Справа № 638/991/23
Провадження № 1-в/638/175/23
08 травня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участ: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисника- ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання засудженого ОСОБА_4 , 1992 року народження,про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
08 лютого 2023 року засуджений ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Клопотання обґрунтовано тим, що засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання у Державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», за час відбування покарання вимоги режиму тримання під вартою не порушував, стягнень не має, був працевлаштований та має заохочення.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 клопотання підтримав, просив задовольнити, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у клопотанні.
Захисник засудженого ОСОБА_5 клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначила, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що засуджений за час відбування покарання характеризується посередньо, до оплачуваних робіт не залучався. З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що засуджений протягом всього, а не певного періоду часу, своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.
Дослідивши матеріали особової справи засудженого, клопотання про умовно-дострокове звільнення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 з наступних підстав.
Вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2020 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Ухвалою Дзержинського районного суду від 12 травня 2021 року визначено покарання за наявності кількох вироків, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2020 року у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 - 09 серпня 2019 року, кінець строку відбування покарання - 09 серпня 2024 року.
Під час тримання в ДУ «Полтавський слідчий ізолятор № 23» вимоги режиму тримання не порушував, дисциплінарних стягнень не мав, адміністрацією установи не заохочувався, до праці не залучався. Мав попереджувальну бесіду з представником установи.
З 12 лютого 2021 року засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)».
Відповідно до витягу з протоколу № 23 від 09 червня 2021 року засіданням комісії ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» засудженому ОСОБА_4 відмовлено у зміні умов тримання на підставі ст. 100, 101 КВК України, оскільки він за весь період відбування покарання характеризується посередньо.
Згідно із характеристикою на засудженого, затвердженою начальником ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» ОСОБА_6 від 09 червня 2021 року, засуджений норми санітарії та особистої гігієни намагається дотримуватись, спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, намагається підтримувати охайний зовнішній вигляд, не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, не приймає участі у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи, не входить до складу ради колективу засуджених відділення, на профілактичному обліку не перебуває, за весь період відбування покарання характеризується посередньо.
15 жовтня 2021 року засудженому оголошено подяку за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.
Відповідно до витягу з протоколу № 7 засідання комісії ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» від 16 лютого 2022 року засудженому відмовлено у направленні матеріалів до суду для вирішення питання про заміну невідбутої частини строку покарання більш м'яким на підставі ст. 82 КК України, оскільки засуджений не став на шлях виправлення.
Згідно із характеристикою на засудженого, затвердженою начальником ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» ОСОБА_6 від 16 лютого 2022 року, засуджений норми санітарії та особистої гігієни намагається дотримуватись, спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, намагається підтримувати охайний зовнішній вигляд, не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, не приймає участі у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи, не входить до складу ради колективу засуджених відділення, на профілактичному обліку перебуває, за весь період відбування покарання характеризується посередньо.
Відповідно до витягу з протоколу № 44 засідання комісії ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» від 14 грудня 2022 року засудженому відмовлено у направленні матеріалів до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, як особі, яка своєю поведінкою та ставленням до праці не довела своє виправлення.
Відповідно до характеристики на засудженого, затвердженої начальником ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» ОСОБА_6 від 14 грудня 2022 року, засуджений перебуває на профілактичному обліку як схильний до суїциду, згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2020 року має позов про стягнення майнової та моральної шкоди в розмірі 29000,00 грн., але до відшкодування ставиться байдуже, не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, не приймає участі у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи, не входить до складу ради колективу засуджених відділення, за весь період відбування покарання характеризується посередньо.
Згідно з довідкою головного бухгалтера - начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОСОБА_7 засуджений ОСОБА_4 на оплачувані роботи не виводився, нарахування заробітної плати не мав.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і замінуне відбутої частини покарання більш м'яким» (далі Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року), умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Пунктом 2 Постанови ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Досліджені судом матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироками судів та ухвалою Дзержинського районного суду від 12 травня 2021 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та вважає клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1