колишнього чоловіка та батька дитини ОСОБА_1 , не зверталася.
Питання визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні комісії з
питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної
адміністрації (далі - комісія) 11.04.2023. На засіданні був присутній батько та донька. Мати дитини не прибула. ОСОБА_3 зазначила, що бажає проживати з батьком. Сім'я проживає з батьком, молодшим братом ОСОБА_3 та дружиною батька. Рішення комісії проголошувалось у присутності батька. Вивчивши матеріали справи, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 27.02.2020 № 3), з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 .
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) власним Висновком № 13.04.2023 № 1602 вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 .
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов, за місцем проживання батька умови проживання для дитини створено належним чином.
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на даний час проживання малолітнього сина з батьком, який фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв'язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному, а відтак заявлений позов щодо визначення місця проживання дитини з батьком підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення аліментів слід зазначити наступне.
Згідно ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Виходячи з положень ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відбите і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилалась на такі обставини, що позивач та відповідач проживають окремо, донька проживає разом з позивачем, усі обов'язки щодо утримання та їх виховання несе заявник самостійно. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.
Разом з тим, виходячи з положень ст. 154 Сімейного Кодексу України судом враховано, що позивачка звернулась до суду за захистом прав її неповнолітніх дітей, що перебувають на її утриманні.
Відповідно до ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідачем доказів на спростування заявлених позовних вимог не надано.
Суд аналізуючи матеріали справи, вивчивши порядок утримання дитини та спосіб її життя, при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров'я, матеріальне становище сторін, потребу дитини в одержанні аліментів, стан здоров'я доньки, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати дитину, вважає розмір аліментів, який заявлений позивачем, таким, що відповідає вимогам розумності та справедливості, відтак заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд прагне не до зрівняльного становища платника та одержувача аліментів, а й до того, щоб одержувач у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до ст. 201, ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Крім того, позивач не позбавлений можливості в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь матеріальної допомоги на лікування та навчання дитини в порядку статті 185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно ст. 192 СК України.
Відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позивач відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів, судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 1073,60 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268,280-289, 273, 352 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 , які зареєстровані як переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку , починаючи з 23.02.2023 до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за позовними вимогами про визначення місця дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за позовними вимогами про стягнення аліментів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення виготовлено 08.05.2023
Суддя: Комаревцева Л.В.