№566/41/23
08 травня 2023 року смт.Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
в складі:головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в смт.Млинів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022181490000102 від 13.12.2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , гр.України, з базовою середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має, не депутата, солдата, водія-сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 24 окремого дорожнього батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, відповідно до ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 , діючи у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, не пізніше 20 год. 00 хв. 28.11.2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував за місцем свого фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_3 , де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до моменту прибуття о 23 год. 30 хв. 04.01.2023 у розташування військової частини НОМЕР_1 .
Дані дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, органами досудового розслідування кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підтвердивши фактичні обставини справи. Щиро покаявся, просив суд призначити йому міру покарання, із застосуванням ст..75 КК України, оскільки бажає продовжувати військову службу.
Суд, з'ясувавши думку прокурора та обвинуваченого щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумніву в добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4 в період з 20.00 год. 28.11.2022 по 23.30 год. 04.01.2023 року, самовільно залишив військову частину, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить його щире каяття у скоєному та активне сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При вирішенні питання призначення ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, який на диспансерному нагляді у нарколога та психіатра не перебуває, його відношення до скоєного злочину, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів, слід призначити покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України ближче до нижньої межі - 5 років позбавлення волі.
Суд, у відповідності до ст.75 КК України, в редакції чинній на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, та враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, особисте ставлення до вчиненого, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
У кримінальному провадженні процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти нагляд за засудженим ОСОБА_4 на командира військової частини, а у випадку звільнення його з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Згідно до ст.532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженим, які утримуються під вартою в той же строк з дня вручення вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
С У Д Д Я П.В. Ф Е С Ь ОСОБА_6