Справа № 638/18539/21
Провадження № 2/638/1207/23
26 квітня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.
за участю секретаря - Зінченко А.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою,-
встановив:
29.11.2021 позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з вищевказаним позовом та просив:
- стягнути з Відповідача ОСОБА_3 на користь Позивача ОСОБА_2 суму в розмірі 573050 гривень 20 коп., що включає основний борг - 491588 грн. 00 коп., 3% річних - 19030 грн. 52 коп. та інфляційні витрати в сумі 62431 грн. 68 коп., у рахунок погашення боргу за розпискою від 07 лютого 2020 року та стягнути з відповідача понесені судові витрати, посилаючись на те, що 07.02.2020 Позивач дав в борг 20000 доларів США Відповідачу, ОСОБА_3 , про що свідчить письмова розписка від 07.02.2020 року. У відповідності до вказаної боргової розписки, Відповідач зобов'язався повернути зазначену кількість грошей в сумі 20 000 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на 07.02.2020, становить 491 588 грн. грн., в строк не пізніше 01.08.2020 року.
Станом на день подачі позовної заяви відповідач не віддав борг, взяті на себе зобов'язання, не виконав, позику не повернув, чим порушив права позивача.
Позивач вважає, що між ним та ОСОБА_3 виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник (відповідач) зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, яка ним отримана від позивача. Кожна із сторін в момент укладення спірного договору розуміла умови правочину та його правові наслідки. Зазначений договір оформлений письмовою розпискою, складеною відповідачем ОСОБА_3 , яку було передано позивачу, та яка є борговим документом. За яким позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачу кошти вказані в договорі позики, а відповідач зобов'язався повернути гроші в строк, однак свої зобов'язання не виконав, гроші не повернув.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6- 113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Таким чином, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Проте, згідно з Постановою ВСУ від 27.01.2016 року у справі N 6-771цс15, офіційний індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Отже, в даному зобов'язанні нарахуванню підлягає лише 3 % річних.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у Національній валюті України. Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, наведеними у постанові від 16.01.2019 у справі N 373/2054/16-ц, постанові від 20.03.2019 у справі N 761/26293/16-ц.
З розписки від 07.02.2020 року встановлено, що зобов'язання за договором позики виражене в доларах США, а грошовий еквівалент зобов'язання у національній валюті України не визначався.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Такий висновок наведений у постанові ВП ВС від 16.01.2019 № 373/2054/16-ц.
Строк виконання зобов'язання настав 01.08.2020, відповідно до розписки, а отже право нарахування 3 % річних у позивача виникає з 02.08.2020, тобто з дня, наступного за днем виконання зобов'язання. Загальний строк прострочення виконання зобов'язання за період з 02.08.2020 до 16.11.2021 складає 471 днів. Розрахунок 3 % річних за вказаний період становить 19030 грн. 52 коп. Розрахунок проводився за такою формулою: сума санкції =491 588,00 х 3 х 471/365/100 = 19030 грн. 52 коп.
29 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 914/1470/19 досліджував питання щодо порядку нарахування боржнику інфляційних втрат. У постанові від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 Верховний Суд зазначив, що інфляційні втрати нараховуються на суму основного боргу, а не на інфляції втрати і 3% річних, нараховані за попередній період.
26.06.2020 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховної- Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об'єднана палата дійшла висновку, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання, у нього в силу закон, (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основної боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, навівши в позові розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою від 22.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 21.11.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Причини неявки відповідач суду не повідомив, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, в зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Клопотань про відкладення судового засідання, чи будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення або продовження процесуальних строків, встановлених нормами ЦПК України, у зв'язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, або з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, - від відповідачки до суду не надходило.
Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає можливим проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою представника позивача ухвалити рішення при проведенні заочного розгляду справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.
Судом встановлено, що згідно із письмовою розпискою від 07.02.2020 ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , отримав 20000 доларів США у ОСОБА_2 , зобов'язався повернути надану грошову суму в строк не пізніше 01.08.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, досліджуючи боргову розписку необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа.
Так, розписка написана ОСОБА_3 від 07.02.2020 року, містить паспортні дані позичальника, суму боргу, процентну ставку від суми позики та термін повернення боргу.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, враховуючи, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 20000 доларів США, що підтверджується розпискою написаною ОСОБА_3 07.02.2020 року та не повернув вказані кошти, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 491588 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу вищевказаної статті вбачається, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Так, згідно розписки написаної ОСОБА_3 від 07.02.2020 року, останній зобов'язався повернути ОСОБА_2 отримані кошти у сумі 20000 доларів США не пізніше 01.08.2020 року, таким чином, строк простроченої заборгованості необхідно обраховувати починаючи з 02.08.2020 року по 16.11.2021 рік, який становить 471календарних дні.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від простороченої суми заборгованості, що становить 204 621 грн. 90 коп. (491588 грн. х 3 х 471/365/100 = 19030 грн. 52 коп.).
За змістом статті 1 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України, щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно розписки від 07.02.2020 року ОСОБА_3 отримав грошові кошти в грошовій одиниці - долар США, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні збитки.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сумі у розмірі 491588 (чотириста дев'ятсот одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) гривен 00 копійок та 3% річних у сумі 19030 (дев'ятнадцять тисяч тридцять) гривен 52 копійки, у рахунок погашення боргу за розпискою від 07.02.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі - 5106 (п'ять тисяч сто шість гривен) грн. 18 коп.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текс рішення виготовлено 05.05.2023 року.
Суддя Д.М.Цвіра