Справа № 697/1586/22
Провадження № 2-о/697/6/2023
02 травня 2023 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю помічника судді, який за дорученням судді виконує обов'язки секретаря судового засідання - Бузницької Н.Г.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Васяновича В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , заявниця), в інтересах якої діє адвокат Васянович В'ячеслав Валерійович звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог своєї заяви зазначила, що вона та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 11.09.2010 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Кам'янського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 98. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2010 по справі № 697/49/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, позов було задоволено, шлюб між сторонами розірвано.
Однак, після розірвання шлюбу сторони примирилися, продовжували проживати разом, вести спільне господарство, виховувати спільну дитину, вести спільний бізнес тощо.
Так склалася доля, що чоловік заявниці з початку війни в Україні, вступив до лав ЗСУ, в яких почав захищати нашу Батьківщину.
18.07.2022 чоловік заявниці ОСОБА_2 під час ведення бою поблизу с. Покровське, Бахмутського району, Донецької області зник безвісті, що підтверджується відповідним повідомленням.
Заявниця, будучи членом сім'ї ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на утримання неповнолітньої дитини, а також інших виплат та допомог.
Однак, заявниця не може реалізувати своє, а в першу чергу право дитини, батьком якої являється ОСОБА_2 , стосовно отримання відповідних пенсій, соціальних виплат та допомог на утримання дитини, оскільки не може довести факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 .
З огляду на вказані обставини, заявниця звернулася до суду в якій просила встановити, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , який зник безвісті під час ведення бою 18.07.2022 поблизу с. Покровське Бахмутського району Донецької області.
Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги поданої заяви та просила заяву задовольнити з викладених в ній підстав.
Представник заявниці - адвокат Васянович В.В. в судовому засіданні також підтримав вимоги поданої заяви ОСОБА_1 та просив заяву задовольнити з викладених в ній підстав.
Представник заінтересованої особи Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що є матір'ю ОСОБА_2 . Засвідчила, що він проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 . Проживали вони разом 12 років. Про розірвання шлюбу вона навіть не знала, а дізналась лише тоді коли син приїхав додому і повідомив, що його забирають на війну. Однак ОСОБА_5 сказав, що шлюб з ОСОБА_6 хоч і розірваний офіційно, однак її слід вважати його дружиною. Також вказала свідок, що після початку війни ОСОБА_5 із ОСОБА_6 приїхали до неї та пробули орієнтовно до 13 березня, потім син провідував, приїжджав через 2-3 дні. ОСОБА_5 з ОСОБА_6 проживали в АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 забезпечував сім'ю.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що проживає із заявницею в одному будинку, товаришують, їхні діти ходять в один клас. ОСОБА_5 із ОСОБА_6 проживали довгий час як чоловік та дружина. Також свідку відомий факт розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , однак після розірвання шлюбу вони також проживали разом. Останнього разу бачила їх разом, коли ОСОБА_5 призвали на війну.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знає досить давно. З перших днів після весілля вони проживали разом, це орієнтовно 13 років тому назад. Останнього разу бачила їх разом, перед поїздкою ОСОБА_6 в Польщу. Звертає увагу, що ОСОБА_5 з ОСОБА_6 постійно проживали разом, вели спільний побут.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці, її представника, показання свідків, суд дійшов висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно в порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається зі змісту поданої заяви ОСОБА_1 , вимоги її заяви пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Саме такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 та в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року за наслідками розгляду справи № 290/289/22.
В даній справі заявниця мотивувала звернення до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 для отримання пенсії по втраті годувальника у зв'язку із втратою годувальника на утримання неповнолітньої дитини, а також для отримання відповідних пенсій, соціальних виплат та допомог на утримання дитини та інших пільг, передбачених законодавством України, з огляду на зникнення безвісті ОСОБА_2 .
Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження за ОСОБА_1 певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги та інших пільг, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на викладене, провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Крім того, суд роз'яснює заявниці, що вимоги поданої нею заяви підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 272, 353 ЦПК України, суд, -
Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 08.05.2023.
Головуючий Б . К . Скирда