61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
25.04.2023 Справа №905/2115/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання (помічник судді за дорученням) Васильєвій О.М., розглянувши матеріли
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815; адреса: 03680, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5а) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40150216; адреса: 84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22)
до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області ( код ЄДРПОУ: 25953557; адреса: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, 20 а)
про стягнення 838623,65 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Предмет та підстави спору
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2019 року у сумі 838623,65 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем не відшкодовано компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом за 12 місяців 2019 року, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів.
Заперечення учасників процесу
Відзив на позовну заяву
09.12.2021, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву Управління Соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області б/н, б/д (вх.№25442/21), в якому останній просить суд відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у стягненні з Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради заборгованості у розмірі 838623,65 грн та судових витрат за розгляд даної справи.
Відзив обґрунтований тим, що за результатами перевірки кожних з реєстрів, наданих перевізником, були встановлені чисельні факти безпідставного включення сум за відшкодування вартості квитків, проданих пасажирам, що мають право на пільги. Так, фактами, що свідчить про безпідставне включення до реєстрів пільгових пасажирів були наступні:
- невідповідність сум, визначених в розрахунках, наданих пільг при перевезенні за попередній місяць, та сум визначених в реєстрах пасажирів, придбавши проїзні документи в звітному місяці, за пільговою ціною. Різниця вартості проданих квитків, що підлягає відшкодуванню, між визначеною в розрахунках наданих пільг (1762893,65 грн) та сумою, визначеною в реєстрах пільгових пасажирів (1607466,27 грн) складає 155427,38 грн;
- включення декілька разів до суми відшкодування вартості квитків проданих тому ж самому пасажиру в один і той же час, загальна сума подвійного включення до реєстру складає 77718,02 грн;
- включення до реєстру відшкодування сум від продажу проїзних абонементних квитків для здійснення наступних поїздок , в кількості від 26 до 156. Тобто до суми відшкодування були включені витрати, які перевізник ще не зазнав, загальна сума таких безпідставних включень до загальної суми відшкодування складає 180276,02 грн.
- включення до реєстрів відшкодування вартість квитків, що не були продані на станціях, область якої не знаходиться на території Лиманської громади, тому не можуть бути включені до сум відшкодування за пільгове перевезення пасажирів, за рахунок видатків з місцевого бюджету Лиманської громади, на загальну суму 425202,23 грн.
Відповідь на відзив
12.12.2021, на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №2022/2634 від 28.12.2021 (вх.№04-18/9612), в якій останній просить суд: прийняти відповідь на відзив та врахувати при розгляді справи по суті; стягнути з управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2019 року у сумі 838623,65 грн; судові витрати покласти на відповідача.
Відповідь на відзив обгрунтована тим, що у встановлені терміни, до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (далі - Управління), відповідно до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 №1359 (далі - Постанова № 1359), надавалася облікова форма про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів (далі-облікова форма).
Так за січень-грудень 2019 року, згідно облікових форм, сума наданих послуг по Управлінню соціального захисту населення Лиманської міської ради склала 1762893,65 грн, з яких Управлінням було сплачено 924270,00 грн, відповідно сума заборгованості становить 838623,65 грн.
Позивач звертає увагу на те, що зазначене у відзиві: «протягом 2019 року, починаючи з січня, Акціонерного товариства «Укрзалізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця», на виконання умов договору та інших нормативно-правових документів, надавало до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради реєстри пільгових пасажирів, які придбали проїзні документи, сума за недоотримані кошти від продажу яких була включена до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ», є невірним, так як на підставі місячної станційної звітності складається облікова форма.
Облікова форма є додатком до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою № 1359. Пунктом 7 зазначеної постанови передбачено, що сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. До реєстру перевезених пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні пільговики потрапляють відносно до органу місцевого самоврядування, на території якого їм було видано пільгове посвідчення. Таким чином, облікова форма і реєстр є абсолютно різними формами звітності та, відповідно, мають різну кількість та суму перевезених громадян пільгових категорій.
Це пояснює також зазначене у відзиві включення до реєстрів відшкодування вартості квитків, що не були продані на станціях, область якої не знаходиться на території Лиманської громади, тому що пасажир, який зареєстрований у ЄДАРП Лиманської міської ради, може придбати пільговий квиток на будь-якій залізничній станції України.
Стосовно включення до реєстру відшкодування сум проїзних абонементних квитків (26, 78, 156 та 312 поїздок) повідомляємо, що згідно Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006, пасажирам пільгової категорії у приміських касах вокзалів та станцій оформлюються пільгові абонементні квитки.
Пільгові абонементні квитки є іменними, продаються фізичним або юридичним особам у готівковому або безготівковому порядку із зазначенням на квитку прізвища, імені та по батькові повністю зі слів замовника, на будь-яке число місяців, але не більше, ніж на один рік. Тобто, при зверненні пільговика до приміської каси з метою придбання пільгового проїзного документу, наприклад річного, касир зобов'язаний такий документ оформити і пасажир матиме право протягом року безкоштовно користуватися послугами приміського залізничного транспорту.
Надаючи послуги з перевезення окремої категорії громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування у бюджеті громади для подальшого відшкодування витрат на перевезення визначених категорій населення.
Перевезення пасажирів на пільгових умовах виконується залізницею не за власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважені на те державою органи місцевої влади та місцевого самоврядування у силу закону мають відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені філією витрати.
Крім того, відповідач зазначає, що дія договору сплинула 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - виконана в повному обсязі, шляхом виплати перевізнику суми 924270,00 грн до 31.12.2019 згідно договору та в межах бюджетних асигнувань.
Заперечення на відповідь на відзив
17.01.2022, через канцелярію суду, надійшли заперечення на відповідь на відзив Управління Соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області б/н, б/д (вх.№929/22), в яких останній просить суд відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у стягненні з Управління Соціального захисту населення Лиманської міської ради заборгованості у розмірі 838623,65 грн та закрити провадження у справі.
Заперечення обґрунтовані тим, що у відповідності до п.3.3 договору Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради здійснювало перевірку реєстрів пільгових пасажирів. За результатами перевірки кожних з реєстрів, наданих перевізником, були встановлені чисельні факти безпідставного включення сум за відшкодування вартості квитків, проданих пасажирам, що мають право на пільги.
Хід розгляду справи та процесуальні дії
Матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи №905/2115/21 та за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021, передано на розгляд судді Величко Н.В.
Ухвалою суду від 11.11.2021 постановлено: відкрити провадження у справі №905/2115/21; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; визначено дату підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду від 20.01.2022 постановлено закрити провадження у справі №905/2115/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області збитків за пільгові перевезення громадян в сумі 838623,65 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 по справі №905/2115/21 ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/2115/21 скасовано, справу направлено до Господарського суду Донецької області для продовження її розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023, справу передано на розгляд судді Огороднік Д.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2023 постановлено: прийняти справу №905/2115/21 до свого провадження; розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.02.2023.
Направлення ухвали суду здійснювалось засобами поштового зв'язку на адреси позивача Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5а), Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, Донецька область) та адресу відповідача Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області (84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, 20 а).
Ухвалою суду від 27.02.2023 постановлено відкласти підготовче засідання на 29.03.2023.
Сторони явку своїх представників у підготовче засідання не забезпечили, клопотань не подали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 29.03.2023 постановлено: закрити підготовче провадження та призначити справу №905/2115/21 до судового розгляду справи по суті; судове засідання призначено на 10.04.2023.
Направлення ухвал суду від 27.02.2023 та 29.03.2023 здійснювалось засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи.
Позивачем та відповідачем отримано ухвали суду від 27.02.2023 та 29.03.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №6102270970779, №6102270970752, №6102271771478 та №6102271771486.
Протокольною ухвалою суду від 10.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.04.2023.
Ухвала надіслана на електронні адреси позивача та відповідача, що зазначені в матеріалах справи. Крім того, відповідачем отримано ухвалу суду до електронного кабінету, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа.
В судове засідання призначене на 25.04.2023, представники сторін не з'явились, жодних клопотань не подавали.
Судом також відзначається, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що позивач та відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 06.02.2023 №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законами України від 15.03.2022 №2119-IХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, 22.05.2022 №2263-IX, 15.08.2022 №2500-ІХ, № 2738-IX від 16.11.2022, №2915-ІХ від 07.02.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб.
Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 "Щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан", процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті, строки розгляду апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд за нововиявленими чи виключними обставинами в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Згідно наказу Господарського суду Донецької області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" №20 від 28.02.2022 установлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Рішенням зборів суддів Господарського суду № 2 від 13.06.2022 року з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, в залежності від об'єктивних обставин, пов'язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові подовжено обмежений доступ учасників судового процесу до приміщення суду та запропоновано дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми "Електронний суд".
Враховуючи зазначене вище, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, господарський суд Донецької області продовжує свою роботу.
Необхідно зазначити, що Харківська територіальна громада, з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та Інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
Судом здійснено розгляд справи у строки з урахуванням обставин, які склались у зв'язку з здійсненням військової агресії проти України, місцезнаходження позивача (м.Київ, м.Лиман), відповідача (м. Лиман), Господарського суду Донецької області (місто Харків), стадії розгляду справи, обставин пов'язаних з активними бойовими діями в зазначених містах, часткової окупації, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, складності справи, поведінки заявника та відповідача, а також забезпечення безпеки відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами
30.01.2019, між Управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради (Платник, відповідач) - головним розпорядником коштів на пільгове перевезення окремих категорій громадян та Акціонерним товариством «Українська залізниця», що є юридичною особою згідно із законодавством України, в особі начальника структурного підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (перевізник, позивач) підписано договір №29 (№ДОН/НРП-19021-НЮ-і) про виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення.
Відповідно до п. 1.1 договору останній регламентує взаємовідносини сторін щодо виплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення платником перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд в приміському сполученні.
При здійсненні компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення сторони керуються Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян». Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства» (пільги дітям з багатодітних сімей), Постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист»(п.1.2 договору).
Згідно з п.2.2 договору перевізник зобов'язується здійснювати пільгові перевезення передбачених чинним законодавством України категорій громадян, які зазначені в порядку використання бюджетних коштів передбачених на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті приміського та міжміського сполучення розробленого на виконання програми економічного та соціального розвитку Лиманської об'єднаної територіальної громади на 2019 рік основні напрямки розвитку на 2020 і 2021 роки затвердженим рішенням виконавчого комітету Лиманської міської ради від 20.12.2018 №7/58-2704.
Керуючись п.2.3 договору платник в межах суми бюджетних асигнувань зобов'язується сплатити перевізнику компенсацію у розмірі 980000,00 грн до 31.12.2019 за пільговий проїзд окремих категорій громадян на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором.
Відповідно до п.п.3.2-3.5 договору перевізник подає щомісячно до 10 числа, наступного за звітним реєстр пільгових пасажирів; розрахунки, наданих пільг при перевезенні за попередній місяць, акт звіряння розрахунків за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Реєстр повинен надаватися в електронних та бумажних носіях із зазначенням повного прізвища, ім'я та по-батькові, категорії пільговика, серії та номеру посвідчення, ким видано, № особового рахунку (при наявності), станції відправлення, суми вартості пільгового проїзду.
Платник здійснює перевірку наданих перевізником реєстрів та розрахунків в межах своїх повноважень згідно чинного законодавства.
На підставі наданих перевізником звітів платник перераховує перевізнику суму відшкодування за пільгові перевезення окремих категорій громадян в межах кошторисних призначень.
Документи, зазначені в п.3.2 за грудень 2019 року перевізник повинен надати до Управління до 20.12.2019.
Згідно з п.7.1. договору даний договір набуває чинності з моменту підписання, а умови договору застосовується згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2019 і діє в частині надання послуг до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Цей Договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін (п. 9.6. договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Позивачем до матеріалів справи надані облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, складені щомісячно за 2019 рік на загальну суму 1762893,65 грн, а саме: за січень у розмірі 107169,04 грн; за лютий 2019 у розмірі 175377,70 грн; за березень 2019 у розмірі 175377,70 грн; за квітень у розмірі 212145,05 грн; за травень у розмірі 201150,85 грн; за червень у розмірі 214045,06 грн; за липень у розмірі 169123,39 грн; за серпень у розмірі 158628,51 грн; за вересень у розмірі 145383,09 грн; за жовтень у розмірі 37137,19 грн; за листопад у розмірі 50734,99 грн; за грудень у розмірі 161668,30 грн.
Крім цього, матеріали справи містять загальні зведені відомості по типах пільг та квитків у приміському сполучення за період за січня 2019 по грудень 2019 на загальну суму 1762893,65 грн.
Позивач зазначає, що отримав компенсаційні виплати у розмірі 924270,00 грн. Наразі заборгованість Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради перед Акціонерним товариством «Українська залізниця» складає 838623,65 грн.
Матеріали справи містять копію претензії №2021/4385 від 22.09.2020 Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії "Донецька залізниця" структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» до Начальника Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради. Зі змісту претензії вбачається, що сума наданих послуг по пільговому перевезенню пасажирів за 2019 рік склала 1731041,45 грн, з яких отримано компенсаційних виплат 924270,00 грн, тобто загальна сума претензії становить 806771,45 грн. Позивач просить протягом 7 календарних днів, з дня отримання даної претензії сплатити заборгованість в розмірі 806771,45 грн.
У відповіді на претензію №11вх/01-4113-4/1 від 06.10.2020 Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради зазначає, що в повному обсязі виконало свої зобов'язання та вважає претензійні вимоги необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
За таких обставин, спір щодо виплати відповідачем позивачу сум наданих послуг по пільговому перевезенню пасажирів за 2019 рік, переданий на розгляд суду.
У процесі розгляду спору судом, відповідачем на підтвердження своїх заперечень, подані копії реєстрів пільгових пасажирів за січень 2019 року.
Відповідачем до матеріалів справи надані акти звірки, як підписані з боку відповідача із зауваженням, оскільки за інформацією останнього заборгованість станом на 01.01.2019 становить 0,00 грн, а за інформацією позивача 985000,00 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути договори та інші правочини, а також безпосередньо акти цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За приписами частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч. 6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Пунктом 6 «Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252, встановлено, що суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Згідно з абз. 3 ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції Акціонерного товариства Українська залізниця.
Згідно матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з компенсаційних виплат, порядок здійснення яких визначений сторонами у договорі №29 від 30.01.2019 (зареєстрований 05.02.2019 за № Дон-НРП-19021/НЮ-і).
Норми вище вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком №1359, пунктом 2 якого визначене, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (пункти 3, 4, 5, 7,9,10 Порядку №1359).
Матеріалами справи підтверджується складання позивачем та надання відповідачу відповідних станційних звітів щомісячно, а саме загальної зведеної відомості по типам пільг та квитків у приміському сполученні. Судом встановлено, що позивачем виконані вимоги законодавства щодо подання звітності належним чином.
Судом відхиляються доводи відповідача щодо численних порушень складення звітності позивачем, оскільки такі доводи ґрунтуються на вільному та помилковому тлумаченні чинного законодавства та не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Як вбачається зі змісту договору, відповідач в межах суми бюджетних асигнувань зобов'язується сплатити позивачу компенсацію у розмірі 980000, 00 грн до 31.12.2019.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору №29 (№ДОН/НРП-19021-НЮ-і) відповідачем сплачено позивачу 924270,00 грн, що також не заперечується відповідачем. Відтак, відповідно до матеріалів справи, відповідачем не виконано умов договору у повному обсязі, а саме не сплачено перевізнику компенсацію у розмірі 55730,00 грн, як то визначено в п.2.3. договору.
Разом з цим, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу не тільки суму компенсації погоджену між сторонами в договорі, а суму збитків, які позивач поніс у 2019 році виконуючи вимоги Закону щодо надання послуг з перевезення пасажирів на пільгових умовах на суму 838623,65 грн.
Відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу України якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.
Господарський суд наголошує, що приписами ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплено, що місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Статтею 89 Бюджетного кодексу України передбачені видатки, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, які створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Так до 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац 5 підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України).
Однак, вказана норма була виключена на підставі Закону України від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України", який набрав чинності 1 січня 2017 року.
Крім того, господарський суд зазначає, що до 2017 року у Державному бюджеті України передбачались видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законодавством. Вказане було відображено у ст. 102 Бюджетного Кодексу України.
Проте, стаття 102 Бюджетного кодексу України також була виключена на підставі Закону України №1789-VIII, у зв'язку з чим, компенсаційні витрати перевізникам за перевезення окремих категорій громадян можуть здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, а не за рахунок субвенції з державного бюджету.
Так, підпунктом "ґ" п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі - компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Як вже зазначалось вище, ч. 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частину 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 20-4 на підставі Закону України від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України".
Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України.
Тобто, стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не в обов'язковому порядку.
Отже, кожен орган місцевого самоврядування самостійно вирішує, на що саме будуть витрачатись кошти місцевого бюджету з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.
Вказані обставини є істотними для правильного вирішення спору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 20.01.2022 у справі №904/138/21.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутнє рішення Лиманської міської ради Донецької області щодо виділення коштів на компенсацію витрат на пільгове перевезення громадян Залізницею. Разом з цим, з п. 2.2. договору вбачається, що сторони погодили, що перевізник зобов'язується здійснювати пільгові перевезення передбачених чинним законодавством України категорій громадян, які зазначені в порядку використання бюджетних коштів передбачених на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті приміського та міжміського сполучення розробленого на виконання програми економічного та соціального розвитку Лиманської об'єднаної територіальної громади на 2019 рік основні напрямки розвитку на 2020 і 2021 роки затвердженим рішенням виконавчого комітету Лиманської міської ради від 20.12.2018 №7/58-2704. Копію вказаного рішення, жодною із сторін, не надано. Клопотання про витребування доказів не заявлялось. Судом не вдалося знайти останню редакцію прийнятого рішення від 20.12.2018 №7/58-2704 через мережу Інтернет. В мережі Інтернет є рішення виконавчого комітету Лиманської міської ради від 19.12.2018 № 475 про схвалення проекту рішення міської ради «Про бюджет Лиманської об'єднаної територіальної громади на 2019 рік» та прогнозу бюджету на 2020 -2021 роки, відповідно до якого Управлінню соціального захисту населення Лиманської міської ради виділено 1000000,00 грн компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті. Проте, вказане рішення стосується схвалення проекту, а не затвердження видатків.
З огляду на викладене, за відсутністю в матеріалах справи відповідного рішення, суд виходить тільки з умов договору №29, що укладений між сторонами та в якому погоджено суму компенсації у розмірі 9800000,00 грн.
Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача збитки за пільгові перевезення громадян за період (01.01.2019 по 31.12.2019).
Отже, спірні правовідносини виникли у 2019 році. При цьому позивач просить суд застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19.
Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2016 рік, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що відшкодування витрат на пільгове перевезення пасажирів здійснюється управлінням соціальної політики міської ради за рахунок державних субвенцій на підставі, у тому числі, норм статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, положень Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, а уповноважений на те державою орган у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Отже, вищенаведена постанова Великої Палати Верховного Суду ухвалена відповідно до законодавства, яке було чинним на момент існування спірних правовідносин, яке є відмінним від правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, від 27.07.2022 у справі №904/7875/21, відступати від якого колегія суддів підстав не вбачає.
За таких обставин, у зв'язку із внесеними змінами до законодавства, суд не застосовує висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19, оскільки вони викладені до відносин, що існували у 2016 році, а не у 2019 році.
Підсумовуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що з огляду на приписи чинного законодавства, задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а оскільки судом не встановлено наявність відповідної державної програми на суму більшу, ніж та, що погоджена сторонами в договорі 980000,00 грн, як і не встановлено, що мали місце субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту на суму більшу, ніж та, що погоджена сторонами в договорі 980000,00 грн, правові підстави для задоволення позову саме про стягнення збитків, відсутні.
Вказана позиція також узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 27.07.2022 у справі №904/7875/21 та від 08.12.2022 у справі №908/2810/21.
Разом з цим, відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом у даних спірних відносинах можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт", відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Як встановлено судом вище, договір між сторонами укладений на суму 980000,00 грн, а відповідач здійснив його виконання частково на суму 924270,00 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що відповідач не виконав грошові зобов'язання по договору №29 у повному обсязі, заборгованість становить 55730,00 грн. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково на суму 55730,00 грн, оскільки саме у такому розмірі відповідач має заборгованість по договору перед позивачем. Суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення збитків з підстав викладених вище.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
Судові витрати
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області ( код ЄДРПОУ: 25953557; адреса: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, 20 а) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815; адреса: 03680, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5а) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40150216; адреса: 84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22) заборгованість у сумі 55730 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн 95 коп.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до суду апеляційної інстанції у порядку та строки передбаченими ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 25.04.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2023.
Суддя Д.М. Огороднік