08.05.2023 Справа № 699/268/15-к
1-кп/696/7/23
08 травня 2023 року колегія суддів Кам'янського районного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні № 22014250000000027 від 04 серпня 2014 року, -
встановила:
У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження № 22014250000000027 від 04 серпня 2014 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 258-3, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 263-1 КК України.
Від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло клопотання про визнання відомостей, наведених в рапорті оперуповноваженого ОСОБА_8 від 04 серпня 2014 року, завідомо неправдивими та недопустимими, як доказу у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 КК України. У вказаному клопотанні обвинувачений просить суд:
- визнати складений оперуповноваженим відділу контррозвідки УСБУ в Черкаській області ОСОБА_8 рапорт від 04 серпня 2014 року недостовірним, як офіційний документ, до якого внесено завідомо неправдиві відомості щодо ознак вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 КК України;
- визнати докази, наведені оперуповноваженим відділу контрозвідки УСБУ в Черкаській області ОСОБА_8 в рапорті від 04 серпня 2014 року, очевидно недопустимими доказами, відповідно до вимог частини 2 статті 89 КПК України;
- визнати незаконним внесення до Єдиного реєстру досудового розслідування відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 111 КК України, інкриміноване ОСОБА_6 ;
- визнати незаконним вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 КК України.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні клопотання підтримали в повному обсязі, посилаючись на істотні порушення процесуальних норм на стадії досудового слідства з боку сторони обвинувачення.
Прокурор клопотання не підтримав та просив залишити його без розгляду як передчасне.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене клопотання, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно із статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
За нормою статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
За частинами 2-3 цієї статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Процесуальний закон не визначає виключні випадки, коли докази за будь-яких обставин визнаються недопустимими внаслідок істотного порушення прав і свобод, а лише встановлює випадки коли суд не може визнати відсутність таких порушень прав і свобод людини та, відповідно, не може визнати докази допустимими.
Учасник провадження має право заявити клопотання про очевидну недопустимість доказів із визначених підстав, проте в такому випадку він не може керуватися лише підставою, наведеною в статті 87 КПК України, а має довести наявність критерію очевидності. Зазначена позиція підтверджується листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2012 року № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», в якому визначено, що докази, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими. В листі визначено, що зазначене правило застосовується й щодо доказів, отриманих унаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, і клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі у зв'язку з істотним порушенням прав і свобод людини. В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.
З аналізу матеріалів кримінального провадження в межах заявленого клопотання колегія суддів не вбачає підтвердження обвинуваченим очевидної недопустимості зазначених доказів, яка може бути встановлена судом відразу в судовому засіданні та не потребує проведення додаткових дій.
На даний час суд перебуває у стадії дослідження письмових доказів кримінального провадження, частина яких ще залишається невивченою, тому колегія суддів вважає, що питання допустимості вказаних обвинуваченим доказів недоцільно з'ясовувати та перевіряти на даній стадії судового провадження, до завершення повного дослідження доказів у кримінальному провадженні, а слід надати їм належну оцінку разом з усіма наявними доказами в їх сукупності та взаємозв'язку після завершення судового розгляду у нарадчій кімнаті, під час ухвалення остаточного судового рішення.
За таких обставин на даній стадії судового розгляду відсутні беззаперечні дані щодо очевидної недопустимості доказів, у зв'язку з чим клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає, як передчасне.
Водночас колегія Кам'янського районного суду Черкаської області зазначає, що клопотання в частині законності внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та визнання незаконним вручення повідомлення про підозру, через передчасність клопотання про визнання недопустимим рапорту від 04 серпня 2014 року, суд знаходить пов'язаними між собою, а тому ці питання, як зазначалось вище, можуть бути вирішені судом в нарадчій кімнаті при оцінці всіх доказів.
Колегія суддів, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_6 не підлягає задоволенню в цілому.
Керуючись ст.ст. 84, 86, 87, 89, 337, 369, 371, 372 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні № 22014250000000027 від 04 серпня 2014 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3