Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05 травня 2023 р. справа № 520/458/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Харківської міської ради, пов'язані із відмовою у видачі ОСОБА_1 дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.01.2010 (тип об'єкта: квартира; адреса об'єкта: АДРЕСА_1 ), та дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.01.2010 (тип об'єкта: місце паркування № 38 в літ. "А-9" площею 19,9 кв.м.; адреса об'єкта: АДРЕСА_2 ); 2) зобов'язання Харківську міську раду (код ЄДРПОУ: 04059243. адреса: 61003, м. Харків, вул. Квітки-Основ'яненка, 7, 2-й пов.) виготовити та видати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) зобов'язання Харківську міську раду (код ЄДРПОУ: 04059243, адреса: 61003, м. Харків, вул. Квітки-Основ'яненка, 7, 2-й пов.) виготовити та видати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дублікат свідоцтва про право власності на місце паркування № НОМЕР_2 в літ. "А-9" площею 19,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що владний суб'єкт протиправно відмовив у видачі дублікатів свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.01.2010р. стосовно квартири АДРЕСА_3 та від 14.01.2010 стосовно місця паркування № 38 в літ. "А-9" площею 19,9 кв.м. за адресою - АДРЕСА_2 .
Відповідач, Харківська міська рада (далі по тексту - владний суб'єкт, адміністративний орган, ПФУ), про розгляд справи повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позов не скористався, що у даному конкретному випадку суд не вважає перешкодою для відправлення правосуддя по даній справі.
Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
12.01.2010р. за підписом через позначку «/» головою Московської районної у місті Харкові ради Коноваловим Л.С. від імені виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 .
14.01.2010р. за підписом через позначку «/» головою Московської районної у місті Харкові ради Коноваловим Л.С. від імені виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - місце паркування № НОМЕР_2 в літ. "А-9" площею 19,9 кв.м. за адресою - АДРЕСА_2 .
Згідно із викладеною у довідці приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - Гуменної Любов Петрівни від 22.01.2022р. №20/01-16 ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 22.01.2021р. заяви про прийняття спадщини подали: ОСОБА_1 - мати померлого спадкодавця та ОСОБА_3 - син померлого спадкодавця.
21.11.2022р. представник заявника - адвокатом Конопатський М.М. із посиланням виключно на норми ст.ст.20 і 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» подав до відповідача, Харківської міської ради адвокатський запит про видачу особисто адвокату дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.10.2010р. стосовно квартири АДРЕСА_3 та про видачу особисто адвокату дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.01.2010 стосовно місця паркування № 38 в літ. "А-9" площею 19,9 кв.м. за адресою - АДРЕСА_2 .
Зазначене звернення було розглянуто Харківською міською радою в особі Юридичного департаменту із викладенням у листі від 20.12.2022р. вих/2172/9-22 відповіді про відсутність у виконавчих органів Харківської міської ради правових підстав для оформлення та видачі дублікатів свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданих на підставі рішень виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради.
Стверджуючи про протиправність дій суб'єкта владних повноважень з приводу видачі дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на звернення передбачено ст.40 Конституції України та деталізовано нормами Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», однак в окремих сферах суспільних відносин визначається положеннями спеціальних законів.
Так, у сфері відносин з приводу реєстрації речових прав на нерухоме майно порядок звернень громадян до суб'єктів владних повноважень з приводу отримання документів про право власності на нерухоме майно до 01.01.2013р. був регламентований, зокрема, приписами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5; далі за текстом - Тимчасове положення №7/5), а з 01.01.2013р. регламентований приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом п.8.1 Тимчасового положення №7/5 було передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування.
Пунктом 6.4 Тимчасового положення №7/5 було передбачено видачу дубліката свідоцтва про право власності у разі його крадіжки, втрати, пошкодження тощо з обов'язковим дотриманням встановленої процедури, яка передує видачі, та у зв'язку з цим недійсним втраченого свідоцтва.
Отже, за нормами Тимчасового положення №7/5 дублікат свідоцтва про право власності підлягав видачі не у будь-якому разі за бажанням зацікавленої особи, а виключно у випадках: 1) крадіжки оригіналу свідоцтва про право власності; 2) втрати оригіналу свідоцтва про право власності; 3) пошкодження оригіналу свідоцтва про право власності.
За приписами Тимчасового порядку №7/5 видачі дубліката свідоцтва про право власності мала передувати обов'язкова процедура, метою якої було офіційне оприлюднення інформації про намір особи отримати дублікат свідоцтва про право власності.
З 01.01.2013р. судом не виявлено існування закону чи підзаконного нормативно-правового акту, котрий би поширював дію на всю територію України з питання видачі дублікатів свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оригінали яких у минулому були видані виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування.
Утім, з огляду на приписи ч.4 ст.6 КАС України ця обставина не може бути кваліфікована у якості перешкоди відправлення правосуддя по суті даного спору.
З приводу оформлення заявником звернення на отримання дублікату свідоцтва про право власності у формі адвокатського запиту суд зазначає, що за визначенням п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
У розумінні ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з п.4 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
З наведених норм закону слідує, що законодавець виокремлює право адвоката на подання адвокатського запиту, визначаючи метою такого діяння - отримання, зокрема, копій документів, від права адвоката на складання від імені клієнта та в інтересах клієнта правових документів (а саме: заяв, скарг, клопотань тощо).
Отже, отримання адвокатом в інтересах клієнтів оригіналів або дублікатів документів про право власності на нерухоме майно має відбуватись не у порядку реалізації адвокатом права за п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у спосіб звернення з адвокатським запитом, а у порядку реалізації адвокатом права за п.4 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у спосіб звернення від імені клієнта із правовим документом установленого відповідним актом права зразка.
Правильність саме такого тлумачення норм п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п.4 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у спосіб звернення підтверджується самим змістом п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якими передбачено видачу за адвокатськими запитами саме копій документів, а не оригіналів документів чи дублікатів документів.
Разом із тим, у межах даного спору ця обставина не має істотного юридичного значення, оскільки у листі Харківською міською радою в особі Юридичного департаменту із викладенням у листі від 20.12.2022р. вих/2172/9-22 такі мотиви відмови у видачі дубліката свідоцтва на право власності не згадані.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що статтями 140-146 Конституції України визначені конституційні засади функціонування місцевого самоврядування в Україні, котрі деталізовані у приписах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Так, відповідно до ст.1, ст.5, ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, ст.ст.12, 51, 53, 541 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органами місцевого самоврядування є, зокрема: 1) сільські, селищні, міські ради; 2) виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи; 3) міський, селищний сільський голова як головна посадова особа територіальної громади; 4) староста.
Звідси слідує, що орган місцевого самоврядування - рада, виконавчий комітет ради та виконавчі органи ради і міський, селищний, сільський голова є різними окремими та незалежними суб'єктами владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.
У спірних правовідносинах заявник спрямував звернення з приводу видачі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно саме до Харківської міської ради.
Між тим, обсяг компетенції міської ради, перелічений у ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить вказівки на існування повноваження на видачу ані свідоцтв про право власності на нерухоме майно, ані дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
Натомість, п.п.8 п. «б» ч.1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» указано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать у якості делегованих повноваження з приводу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За таких обставин, питання про видачу дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.01.2010р., виданого за підписом через позначку «/» головою Московської районної у місті Харкові ради Коноваловим Л.С. від імені виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради на ім'я ОСОБА_2 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та про видачу дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 42.01.2010р., виданого за підписом через позначку «/» головою Московської районної у місті Харкові ради Коноваловим Л.С. від імені виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради на ім'я ОСОБА_2 відносно місця паркування № 38 в літ. "А-9" площею 19,9 кв.м. за адресою - АДРЕСА_2 з 01.01.2013р. має вирішуватись Виконавчим комітетом Харківської міської ради як компетенційним правонаступником Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради.
Проте, у спірних правовідносинах заявник до Виконавчого комітету Харківської міської ради не звертався.
Окремо суд зауважує, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, зміст ч.2 ст.2 КАС України та зважаючи на подію видачі у минулому свідоцтва про право власності на нерухоме майно - Виконавчим комітетом Московської районної в місті Харкові ради, викладені у листі Харківської міської ради в особі Юридичного департаменту від 20.12.2022р. вих/2172/9-22 правові та фактичні мотиви відмови слід кваліфікувати у якості юридично неспроможних.
Зміна нормативного регламентування у даному конкретному випадку не може бути визнана судом поза прийнятним розумним сумнівом нездоланною і непереборною перешкодою / перепоною у реалізації прав (інтересів) учасника суспільних відносин, котрі не зачіпають публічних інтересів суспільства та Держави на отримання дублікату раніше вже створеного суб'єктом владних повноважень офіційного письмового документа правового характеру.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних відносинах суб”єкт владних повноважень - Харківська міська рада не наділений повноваженнями на видачу дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих у минулому Виконавчим комітетом Московської районної в місті Харкові ради, а тому результати розгляду відповідного звернення зацікавленої особи, відображені у листі Харківської міської ради в особі Юридичного департаменту від 20.12.2022р. вих/2172/9-22, хоча і не відповідають закону, але не впливають на стан суб'єктивних прав та обов'язків заявника як учасника суспільних відносин, бо Харківська міська рада за будь-яких обставин не має правових підстав для вчинення за матеріалами звернення заявника бажаного для заявника управлінського волевиявлення.
Відсутність факту порушеного права є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева