Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/912/21
Провадження № 1-кп/499/7/23
08 травня 2023 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , у режимі відеоконференції з захисником обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області обвинувальний акт кримінального провадження №12021162260000334 внесеного до ЄРДР від 14.07.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Рижове Близнюківського району Харківської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, раніше судимого:
20.03.2017 року Роздільнянським районним судом Одеської області за ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до остаточного покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;
27.02.2019 року Іванівським районним судом Одеської область за ч.2 ст.185, ст.395 КК України до остаточного покарання у виді 6 місяців арешту;
04.10.2021 року Іванівським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення;
у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та ч.1 ст.115 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, судимості за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, на шлях виправлення не став та скоїв кримінальні правопорушення при наступних обставинах.
(Епізод №1)22.06.2021 року, в нічний час доби, точний час судом не представилося можливим встановити, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на викрадення будь-якого майна з метою особистого збагачення, прибув до домоволодіння ОСОБА_6 , 1939 року народження, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на територію якого зайшов через незачинену металеву хвіртку, оглянувши територію домоволодіння, переконавшись у відсутності потерпілої та інших сторонніх осіб, підійшов до дверей літньої кухні, яка окремо розташована від житлового будинку, пошкодив навісний металевий замок на дверях, відчинив двері та проник в приміщення літньої кухні, звідки, таємно та діючи повторно, здійснив крадіжку алюмінієвої фляги (бідона) об'ємом 40 літрів, який належав ОСОБА_6 , після чого обвинувачений ОСОБА_4 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 490,00 грн.
(Епізод №2) 01.07.2021 року, вдень, точний час судом не представилося можливим встановити, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на викрадення будь-якого майна з метою особистого збагачення, прибув до місця мешкання ОСОБА_7 , 1965 року народження, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , зайшовши до квартири якої через не зачинені металеві двері, при цьому не маючи на те ні реального ні уявного права, переконавшись, що в квартирі нікого не має і за його діями ніхто не спостерігає, таємно та діючи повторно, умисно, з корисних спонукань, обвинувачений ОСОБА_4 здійснив крадіжку електропечі «Мірта» бордового кольору, яка належала ОСОБА_7 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 891,00 грн.
(Епізод №3)13.08.2021 року, в обідню пору, точний час судом не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на території садиби свого знайомого ОСОБА_8 , 1967 року народження за адресою: АДРЕСА_4 в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на викрадення будь-якого майна з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що ОСОБА_8 знаходиться на вулиці та не спостерігає за його діями, підійшов до бічних дверей будинку зі південної сторони та фізичною силою рук натиснув на металеві двері, внаслідок чого вони відчинилися і він проник до будинку. Перебуваючи в будинку ОСОБА_4 , умисно, таємно, з корисних спонукань, діючи повторно, здійснив крадіжку мобільного телефону «Samsung duos», який належав ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_4 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 556,00 грн.
(Епізод №4) 21.08.2021 року, вночі, точний час судом не представилося можливим встановити, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з метою викрадення чужого майна, прибув до гаражу № НОМЕР_1 , що перебуває у володінні ОСОБА_9 , 1970 року народження, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та через металеві двері проник до гаражного приміщення. Перебуваючи в гаражному приміщенні, обвинувачений ОСОБА_4 умисно, таємно, з корисливих мотивів, діючи повторно, здійснив крадіжку автомобільного компресора «Штурмовик АС 30», який належав ОСОБА_9 , після чого обвинувачений ОСОБА_4 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 470,00 грн.
(Епізод №5) ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 20 годині 40 хвилин, більш точний час в ході судового розгляду встановити не надалось можливим, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував у кімнаті в приміщенні квартири за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_5 , де спільно з потерпілим ОСОБА_10 за столом вживали спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв, між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілоим ОСОБА_10 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті.
В ході даного конфлікту, обвинувачений ОСОБА_4 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих під час сварки неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, хоча й не бажаючи, однак свідомо припускаючи їх настання, обвинувачений схопив кухонний ніж зі столу та наніс вказаним ножем один удар в область шиї потерпілого ОСОБА_10 , яка є життєво важливим органом, спричинивши останньому сліпе проникаюче поранення нижніх відділів лівої січної поверхні шиї з ушкодженням лівої загальної сонної артерії і внутрішньої яремної вени з наступним масивним крововиливом, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_10 помер на місці події.
Смерть ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинному зв'язку з наявними ушкодженнями і настала від сліпого непроникаючого поранення лівої передньо-бічної поверхні шиї з ушкодженням лівої загальної сонної артерії і внутрішньо яремної вени, з подальшим масивним крововиливом, яке спричинило гостру крововтрату.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судових засіданнях щодо епізодів №1, №2, №3 та №4 вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України свою провину визнав в повному обсязі, щиро розкаювався, не заперечував вчинення кримінальних правопорушень при обставинах, наведених в обвинувальному акті, надав наступні покази по обставинам скоєння кримінальних правопорушень:
- по епізоду №1 - обвинувачений ОСОБА_4 відзначив, що точного числа не пам'ятає, але це могло відповідати 22.06.2021 року, він зайшов на територію подвір'я ОСОБА_6 через відчинену хвіртку, потім, користуючись відсутністю сторонніх осіб, зайшов до літньої кухні, зірвавши з дверей навісний замок та викрав звідти бідон, потім його продав, а виручені кошти витратив на горілку. Вказав, що не виключає факту перебування в стані алкогольного сп'яніння;
- по епізоду №2 - обвинувачений ОСОБА_4 показав, що приблизно 01.07.2021 року, точну дату не пам'ятає, так як в той час постійно перебував в стані алкогольного сп'яніння, вдень, він прийшов до свого знайомого за адресою АДРЕСА_6 , стукав в двері квартири, однак ніхто не вийшов, він штовхнув їх та виявилося, що вони незачинені, знайомого в той час вдома не було, в приміщені кухні він побачив на столі піч, таємно взяв її та пішов з квартири. Обвинувачений не знав хто там ще проживає та кому належала викрадена електропіч. При цьому додав, що мав доступ у квартиру тільки за присутності знайомого. Здійснив крадіжку печі, тому що йому потрібні були кошти на придбання алкогольних напоїв, тому він викрадену піч продав, а кошти витратив на власний розсуд;
- по епізоду №3 - обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував факту крадіжки телефону 13.08.2021 року, вказав, що погано пам'ятає події того дня, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, перебував того дня за адресою мешкання потерпілого ОСОБА_8 , точно не пам'ятає як викрав телефон, однак пам'ятає, що двері до будинку потерпілого на замок зачинені не були та будь-які особи в момент крадіжки його не бачили. Вказав, що заздалегідь крадіжку не планував, все вийшло спонтанно;
- по епізоду №4 - обвинувачений ОСОБА_4 показав, що 21.08.2021 року в нічний час доби він проходи повз гаражів по вул. Лядова в смт. Петрівка, побачив, що двері в одному з гаражів повністю не зачинені, заглянув в гараж, там нікого не було, він побачив коробку, в якій був автомобільний електронасос, таємно забрав його та розпорядився на власний розсуд. Був в стані алкогольного сп'яніння. В подальшому викрадений насос сховав в лісосмузі.
Щодо епізоду №5, а саме вбивства потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_4 провину, за вказаних в обвинувальному акті обставин та також обставин, встановлених у судовому засіданні, не визнав, зазначив, що не оспорює факту причетності до нанесення ушкоджень ОСОБА_10 , що спричинили його смерть, однак вважає свої дії або самообороною або вбивством через необережність. Обвинувачений відзначив, що дуже жалкує про даний випадок, ніколи не бажав смерті іншим людям та не мав умислу на заподіяння смерті ОСОБА_10 , під час конфлікту був при пам'яті та міг адекватно надавати оцінку обставинам, що відбувалися. Відзначив, що вбивцею себе не вважає, йому дуже шкода матір потерпілого, яка є особою похилого віку.
У судовому засіданні ОСОБА_4 по обставинам, які відбувалися ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо епізоду №5 вчинення кримінального правопорушення показав суду, що з потерпілим ОСОБА_10 був давно знайомий, зустрівся з ним приблизно за три дні до ІНФОРМАЦІЯ_3, в нього на той час були чи то гроші чи то алкогольні напої, тому вони разом вживали алкогольні напої, раніше конфліктів не мали, ОСОБА_11 знав, що потерпілий раніше судимий за злочини проти життя, знав що себе треба поводити з ним обережно. Перебуваючи за місцем мешкання потерпілого, ОСОБА_11 інколи ходив по своїм справам, після чого повертався та вони вживали разом алкогольні напої. В день пригоди, ОСОБА_4 зранку пішов по своїм справам, потім зустрів свого родича з м. Одеса, який приїхав в смт. Петрівка, він віддав йому кошти, які раніше був винен, на ці кошти обвинувачений придбав продукти харчування та алкогольні напої та пішов до потерпілого. У потерпілого вдома вони почали вживати разом алкогольні напої. У вечірній час доби у них з потерпілим виник словесний конфлікт (при цьому відзначив, що раніше потерпілий погрожував йому, що заріже). В ході конфлікту вони почали ображати нецензурною лайкою один одного. При цьому вони сиділи один навпроти одного, їх розділяв невеликий стіл, в результаті сварки потерпілий встав з ліжка, схопив ніж та хотів вдарити його з положення зверху, оскільки він ( ОСОБА_4 ) був в положенні сидячи, однак обвинувачений різко зреагував, припіднявся та схопив потерпілого обома руками за руку, в якій потерпілий тримав ніж (однією рікою за кисть руки потерпілого, а іншою за лікоть), загнув потерпілому таким чином двома руками руку, в якій він тримав ніж, після чого штовхнув ОСОБА_10 , внаслідок поштовху, при обставинах, наведених вище ніж потрапив до шиї потерпілого та останній упав на ліжко, яке було позаду нього, таким чином відбулося одне поранення в область шиї. Ніж був в банці, тому що коли він підійшов до потерпілого, він забрав ніж, щоб потерпілий знову на нього не напав, та кинув його в банку на столі поруч. Також обвинувачений вказав, що інші ушкодження у виді подряпини в області шиї потерпілий отримав раніше, до їх конфлікту. Після того, як потерпілий впав на ліжко, він побачив кров у потерпілого, вибіг на вулицю та почав стукати до сусідів щоб ті викликали швидку. Люди завірили, що викличуть швидку. Він чекав на вулиці на скамейці швидку допомогу. При приїзді швидкої допомоги, він провів їх до потерпілого, той лежав на ліжку, після чого працівник швидкої допомоги констатувала смерть потерпілого. Після чого він покинув квартиру потерпілого, йшов по вулиці в смт. Петрівці, де його наздогнали працівники поліції та затримали.
Захисник обвинуваченого у судових дебатах відзначив, що обвинувачений в повній мірі визнав свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, щиро кається, активно сприяв розкриттю правопорушень, шкода завдана даними злочинами відшкодована ще в період досудового розслідування, тому просив призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України.
Щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, то захисник обвинуваченого, думку якого підтримав обвинувачений, просив суд перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.119 КК України та призначити покарання в межах санкції даної статті, оскільки смерть потерпілого ОСОБА_10 була спричинена з необережності, в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки необережної форми вини, а саме злочинна самовпевненість. Умислу на позбавлення ОСОБА_10 життя у обвинуваченого не було та стороною обвинувачення не доведено, не надано доказів існування умислу на вбивство, відсутні мотив та мета вбивства.
Прокурор у судовому засіданні вважав вину ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 та ч.1 ст.115 КК України повністю доведеною, просив призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, що відповідно до вимог ст.325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду. Відповідно до наданих ними заяви до суду, потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 просили розглядати справу без їх участі, інші потерпілі заяв та клопотань не надали, про причини неявки не повідомили. Суд вважає можливим справу розглянути без участі потерпілих, про що не заперечували учасники кримінального провадження.
Встановлюючи наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, суд прийшов до висновку, що окрім власного визнання вини, провина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєних кримінальних правопорушень (епізод №1, №2, №3 та №4) підтверджена наступними, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
по епізоду №1: заявою від 12,07.2021 року, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до поліції з заявою щодо викрадення в неї в ніч з 21 на 22 червня 2021 року невстановленою особою майна, в тому числі і бідона; протоколом огляду мсіця події від 22.05.2021 року; висновком №1148/20/1.7-06102021-334, відповідно до якого встановлена вартість викраденого бідона у розмірі 490,00 грн.;
по епізоду №2: заявою потерпілої ОСОБА_7 , з якої вбачається що потерпіла звернулася до поліції з заявою щодо викрадення в неї 01.07.2021 року електричної плити; протоколом огляду місця події від 05.10.2021 року, висновком №1148/20/1.7-06102021-334, відповідно до якого встановлена вартість викраденої електричної плити у розмірв 891,00 грн.;
по епізоду №3: заявою потерпілого ОСОБА_8 , з якої вбачається що потерпілий звернулася до поліції з заявою щодо викрадення в нього 13.08.2021 року мобільного телефону; протоколом огляду місця події від 08.09.2021 року, висновком №1148/20/1.7-20092021-407, відповідно до якого встановлена вартість викраденого телефону у розмірі 556,00 грн., зберігальною розпискою ОСОБА_8 ;
по епізоду №4: заявою ОСОБА_9 про визнання його потерпілим за фактом викрадення 21.08.2021 року його майна з гаражу, а саме компресора «Штурмовик АС-30»; протоколом огляду місця події від 21.08.2021 року, висновком №1148/20/1.7-06102021-334, відповідно до якого встановлена вартість компресова у розмірі 470,00 грн.
Зазначені вище докази узгоджуються між собою. Крім того, вказані докази відповідають ознакам належності та допустимості, а тому можуть бути покладені в основу вироку суду, та підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України поза розумним сумнівом.
Враховуючи наведене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та дослідивши письмові докази по справі, вислухавши думку прокурора та захисника обвинуваченого щодо даних епізодів вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.3 ст.185 КК України при обставинах, наведених у вироку суду, доведена повністю.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 наступним чином:
- за ч.3 ст.185 КК України (епізод № 1), як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення;
- за ч.3 ст.185 КК України (епізод № 2), як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло;
- за ч.3 ст.185 КК України (епізод № 3), як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло;
- за ч.3 ст.185 КК України (епізод № 4), як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.
Встановлюючи наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд, під час судового розгляду кримінального провадження допитав обвинуваченого, свідка, експерта для роз'яснення висновку, дослідив письмові докази, зібрані сторонами кримінального провадження.
Отже, суд, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши кожний із доказів, наданих сторонами кримінального провадження з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку щодо висунутого ОСОБА_4 обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який полягає у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме потерпілому ОСОБА_10 .
Так, винність ОСОБА_13 в скоєнні кримінального правопорушення (епізод №5), передбаченого ч.1 ст.115 КК України при обставинах, визнаних судом встановленими, та наведених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів:
висновком судово-психіатричного експерта №584 від 19.10.2021 року, наданого за результатами проведення судово-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував, виявляв клінічні ознаки «Психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики И0.2 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), які за глибиною та ступенем виразності не досягали психотичного рівня, та не позбавляли його здатності повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. З пояснень самого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до часу скоєння кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, він знаходився у стані простого (не патологічного) алкогольного сп'яніння. Однак його дії не були обумовлені будь-якими переживаннями психотичного рівня (марення, галюцинації), якісно порушеною свідомістю, тому він був здатний повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час (станом на час проведення експертизи) ОСОБА_4 також не страждає на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки, виявляє клінічні ознаки «Психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності, в даний час утримання, в умовах, що виключають вживання» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики Н0.21 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), які за глибиною та ступенем виразності не досягають психотичного рівня та не позбавляють його здатності повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може приймати участь у слідчих діях та предстати перед судом. За своїм психічним станом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, таким чином даним висновком експерта підтверджується та обставина, що під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_10 та нанесення йому тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював можливі наслідки своїх дій, міг надавати їм оцінку та керувати ними;
даними протоколу огляду місця події від 26.08.2021 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого об'єктом огляду було приміщення квартири за адресою АДРЕСА_7 , в кімнаті якої на ліжко було виявлено труп ОСОБА_10 з наявними пораненнями в області шиї, кухонний ніж з рукояткою червоного кольору та інші речі, які визнані та залучені до кримінального провадження як речові докази, згідно даного протоколу, слідів, характерних для боротьби на місці огляду не виявлено;
копією лікарського свідоцтва про смерть №64 від 26.08.2021 року, згідно якого смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 через напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень;
протоколом проведення слідчого експерименту від 26.08.2021 року та дослідженим у судовому засіданні диском відеозапису до нього, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_4 показував яким чином вчиняв кримінальне правопорушення, при цьому його покази які він надав суду щодо обставин кримінального правопорушення повністю збігаються із показами при проведенні слідчого експерименту щодо місця вчинення злочину, характеру взаємовідносин між ним і потерпілим, обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті;
висновком експерта №64 від 20.09.2021 року, наданого за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , 1958 року народження, відповідно до яких встановлено, що смерть ОСОБА_10 полягає в прямому причинному зв'язку з наявними ушкодженнями, і настала від сліпого, непроникаючого поранення лівої передньо-бічної поверхні шиї (ушкодження №1), з ушкодженням лівої загальної сонної артерії і внутрішньої яремної вени, з подальшим масивним крововиливом, що привів до гострої крововтрати. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 були виявлені наступні ушкодження: сліпе непроникаюче колото-різане поранення лівої передньо-бічної поверхні шиї (ушкодження №1); лінійна подряпина лівого плеча (ушкодження №2); наскрізні різані ушкодження м'язів шиї, лівої загальної сонної артерії і внутрішньої яремної вени. Судячи з морфологічних особливостей рани (ушкодження №1) передньої поверхні шиї - один гострий, другий -закруглений, кінці рани рівні, гладкі та не здерті, прямовисні краї, наявність достатньо глибокого щілиноподібної форми ранового каналу, з рівними, гладкими, трохи скошеними стінками, а також результати медико-криміналістичного дослідження, зазначені ушкодження є колото-різаними. Утворилися від дії будь-якого плаского колюче-ріжучого знаряддя типу ножа, який має гостро вигострене лезо і обушок, в результаті розділення тканин при зануренні у м'які тканини по вісі поздовжника клинка. Ширина клинка на рівні занурення - не більше 1,8 см., глибина не менше 0,7- 08см. Направлення ранового каналу зліва-направо, трохи зверху-донизу, відносно потерпілого. Садно лівого плеча (ушкодження «2) має поверхневий характер, незначні, скороминучі наслідки (не більше 6 днів), і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Сліпа непроникаюча різана рана нижніх відділів лівої бічної поверхні шиї, з ушкодженням лівої загальної сонної артерії і внутрішньої яремної вени, з наступним масивним крововиливом, є небезпечною для життя, отже має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Враховуючи морфологічні особливості наявних ушкоджень, наявність набряку, припухлості, крововиливів і ознак згортання крові, схожість морфологічних особливостей ушкоджень, відсутність вираженого малокрів'я при великій крововтраті, зазначені ушкодження утворилися майже одночасно або в дуже короткий проміжок часу, і є прижиттєвими. При такого роду ушкодженнях гостра крововтрата призводить до швидкої втрати свідомості, внаслідок порушення мозкового кровообігу, розладу серцево-судинної та дихальної функцій, і смертельний результат настає відразу або через незначний, невизначено короткий проміжок часу одразу після спричинення травми. При судово-токсикологічному дослідженні крові зразків від трупа ОСОБА_10 в крові виявлений етиловий спирт у концентрації 2,4 проміле. Зазначена концентрація етилового спирту у крові, за життя, згідно з даними офіційних таблиць, могла відповідати середньому ступеню сп'яніння, що могло сприяти наступу смерті;
висновком експерта №524 від 15.11.2021 року, наданого за результатами проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа, який був вилучений при огляді місця події та долучений до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, відповідно до якого на представленому в медико-криміналістичне відділення клапті шкіри лівої бічної поверхні шиї, вилученому від трупа ОСОБА_10 , 1958 року народження, розташовується одна наскрізна колото-різана рана, яка могла бути утворена плоским колючо - ріжучим знаряддям, який має обушок і лезо, з шириною зануреної частини не більше 1,8 см. Не виключається можливість нанесення колото-різаної рани на клапті шкіри лівої бічної поверхні шиї, вилученому від трупа ОСОБА_10 , 1958 року народження, клинком кухонного ножа, наданого на експертизу, або іншого ножа, аналогічного за розмірами та конструкцією клинка, при не повному зануренні клинка;
висновком експерта №СЕ-19/115-21/13681-БД від 22.11.2021 року, надано за результатами проведення молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якого на ножі, який був вилучений при огляді місця події та долучений до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, виявлено клітини з ядрами з домішкою крові та встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові виявлених на ножі збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Походження генетичних ознак клітин з ядрами з домішкою крові виявлених на ножі від ОСОБА_4 виключається;
висновком експерта №219 від 07.02.2023 року, наданого за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи, відповідно до якого комісія експертів наголосила, що наявна морфологічна картина ушкоджень, що малася у загиблого ОСОБА_10 , а саме сліпе колото-різане поранення лівої передньо-бічної поверхні шиї з пересіченням лівої загальної сонної артерії та внутрішньої яремної вени не відповідає механізму, на який вказує ОСОБА_4 у своїх показах.
Також під час судового слідства було допитано експерта ОСОБА_14 , який виступав у ролі доповідача під час надання вищевказаного висновку експерта №219 від 07.03.2023 року, експерт у судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, пояснив, що сліпе колото-різане порання - це таке поранення, яке не проникає в будь-яку порожнину. Покази обвинуваченого ОСОБА_4 щодо контактування ножа з шиєю потерпілого ОСОБА_10 лише лезом є неспроможними, оскільки тоді б мала місце ріжуча рана, однак з поверхнею шиї ОСОБА_10 в першу чергу контактувало вістря ножа, а потім лезо, тому що глибина рани переважає над довжиною, а за показами обвинуваченого ОСОБА_4 щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень діяло б тільки лезо ножа на поверхню шиї потерпілого. При нанесені ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 була застосована сила достатня для утворення вказаного ушкодження, поранення в області шиї могло утворитися і від поштовху і від застосування сили в сукупності. Наявне у ОСОБА_10 поранення в області шиї, яке стало смертельним є горизонтальним, однак на думку експертів якщо б покази ОСОБА_4 щодо механізму нанесення ушкодження відповідали дійсності, то поранення розміщувалося б інакше.
Також у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_15 , яка була сусідкою потерпілого ОСОБА_10 , яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, показала суду що очевидцем вчинення злочину не була, знає ОСОБА_10 як сусіда, конфліктів з ним не мала, в день вбивства ОСОБА_10 бачила його разом з ОСОБА_4 , вони разом розпивали алкогольні напої, саме в момент конфлікту між обвинуваченим та потерпілим її вдома не було та вона нічого не чула, в той день ОСОБА_10 був п'яніший від ОСОБА_4 . Жодних тілесних ушкоджень на тілі потерпілого в той день, до конфлікту, вона не бачила.
Співставивши та проаналізувавши покази обвинуваченого, свідка, експерта та письмові докази по справі, суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що він наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 як спосіб захисту від його протиправних дій, тобто перевищення меж необхідної оборони, суд розцінює його покази як намагання уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним нанесення тілесних ушкоджень особі, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
При цьому, окрім показів обвинуваченого щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , достовірність яких була спростована висновком експерта №219 від 07.02.2023 року та наданими показами експерта у судовому засіданні, жодних інших доказів стороною захисту суду не надано, не зазначено на обставини які б виключали можливості уникнення обвинуваченим конфлікту, залишення місця перебування з метою збереження життя та здоров'я та ін.
Проаналізовані судом обставини та вище перелічені докази, які були досліджені у судовому засіданні, переконують суд, що обвинувачений ОСОБА_4 під час сварки із ОСОБА_10 наніс останньому тілесне ушкодження ножем та позбавив життя потерпілого ОСОБА_10 , а позиція сторони захисту про відсутність умислу на вбивство не відповідають дійсним обставинам справи.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.11.2018 року у справі №235/8504/15-к, особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Відповідно до вказаного вище правового висновку Верховного Суду, згідно із ст.24 КК України, умисел поділяється на прямий і не прямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільні небезпечні наслідки і бажала їх настання. Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. Усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння означає не тільки розуміння фактичної сторони того, що вчиняється, всіх обставин, що характеризують об'єктивні ознаки складу злочину (значущість об'єкта і предмета посягання, характеру діяння, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин), а й розуміння соціального значення діяння, його соціальної шкідливості. Передбачення означає, що у свідомості особи склалося певне уявлення про можливі або неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення має конкретний характер. Особа має чітке уявлення про те, що саме від її конкретного діяння неминуче настануть чи можуть настати певні суспільні небезпечні наслідки. Вольова ознака прямого умислу це бажання настання передбачуваних наслідків свого діяння.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Виходячи з аналізу встановлених у судовому засіданні обставин та із показань обвинуваченого ОСОБА_4 , наведені обставини в обвинувальному акті в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесного ушкодження у потерпілого свідчать про те, що ОСОБА_4 умисно завдаючи потерпілому ОСОБА_10 удар ножем у шию, розуміючи важливість даного органу, на переконання суду, розумів значення своїх дій, неминучі наслідки цих дій, хоч і не бажав їх настання, отже діяв з непрямим умислом.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, є вірною, а підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_4 з ч.1 ст.115 КК України на ст.119 КК України (вбивство через необережність), на чому наполягав під час судових дебатів захисник обвинуваченого, відсутні.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена проаналізованими вище доказами, тому, на переконання суду, обвинувачений повинний нести кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, оскільки відсутні підстави як для ухвалення судом виправдувального вироку, так і для будь-якої перекваліфікації дій обвинуваченого.
У цьому кримінальному провадженні суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, в результаті доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
У відповідності з вимогами ст.65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме віднесення їх до тяжких та особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, однак перебуває на Д-обліку у лікаря нарколога з діагнозом F.11.2 «Психічні та поведінкові розлади, пов'язані з вживанням опіоідів», не одружений, на утримані дітей не має. Також суд враховує ту обставину, що матеріальна шкода, завдана вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України відшкодована.
Згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставини, у відповідності до п.1, п.13 ч.1 ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 є рецидив злочину та вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння.
Суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідатиме цілям покарання.
Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів, суд, призначаючи покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_4 було вчинено до постановлення вироку Іванівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 року, що набрав законної сили 03.11.2021 року, за яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 та ч.3 ст.186 КК України та на підставі ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Строк відбування покарання обчислювати ОСОБА_4 з дня набрання вироком законної сили.
Таким чином, остаточно обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.115 КК України у відповідності до положень ч.1 та ч.4 ст.70 КК України.
Цивільний позов, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Що стосується міри запобіжного заходу, то суд зважаючи на особу обвинуваченого, який з метою уникнення відбування покарання може переховуватися від органу виконання покарань, тому суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України (по епізоду №1, №2, №3 та №4) та ч.1 ст.115 КК України, призначивши йому покарання:
за ч.3 ст.185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
за ч.1 ст.115 КК України - у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироку Іванівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 року (справа №499/240/21), призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 26.08.2021 року.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення відповідно до вироку Іванівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 року, з 08.02.2021 року по 07.04.2021 року включно, а також строк попереднього ув'язнення по даному кримінальному провадженню з 26.08.2021 року до дня набрання даним вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Обрати ОСОБА_4 міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвалу слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 30.08.2021 року про арешт майна (справа №494/1075/21) - скасувати.
Речові докази, а саме з полімерні пляшки місткістю 0,5 літрів, 1 полімерну пляшку місткістю 0,33 літри, 1 полімерну пляшку місткістю 1 літр, 1 ложка, 1 виделка, які були поміщені до картонної коробки, 1 недопалок цигарки жовтого кольору, який був поміщений в паперовий конверт, кухонний ніж з червоною пластиковою ручкою зі слідами бурого кольору схожих на кров, який був поміщений до картонної коробки, речовину бурого кольору схожу на кров з матрацу на якому знаходився труп ОСОБА_10 , вилучений одяг ОСОБА_4 при його затриманні 26.08.2021 року, а саме: футболку-теніску в сіру, чорну та білу полоси, джинсові чоловічі шорти синього кольору зі слідами бурого кольору схожих на кров, які поміщені до експертного пакета - знищити.
Речові докази, а саме мобільний телефон «Samsung duos» - вважати повернутим за належністю.
Речові докази, а саме алюмінієвий бідон об'ємом 40 л., електропіч «Мірта» та автомобільний компресор «Штурмовик АС 30» - повернути власникам.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільні позови не заявлялися.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Івановський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченими, які утримуються під вартою - протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити сторонам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1