справа № 355/753/20
провадження № 1-кп/361/325/23
05.05.2023
Іменем України
05 травня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря прокурора обвинуваченого захисника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110070000332 від 21 червня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ірпінь Київської області, громадянина України, вдівця, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
20 червня 2020 року близько 23.00 год. ОСОБА_4 , розшукуючи свою дружину ОСОБА_6 , оскільки остання була відсутня за місцем їхнього проживання, зайшов у житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав ОСОБА_7 . Перебуваючи у приміщенні однієї із кімнат цього будинку, ОСОБА_4 став свідком подружньої зради його дружини ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та в цей час на ґрунті ревнощів у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на нанесення дружині ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , обурившись на останню через подружню зраду, з мотивів ревнощів, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, при цьому не бажаючи настання смерті ОСОБА_6 , наніс їй в область голови кулаком руки та ногою не менше 12 ударів, у результаті чого остання відповідно до висновку експерта отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді внутрішньочерепної травми, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, і ускладнилася розвитком набряку головного мозку, від яких через деякий час настала смерть потерпілої ОСОБА_6 .
Вказані тілесні ушкодження в ділянці голови у своїй сукупності прижиттєві, утворилися незадовго до настання смерті потерпілої від дії тупого предмета або при ударі об такий та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті потерпілої.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
15 березня 2023 року під час судового розгляду даного кримінального провадження, враховуючи, що настання смерті дружини ОСОБА_6 обвинувачений не бажав, прокурором відповідно до ст. 338 КПК України змінено обвинувачення ОСОБА_4 на ч. 2 ст. 121 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_4 у суді свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, визнав частково, у вчиненому щиро розкаявся та показав, що 20 червня 2020 року близько 21.00 год. він разом із ОСОБА_8 пішов розшукувати свою дружину ОСОБА_6 , близько 23.00 год. прийшли до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . Зайшовши до цього будинку, в одній із кімнат будинку він побачив свою дружину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які мали інтимні стосунки та перебували разом на розкладному кріслі. Відчувши злість та ревнощі, він одразу кулаком правої руки наніс два удари в голову ОСОБА_6 , від чого вона впала з крісла та втратила свідомість, після чого він став наносити тілесні ушкодження ОСОБА_7 . У подальшому підняв дружину, вважаючи, що вона прикидається, що перебуває без свідомості, оскільки вона неодноразово так себе поводила. Тримаючи її попід руки, відтягнув її в іншу кімнату, де почав її вдягати, проте вона відмовлялася вдягати блузку, відтягуючи руку. Після цього він підняв дружину та поставив її на ноги, проте вона різко впала. Він взяв ОСОБА_6 під руки та відтягнув її до порогу будинку, де вона вислизнула з його рук і знову впала. У цей час він попросив ОСОБА_8 збігати до нього додому за візком, щоб відвести дружину додому. Після чого знову підняв дружину, доніс її до воріт огорожі домоволодіння та почав ставити на ноги, проте вона знову впала на асфальт. Чи вдарялася вона під час падіння головою, він не бачив. У цей час ОСОБА_8 повернувся з візком. Вони поклали ОСОБА_6 на візок, вона ще дихала, але хрипіла, тому він був впевнений, що вона жива. По дорозі додому ОСОБА_6 один раз відкрила очі, проте нічого не говорила. Привізши ОСОБА_6 до місця їхнього проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у дворі будинку вони помили ОСОБА_6 та занесли її до будинку, весь цей час остання не розмовляла. Він поклав дружину на ліжко, а сам ліг біля дочки та заснув. Зранку, наступного дня близько 07.00 год. він помітив, що ОСОБА_6 лежить у тому самому положенні, а також те, що її шкіра є холодною на дотик. Тоді він зрозумів, що його дружина ОСОБА_6 померла, після чого викликав фельдшера місцевої амбулаторії.
Також обвинувачений ОСОБА_4 у суді показав, що смерті своєї дружини ОСОБА_6 він не бажав, бо дуже її кохав, неодноразово вибачав їй подружню зраду та вживання спиртних напоїв. Раніше ніколи фізичну силу до дружини не застосовував. Того дня, 20 червня 2020 року, він ударив дружину два рази кулаком руки в голову, настання її смерті він не бажав. Просив суд суворо його не карати, оскільки у нього на утриманні є малолітня дочка, яку він давно не бачив, бажає за нею доглядати та виховувати її. Про те, що сталося, він дуже жалкує.
Зазначені показання обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджуються протоколом слідчого експерименту за його участю та відеозаписом до нього, дослідженими у судовому засіданні.
Крім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, свідок ОСОБА_8 у суді показав, що 20 червня 2020 року він та ОСОБА_4 ввечері пішли шукати в односельчан дружину обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки її вдома не було. Близько 23.00 год. вони прийшли до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , зайшовши в одну із кімнат цього будинку, побачили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували разом на розкладному кріслі. ОСОБА_4 одразу наніс ОСОБА_6 у голову 2 удари рукою та 1 удар ногою. Після чого обвинувачений став наносити тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Потім на прохання обвинуваченого він, ОСОБА_8 , збігав додому за візком. Повернувшись, вони поклали ОСОБА_6 на візок і відвезли її до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у дворі будинку помили ОСОБА_6 та занесли її в будинок. На той час остання була жива. Зранку наступного дня, ІНФОРМАЦІЯ_2 , він дізнався, що ОСОБА_6 померла.
Свідок ОСОБА_7 у суді показав, що наприкінці червня 2020 року після 22.00 год. до нього за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , прийшла дружина обвинуваченого ОСОБА_6 , після чого вони із ОСОБА_9 утрьох вживали спиртні напої, потім ОСОБА_6 запропонувала йому інтимні стосунки, на що він погодився, для чого вони удвох вийшли до іншої кімнати будинку. Коли вони сиділи на розкладному кріслі, у дану кімнату зайшли ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , останній двічі ударив ОСОБА_10 кулаком руки в обличчя та вона вийшла в іншу кімнату. Після цього ОСОБА_4 почав наносити удари йому, після цих ударів він залишився у тій же кімнаті, а ОСОБА_4 із дружиною ОСОБА_6 покинули будинок. Що відбувалося далі йому невідомо. Наступного дня він дізнався про те, що остання померла.
Свідок ОСОБА_9 у суді показав, що 20 червня 2020 року ближче до вечора до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , прийшла ОСОБА_6 , після чого він, вона та ОСОБА_7 близько години вживали спиртні напої, випивали та жартували, сварок між ними не було. Потім він пішов відпочивати, а ОСОБА_6 залишилися із ОСОБА_7 , Коли ОСОБА_6 прийшла до них тілесних ушкоджень у неї не було. Прокинувшись зранку, побачив, що ОСОБА_7 побитий, потім прийшов дільничний та повідомив, що ОСОБА_6 померла.
Свідок ОСОБА_11 у суді показала, що вона проживає разом із братами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , дружиною останнього ОСОБА_6 , їхньою малолітньою дочкою ОСОБА_12 та матір'ю ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_1 . У червні 2020 року ввечері, ОСОБА_6 після розпиття із нею та матір'ю за місцем проживання спритних напоїв кудись пішла. Повернувшись із заробітків, ОСОБА_14 та ОСОБА_8 пішли її шукати. Уже вночі, близько опівночі вони прийшли додому та привезли на візку ОСОБА_6 , яка була вся в багнюці. Вона (свідок) у хлопців нічого не запитувала. Вони утрьох помили надворі ОСОБА_6 , при цьому остання махала руками та не хотіла умиватися. Потім ОСОБА_4 та ОСОБА_8 занесли ОСОБА_6 до будинку та поклали спати на ліжко, оскільки остання самостійно йти не могла, бо була п'яна. ОСОБА_6 відкрила очі, щось пробурмотіла та заснула. Тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 вона не бачила, оскільки було темно. Зранку ОСОБА_4 повідомив, що його дружина померла.
Крім показань свідків, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
- рапортом із системи Інформаційний портал Національної поліції України про вчинення злочину від 21 червня 2020 року за № 3189, відповідно до якого на номер 102 фельдшер села Пилипче Баришівського району Київської області ОСОБА_15 повідомила, що померла ОСОБА_6 , 1999 року народження, про що останню повідомив чоловік померлої ОСОБА_4 , який зранку виявив труп дружини;
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110070000332 від 21 червня 2020 року, згідно із яким ОСОБА_4 , перебуваючи в спальній кімнаті приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті ревнощів здійснив умисне вбивство дружини ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду місця події від 21 червня 2020 року разом із ілюстративною фототаблицею, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що в одній із кімнат вказаного будинку під стіною розташовано диван, на якому виявлено оголений труп жіночої статі, на якому виявлено на обличчі, тулубі, руках і ногах синці та садини, у подальшому це тіло обізнано як ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду місця події від 22 червня 2020 року разом із ілюстративною фототаблицею, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого була зафіксована обстановка вчинення кримінального правопорушення. Цей протокол огляду та доданий до нього відео файл досліджені в судовому засіданні та учасниками справи не оспорювалися;
- протоколом огляду місця події від 22 червня 2020 року разом із ілюстративною фототаблицею, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , огляд проводився після виявлення тіла ОСОБА_6 , у ході даного огляду виявлено та вилучено речі, що належали померлій, а також візок металевий із дерев'яною дощечкою, які у подальшому визнані речовими доказами;
- протоколом слідчого експерименту від 23 червня 2020 року за участю свідка ОСОБА_8 і відеозаписом до нього, який відтворив обставини розташування ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та обставини нанесення останній обвинуваченим в область голови двох ударів кулаком руки та одного удару ногою, від цих ударів ОСОБА_6 втратила рівновагу і вдарилися головою об бетонну стіну. Після нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , обвинувачений підійшов до ОСОБА_6 , взяв її під руки обличчям до себе та почав витягувати її з кімнати. Затягнувши дружину в іншу кімнату ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_6 , від чого вона впала на правий бік та вдарилися головою об диван, що знаходився у цій кімнаті. Потім бачив, що ОСОБА_4 біля металевого паркана будинку підіймав ОСОБА_6 , однак не втримав її та остання впала та знову вдарилися лобною частиною голови об асфальтне покриття;
- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 , який показав, що 20 червня 2020 року він із ОСОБА_9 та ОСОБА_16 утрьох вживали спиртні напої, потім остання запропонувала йому інтимні стосунки, на що він погодився, для чого вони удвох вийшли до іншої кімнати будинку. Коли вони сиділи на розкладному кріслі, у кімнату зайшли ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , останній двічі ударив ОСОБА_10 кулаком руки в обличчя та остання вийшла в іншу кімнату. Після цього ОСОБА_4 почав наносити удари йому, після цих ударів він залишився у кімнаті, а ОСОБА_4 із дружиною ОСОБА_6 покинули будинок. Що відбувалося далі йому невідомо;
- протоколом огляду трупа від 22 червня 2020 року із ілюстративною фототаблицею згідно із яким судовим-медичним експертом оглянуто труп ОСОБА_6 та виявлено численні синці та садини в області обличчя, верхніх кінцівок, передньої грудної клітки, задньої поверхні грудної клітки, поперековій ділянці та на нижніх кінцівках. При дослідженні м'яких покривних тканин голови виявлено масивний крововилив в їх товщі в правій лобно-тім'яній скроневій ділянці. Також виявлені інші тілесні ушкодження на тулубі, верхніх та нижніх кінцівках.
- висновком судово-медичної експертизи № 131 від 15 вересня 2020 року, згідно із яким при експертизі трупа ОСОБА_6 були виявлені: внутрішньочерепна травма: розповсюдженні субарахноїдальні крововиливи в корі головного мозку й дрібновогнищеві субарахноїдальні крововиливи в мозочку з нечисленними лейкоцитами по периферії, інфільтруючі крововиливи в товщі м'яких покровів голови з внутрішньої сторони з нечисленними лейкоцитами по периферії, синці та садна на обличчі; синці та садна та верхніх та нижніх кінцівках, на тулубі крововиливи в м'яких тканинах у верхній третині грудної клітки по хребтовій лінії, у поперековій ділянці ліворуч, у м'яких тканинах правого плеча, в проекції правого наднирника, в навколонирковій клітковині праворуч. Морфологічні ознаки алкогольної кардіоміопатії. Портальний гепатит. Вогнищевий мезангіо-проліферативний гломерулонефрит. Повнокров'я судин внутрішніх органів. Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок внутрішньочерепної травми, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, та ускладнилася розвитком набряку головного мозку. Виявлені у потерпілої ОСОБА_6 тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті потерпілої. Також у висновку зазначено, що при дослідженні трупа ОСОБА_6 було виявлено етиловий спирт у концентрації в крові - 2,15 %, у сечі - 2,78 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння;
- висновком судово-психіатричної експертизи № 348 від 29 серпня 2020 року, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_4 під час скоєного інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, у тому числі не перебував у тимчасово хворобливому розладі психічної діяльності. Під час скоєння інкримінованих йому дій він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 перебував у стані емоційного збудження, яке здійснило суттєвий вплив на його поведінку, але не досягло стану фізіологічного афекту. Також у даному висновку вказано, що ОСОБА_4 не притаманна підвищена емоційність, жорстокість та спалахи агресії;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 106 від 16 вересня 2020 року, відповідно до якого механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_6 не суперечить механізму, на який вказує підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту за його участю, однак слід зауважити на розбіжність судово-медичних даних за кількістю травматичних впливів травмуючого предмету і даних за кількістю заподіяних ударів. Такі ж самі висновки зробив експерт при дослідженні слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 ;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 141 від 20 грудня 2021 року, згідно із яким виявленні у ОСОБА_6 тілесні ушкодження в області голови спричинено від не менш ніж 12-15 механічних дій тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могла бути рука стиснута в кулак, взута нога, інший предмет з аналогічними властивостями;
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 107/К від 02 грудня 2022 року, відповідно до якого закрита черепно-мозкова травма ОСОБА_6 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_6 ; смерть ОСОБА_6 настала внаслідок черепно-мозкової травми, яка призвела до розвитку набряку головного мозку; зважаючи на результати судово-гістологічного дослідження характер і морфологічні особливості тілесних ушкоджень, черепно-мозкова травма, крововилив у м'які тканини поперекової ділянки та в навколониркову жирову тканину праворуч, виникли близько години до настання смерті ОСОБА_6 ; таким чином, виявлені тілесні ушкодження є зажиттєвими і могли бути спричинені 20 червня 2020 року; на тілі ОСОБА_6 не відобразилися індивідуальні ознаки предмета однак ним могла бути взута нога, тверда підлога чи полотно дороги, стіни; ОСОБА_6 після нанесення їй тілесних ушкоджень могла здійснювати будь-які самостійні дії: рухатися, ходити, чинити опір, тощо до моменту розвитку набряку головного мозку, давність якого не перевищує одну годину.
Згідно із ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, оскільки ні підозра, ні обвинувачення відповідно до вимог ч. 3 ст. 17 КПК України не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ч. 1 ст. 85 КПК України).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно із ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом.
У ч. 1 ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя.
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечним, протиправним посяганням на здоров'я іншої людини і двома суспільно небезпечними наслідками, що настали: первинні - тяжкі тілесні ушкодження, похідні - смерть. При цьому тяжкі тілесні ушкодження та смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю щодо настання смерті потерпілого.
Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання таких наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Із фактичних обставин кримінального провадження суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи свідком подружньої зради його дружини ОСОБА_6 , на ґрунті ревнощів, умисно наніс їй кулаком руки та ногою не менше 12 ударів в область голови ОСОБА_6 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких через деякий час настала смерть потерпілої.
Суд враховує локалізацію та кількість виявлених на трупі ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, зокрема, на голові та тулубі, причинний зв'язок між нанесенням ударів і настанням наслідків у вигляді смерті.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що дії ОСОБА_4 носили умисний характер, були спрямовані на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , оскільки він наніс чисельні удари кулаком руки та ногою в життєво важливий орган - голову потерпілої, що свідчить про наявність умислу, а саме, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки, хоча й не бажав, але свідомо допускав їх настання, а саме можливість настання смерті потерпілої.
Посилання ОСОБА_4 на те, що на ґрунті ревнощів він наніс своїй дружині ОСОБА_6 лише два удари кулаком руки в голову, спростовуються висновком додаткової судово-медичної експертизи № 141 від 20 грудня 2021 року, згідно із якою у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження в області голови спричинені від не менш ніж 12-15 механічних дій тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могла бути рука стиснута в кулак, взута нога, інший предмет з аналогічними властивостями; виникнення черепно-мозкової травми внаслідок двох ударів кулаком руки чи двох ударів кулаком руки та одного удару ногою чи падіння з положення стоячи чи сидячи виключається. Протоколом слідчого експерименту від 23 червня 2020 року за участю свідка ОСОБА_8 , який показав, що ОСОБА_6 після нанесення їй обвинуваченим ОСОБА_4 двох ударів кулаком руки у голову та одного удару ногою вголову вона втратила рівновагу й вдарилися головою об бетонну стіну, затягнувши дружину в іншу кімнату ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_6 , від чого вона впала на правий бік та вдарилися головою об диван, у подальшому ОСОБА_4 на вулиці біля металевого паркана будинку не втримав дружину ОСОБА_6 та вона вдарилися лобною частиною голови об асфальтне покриття.
У зв'язку із наведеним, суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4 щодо нанесення ним потерпілій ОСОБА_6 лише двох ударів кулаком руки в голову та розцінює їх як спосіб його захисту від обвинувачення.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 та наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
У ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, які згідно із ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, він критично оцінює свою протиправну поведінку та висловлює готовність бути покараним за вчинене, проте просив суд його суворо не карати.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Суд не вбачає підстав для застосування ст. ст. 69, 691 КК України та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутні, оскільки ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, об'єктом якого є життя і здоров'я людини, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Призначаючи ОСОБА_4 вид і міру покарання, суд враховує, що вчинений ним злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого, дані про його особу, який у вчиненому щиро розкаявся, дуже жалкує, що у тій ситуації все так сталося, смерті своєї дружини ОСОБА_6 він не бажав, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем свого постійного проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_12 , 2018 року народження, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, критично оцінює свою протиправну поведінку та готовність понести покарання за вчинене, просив суд його суворо не карати, позицію прокурора щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Враховуючи наведені обставини, суд на виконання вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно із якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, вважає можливим призначити ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк, встановлений мінімальною межею санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадження відсутні.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешти, накладені на речові докази у даному кримінальному провадженні, підлягають скасуванню.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили, оскільки за змістом ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
На підставі наведених вище норм права, ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк його попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні в загальний строк покарання, враховуючи, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, тобто з дня затримання обвинуваченого ОСОБА_4 - 22 червня 2020 року до дня набрання вироком законної сили.
Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін та утримувати його в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” Міністерства юстиції України.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. ч. 1, 5 ст. 72 КК України в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за цим вироком зарахувати строк його попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження з моменту його затримання - 22 червня 2020 року по день набрання вироком законної сили, виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 23 червня 2020 року, на майно вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: жіночу блузку жовтого кольору з фіолетовим та червоним візерунком у вигляді квітів, жіночі джинсові шорти синього кольору, жіночу нижню білизну рожевого кольору, металевий візок.
Речові докази: жіночу блузку жовтого кольору з фіолетовим та червоним візерунком у вигляді квітів, жіночі джинсові шорти синього кольору, жіночу нижню білизну рожевого кольору та металевий візок, передані до кімнати зберігання речових доказів Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1