359/4601/19
1-кп/359/74/2023
01 травня 2023 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представників потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019110100000425 від 05.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Феселинівка Баришівського району Київської області, громадянина України, до смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України (з урахуванням зміни обвинувачення в суді),
ОСОБА_14 вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України за таких обставин.
Згідно наказу № 2 - к від 01.01.2015 ОСОБА_14 призначено завідуючим Малоєрківецького сільського клубу в с. Малі Єрківці Бориспільського району Київської області до обов'язків якого входять: організація проведення фестивалів, оглядів, конкурсів, виставок та інших форм творчої діяльності, проведення концертів, спектаклів, видовищних та виставкових заходів, організація дозвілля різних груп населення, в тому числі проведення вечорів відпочинку та дискотек, молодіжних балів, карнавалів, дитячих свят, ігрових і культурно - розважальних програм. Має позитивну характеристику зокрема довірливе ставлення з боку батьків дітей, яких він залучав до свої заходів масового характеру.
У невстановлений день та час на початку весни 2018 року ОСОБА_14 разом з малолітнім ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходились в приміщенні клубу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчинив відносно малолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фізичні розпусні дії, які виражалися в прогладжуванні та непристойних дотиках до статевих органів малолітнього.
Крім того, у невстановлений день та час на початку жовтня 2018 року ОСОБА_14 разом з малолітнім ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходились в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_4 , де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітнього ОСОБА_15 , фізичні розпусні дії, які виражалися в прогладжуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітнього.
Також, у невстановлений день та час на початку лютого 2019 року, ОСОБА_14 разом з малолітнім ОСОБА_15 , знаходились приміщенні клубу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітнього ОСОБА_15 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітнього. При цьому, вчиняючи вищеописані розпусні дії, ОСОБА_14 усвідомлював, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.
Судом встановлено, що наприкінці грудня 2018 року (не встановлено конкретний день та час) ОСОБА_14 разом з малолітньою ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходились в приміщенні клубу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де у останнього виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітньої ОСОБА_16 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітньої.
Також, у невстановлений день та час, на початку лютого 2018 року, ОСОБА_14 разом з малолітньою ОСОБА_16 , знаходились в приміщенні клубу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітньої ОСОБА_16 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітньої. При цьому, вчиняючи вищеописані розпусні дії, ОСОБА_14 усвідомлював, що ОСОБА_16 є особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.
Суд встановив, що у невстановлений день та час на початку березня 2018 року, ОСОБА_14 разом з малолітнім ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знаходились в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_4 , де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітнього ОСОБА_17 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітнього.
Крім того, у невстановлений день та час, на початку березня 2018 року, ОСОБА_14 разом з малолітнім ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знаходились в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_4 , де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітнього ОСОБА_17 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітнього. При цьому, вчиняючи вищеописані розпусні дії, ОСОБА_14 усвідомлював, що ОСОБА_17 , є особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.
Судом встановлено, що в липні 2017 року (точний день та час не встановлено) ОСОБА_14 разом зі своїм сином та малолітньою ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходились біля озера розташованого в с. Малі Єрківці Бориспільського району, після чого, ОСОБА_14 запросив малолітню ОСОБА_18 в кімнату гуртожитку АДРЕСА_4 щоб обсохнути після озера, де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчинив відносно малолітньої ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітньої.
Також, у невстановлений день та час, в кінці грудня 2017 року, ОСОБА_14 разом з малолітньою ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходились в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_4 , де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітньої ОСОБА_18 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітньої. При цьому, вчиняючи вищеописані розпусні дії, ОСОБА_14 усвідомлював, що ОСОБА_18 , є особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.
Суд становив, що у невстановлений день та час в кінці грудня 2018 року, ОСОБА_14 разом з малолітнім ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаходились в громадському транспорті, який рухався маршрутом між с. Малі Єрківці та с. Мирне Бориспільського району Київської області, де у ОСОБА_14 виник умисел на вчинення розпусних дій відносно особи, що не досягла 14-ти річного віку, з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи при цьому, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_14 вчиняв відносно малолітнього ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , фізичні розпусні дії, які виражалися в поглажуванні статевих органів та непристойних дотиках до статевих органів малолітнього. При цьому, вчиняючи вищеописані розпусні дії, ОСОБА_14 усвідомлював, що ОСОБА_19 , є особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.
Обвинувачений ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 . За заявою його сестри ОСОБА_20 судове провадження продовжувалось, тому що було необхідним для реабілітації померлого. Під час судового розгляду захисники обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заперечили щодо винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, пославшись на недоведеність, що у діях обвинуваченого є склад інкримінованого злочину.
Винуватість ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України підтверджується такими доказами.
Даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.03.2019, згідно якої ОСОБА_13 повідомила про те що на протязі двох років невідома особа вчиняла розпусні дії відносно її сина ОСОБА_15 ; даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.03.2019, згідно якої ОСОБА_12 повідомила про те, що ОСОБА_14 з грудня 2018 розбещував її малолітню онуку ОСОБА_16 ; даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.03.2019, згідно якої ОСОБА_21 повідомив про те, що ОСОБА_14 на початку березня 2018 розбещував його малолітнього сина ОСОБА_17 ; даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.03.2019, згідно якої ОСОБА_10 повідомила про те, що невідома особа протягом останніх двох років вчиняла дії розпусного характеру відносно її малолітньої дочки ОСОБА_18 ; даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.03.2019, згідно якої ОСОБА_11 повідомила про те, що ОСОБА_14 розбещував її малолітнього сина ОСОБА_22 . На підставі заяв ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 постановами слідчого залучено їх законними представниками потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
З показань допитаного в суді законного представника ОСОБА_13 вбачається, що вона є матір'ю потерпілого ОСОБА_15 , одного вечора до них прийшла сім'я ОСОБА_23 і повідомили їй про ОСОБА_14 , який домагався (розбещував) їх дітей. Поспілкувавшись зі своїм сином ОСОБА_24 , останній зізнався, що ОСОБА_14 дійсно ліз до нього в труси. Вказані дії були непоодинокі, один раз у квартирі обвинуваченого (запрошував дітей на різний час), де він проводив спочатку репетицію, а потім ложив її сина на коліна та торкався його статевих органів. Інший раз відбувався в клубі де проходила підготовка до святкувань. Як стверджує ОСОБА_13 , усі вищезазначені дії відбувалися осіню 2018 та у лютому 2019. Після того як вона дізналася про те що відбулося, вона здогадалась чому після репетицій із ОСОБА_14 її син явно нервував та був схвильований.
Допитаний у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України потерпілий ОСОБА_15 підтвердив, що проживає у с. М. Єрківці з батьками і навчається в 4 класі, вже близько трьох років відвідує гурток самодіяльності у клубі, який проводить ОСОБА_14 , який проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 зі своїм семирічним сином ОСОБА_25 . Потерпілий підтвердив, що дійсно на початку весни 2018 в клубі за ширмою де вони репетирують та переодягаються (коли нікого не було) до його тіла та статевого органа протягом 5-6 хвилин однією рукою торкався та м'яв ОСОБА_14 . Під час вчинення вказаних дій він лежав на колінах живота в обвинуваченого та не міг вирватися, оскільки був фізично слабшим. Коли це все закінчилося ОСОБА_14 сказав нікому про це не розповідати та відпустив і він втік. Потерпілий показав, що вищезазначені дії з ним проводилися три рази. Восени 2018 року ОСОБА_14 запросив його додому з метою надання вірша до свята козацтва. Зайшовши до нього додому, вони сіли навпроти комп'ютера та почали читати вірш, однак ОСОБА_14 знову почав торкатися його статевого органу по голому тілу правою рукою, а іншою рукою тримав. Після вказаних дій обвинувачений запропонував потерпілому сто гривень, щоб він нікому не розповідав про його дії. Згодом він пішов додому. У лютому 2019 року приблизно о 18 годині 30 хвилин в клубі ОСОБА_14 попросив підійти до нього за ширму взяти вірша. Коли ОСОБА_15 підійшов до нього, обвинувачений положив його животом на свої коліна, притиснув, щоб він не міг вирватися і почав рукою лізти до статевого органу. Він відчував легку біль, коли до нього доторкалися. Потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що інші діти ( ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ) ділилися з ним про такі ж дії зі сторони ОСОБА_14 .
Дані висновку судово-психіатричного експерта № 171 від 11.04.2019 доводять, що малолітній потерпілий ОСОБА_15 за своїм психічним станом в період, який досліджується в кримінальному провадженні міг правильно сприймати та запам'ятовувати зовнішню сторону обставин та давати щодо них відповідні покази; ОСОБА_15 не притаманна схильність до патологічного фантазування, псевдології та індивідуально-психологічні особливості, які б суттєво впливали на об'єктивність показань; участь у судово-слідчих діях не рекомендується з метою виключення додаткових психотравмуючих факторів; емоційні переживання, які супроводжували дану неприємну для ОСОБА_15 ситуацію прогностично можуть створити умови для будь-яких порушень в психосексуальному розвитку та створити перепони встановлення гармонії у шлюбі. Враховуючи даний висновок експерта, а також послідовність наданих слідчому судді в порядку ст. 225 КПК України показань малолітнім потерпілим, суд виключає можливість надання ним завідомо неправдивих свідчень з метою обмови обвинуваченого або ж, що вчинення обвинуваченим вказаного злочину ним вигадано.
Законний представник ОСОБА_12 під час допиту повідомила, що є бабусею потерпілої ОСОБА_16 та підтвердила, що її внучка ходила на гурток до клубу, керівником якого був ОСОБА_14 . Обвинувачений періодично телефонував до неї і запрошував ОСОБА_16 в клуб на відповідні репетиції. ОСОБА_12 підтвердила, що одного разу вона помітила як її внучка прийшла зажурена з клубу, а через деякий час взагалі відмовилася ходити в клуб, хоча дуже любила. Потім внучка сказала, що буде ходити на репетиції лише в її супроводі. ОСОБА_12 вказала, що одного разу до неї подзвонила ОСОБА_10 і розповіла про вчинки ОСОБА_14 з дітьми. Після цього ОСОБА_12 поговорила зі своєю внучкою, яка сильно переживала, тремтіла, плакала. В ході розмови потерпіла ОСОБА_16 зізналась, що дійсно у грудні 2018 року під час підготовки до святкування Нового року та у лютому 2019 під час підготовки до святкування дня Святого Валентина вона залишалася в клубі одна і ОСОБА_14 посадив її на коліна, засовував руки в труси і торкався (мацав) її статеві органи.
Допитана у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, малолітня потерпіла ОСОБА_16 показала, що проживає в с. М. Єрківці з бабусею і батьком, навчається у 5 класі, відвідує гурток самодіяльності керівником якого є ОСОБА_14 , який проживає в гуртожитку на другому поверсі. Потерпіла ОСОБА_16 підтвердила, що дійсно три рази, а саме у лютому та грудні 2018, лютому 2019, коли вона залишилася одна у клубі, то ОСОБА_14 запросив її до себе почитати вірш, він садив її на ноги біля комп'ютера та починав засовувати руки в її труси і торкатися пальцями її статевих органів. Як стверджує потерпіла, вказані дії тривали від п'яти до п'ятнадцяти хвилин, іноді їй було боляче, а інколи дуже неприємно. Вона не виривалася від нього та в подальшому нікому не розказувала, оскільки боялася та соромилася. Потерпіла повідомила, що інші діти ( ОСОБА_26 та ОСОБА_29 ) також розповідали їй про такі ж дії ОСОБА_14 відносно них.
З висновку судово-психіатричного експерта № 169 від 11.04.2019 вбачається, що малолітня потерпіла ОСОБА_16 за своїм психічним станом в період, який досліджується в кримінальному провадженні могла правильно сприймати та запам'ятовувати зовнішню сторону обставин та давати щодо них відповідні покази; ОСОБА_16 не притаманна схильність до патологічного фантазування, псевдології та індивідуально-психологічні особливості, які б суттєво впливали на об'єктивність показань; у ОСОБА_16 має місце погіршення емоційного та психічного стану тому її участь у судово-слідчих діях не рекомендується з метою виключення несприятливих для її психічного здоров'я додаткових психотравмуючих факторів; емоційні переживання, які супроводжували дану неприємну для неї ситуацію прогностично можуть створити умови для будь-яких порушень в психосексуальному розвитку та створити перепони встановлення гармонії у шлюбі. Враховуючи висновок експерта, а також послідовність наданих слідчому судді в порядку ст. 225 КПК малолітньою потерпілою показів, суд виключає можливість надання потерпілою завідомо неправдивих свідчень з метою обмови обвинуваченого або ж, що вчинення обвинуваченим вказаного злочину нею вигадано.
Показаннями допитаного у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України малолітнього потерпілого ОСОБА_17 підтверджується, що він проживає в с. М. Єрківці з батьками, та меншим братом, навчається в 4 класі, він теж ходив до клубу культури та виступав на святах. Керівником цього клубу був ОСОБА_30 , який проживає зі своїм сином ОСОБА_31 . Потерпілий ОСОБА_17 показав, що дійсно на початку березня 2018 року, коли він гуляв на вулиці його з вікна погукав додому ОСОБА_14 для того щоб повторити вірш. Після того як він розказав обвинуваченому вірш і хотів йти додому, ОСОБА_30 схопив його однією рукою за спину, прижав до свого живота і засунув іншу руку йому під труси і почав торкатися та м'яти його статевий орган. Вказані дії тривали близько однієї хвилини. Наступного дня потерпілий знову прийшов додому до ОСОБА_14 щоб повторити та розказати вірш. Коли він сидів у нього на двохярусному ліжку, то ОСОБА_14 підійшов до нього, підійняв, притис до себе і знову засунув одну руку йому під труси і почав торкатися та м'яти його статевий орган. Потерпілий ОСОБА_17 повідомив, що інші діти ( ОСОБА_32 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 ) ділилися з ним про такі ж історії із ОСОБА_14 .
Дані висновку судово-психіатричного експерта № 172 від 11.04.2019 встановлюють, що ОСОБА_17 з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку міг під час скоєння відносно нього протиправних дій правильно сприймати зовнішню сторону обставин, які мають значення в кримінальному провадженні, без розуміння їх суті та давати щодо них відповідні покази; ОСОБА_17 не притаманна схильність до патологічного фантазування, псевдології та індивідуально-психологічні особливості, які б суттєво впливали на об'єктивність показань; участь у судово-слідчих діях не рекомендується з метою виключення додаткових психотравмуючих факторів; емоційні переживання, які супроводжували дану неприємну для ОСОБА_17 ситуацію прогностично можуть створити умови для будь-яких порушень в психосексуальному розвитку. Враховуючи даний висновок експерта, а також послідовність наданих слідчому судді в порядку ст. 225 КПК малолітнім потерпілим показів, суд виключає можливість надання потерпілим завідомо неправдивих свідчень з метою обмови обвинуваченого або ж, що вчинення обвинуваченим вказаного злочину ним вигадано.
Законний представник ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що є матір'ю ОСОБА_18 та показала, що все почалось з того, як 5 березня 2019 року вона зустрілася із ОСОБА_33 та батьками ОСОБА_17 , які розповіли їй про дії ОСОБА_14 відносно дітей, в тому числі стосовно її дочки. Вдома донька ОСОБА_18 зізналася, що керівник гуртка ОСОБА_14 дійсно засовував їй руку в труси, торкався її статевих органів. Зі слів доньки, влітку 2017 вона разом із ОСОБА_14 та його сином ОСОБА_31 відпочивали на озері, де вона сильно намокла. Після цього вони пішли до ОСОБА_14 додому за адресою: АДРЕСА_5 . У той момент коли ОСОБА_34 дивився в кімнаті мультики, а ОСОБА_14 залишився з нею вдвох на кухні, обвинувачений посадив її собі на ноги, однією рукою прижав сильно до себе та почав засовувати іншу руку в труси, він гладив пальцями її статеві органи. Після таких дій вона вирвалась від нього і побігла додому. У грудні 2017 ОСОБА_14 запросив її в клуб щоб дати вірш. Коли вони залишилися самі, він знову посадив її собі на коліна, почав засовувати одну руку в труси і торкатися пальцями її статевих органів, однак підійшла інша дівчинка і він різко відпустив її. Заяву в поліцію писав чоловік, а потім вона їздила.
З показань потерпілої ОСОБА_18 , яка допитана у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, вбачається, що вона проживає в с. М. Єрківці з батьками, братом та навчається у 4 класі, відвідує гурток самодіяльності, керівником якого є ОСОБА_14 , який проживає в гуртожитку із сином. Потерпіла ОСОБА_18 підтвердила, що дійсно десь у середині липня 2017 вона разом із ОСОБА_14 і його сином ОСОБА_31 відпочивали на озері де сильно намокла, змерзла. ОСОБА_14 запропонував їй обсохнути в нього вдома. Коли вона прийшла до нього додому і вони залишилися вдвох на кухні (його син ОСОБА_34 в той час дивився мультики в кімнаті), обвинувачений посадив її собі на ноги, однією рукою прижав сильно до себе та почав засовувати іншу руку в труси і торкатися пальцями її статевих органів. Також потерпіла ОСОБА_18 показала, що у грудні 2017 в клубі, коли вони залишилися з обвинуваченим самі, він знову посадив її собі на коліна і почав засовувати одну руку в труси і торкатися пальцями її статевих органів. Вона нікому не розказувала, оскільки боялася. Повідомила, що інші діти розповідали ( ОСОБА_35 та ОСОБА_36 ), про такі ж дії ОСОБА_14 відносно них.
Згідно із Висновком судово-психіатричного експерта № 170 від 11.04.2019 потерпіла ОСОБА_18 за своїм психічним станом в період, який досліджується в кримінальному провадженні могла правильно сприймати та запам'ятовувати зовнішню сторону обставин та давати щодо них відповідні покази; ОСОБА_18 не притаманна схильність до патологічного фантазування, псевдології та індивідуально-психологічні особливості, які б суттєво впливали на об'єктивність показань; участь у судово-слідчих діях не рекомендується з метою виключення додаткових психотравмуючих факторів; емоційні переживання, які супроводжували дану неприємну для неї ситуацію прогностично можуть створити умови для будь-яких порушень в психосексуальному розвитку та створити перепони встановлення гармонії у шлюбі. Отже, враховуючи даний висновок експерта, а також послідовність наданих слідчому судді в порядку ст. 225 КПК потерпілою показів, суд виключає можливість надання потерпілою завідомо неправдивих свідчень з метою обмови обвинуваченого або ж, що вчинення обвинуваченим вказаного злочину нею вигадано.
Під час судового розгляду суд ставив на обговорення учасників кримінального провадження питання щодо необхідності допиту в судовому засіданні потерпілих, які допитувалися відповідно до правил ст.. 225 КПК України. Сторони кримінального провадження, інші учасники провадження, посилаючись на забезпечення найкращих інтересів дітей, у змагальному судовому розгляді не просили суд допитати в судовому засіданні потерпілих, які допитувалися відповідно до правил ст. 225 КПК України. Суд також врахував, що у висновках судово-психіатричного експерта зазначено, що участь у судово-слідчих діях не рекомендується з метою виключення додаткових психотравмуючих факторів та емоційні переживання, які супроводжували дану неприємну для дітей ситуацію прогностично можуть створити умови для будь-яких порушень в психосексуальному розвитку та створити перепони встановлення гармонії у шлюбі.
Законний представник ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що є матір'ю малолітнього ОСОБА_19 та підтвердила, що дійсно у січні 2019 її син розповів їй про подію, яка відбулася з ним в кінці грудня 2018 в автобусі, коли обвинувачений залазив йому рукою в штани і торкався його статевих органів. Як стверджує законний представник, вона перша не зверталася в поліцію, оскільки думала, що їй ніхто не повірить, тому що сину на той час було лише 4 роки. Однак згодом, коли їй стало відомо про інших дітей, вона написала заяву в поліцію. ОСОБА_11 повідомила, що раніше з с. Мирного до с. Єрківці курсував автобус, який відвозив дітей до садочку і в цьому автобусі їздив її син та ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_37 в суді підтвердила, що їздила на автобусі та супроводжувала потерпілих із с. Мирне в с. М. Єрківці і назад. Цим же автобусом їздив ОСОБА_14 разом зі своїм сином. Свідок ОСОБА_37 бачила як ОСОБА_14 часто садив дітей на коліна, у тому числі і ОСОБА_38 , але непристойних дій зі сторони ОСОБА_14 вона не помітила.
З Висновку судово-психіатричного експерта № 168 від 11.04.2019 вбачається, що під час спілкування із судовим експертом при згадувані про обставини, які досліджуються в кримінальному провадженні, поведінка потерпілого ОСОБА_39 змінювалась, на деякий час він замовкав, починав озиратися по сторонам, опускав донизу голову та притискався до мами; під час бесіди у формі діалогу із судовим експертом вдалося з'ясувати, що потерпілий ОСОБА_39 їхав у автобусі, а дядя взяв його на руки, почав гладити, а потім дав цукерку, але не може назвати коли це було.
Результати проведеного обстеження дозволяють визначити, що підекспертний ОСОБА_39 виявляє достатній для свого віку рівень психічного розвитку, у нього не спостерігається порушень уваги, пам'яті та сприймання, а також підвищеної схильності до фантазування; внаслідок малолітнього віку у нього спостерігається переважанням безпосереднього та механічного запам'ятовування, з розвиненою короткочасною пам'яттю та недостатньою сформованістю довготривалої пам'яті та здатності до відстроченого відтворення минулих подій; він виявляє достатню здатність до сприймання інформації про конкретні предмети та встановлення елементарних причинно-наслідкових зв'язків і може розповідати про них через нетривалий час; йому притаманна схильність до навіювання, однак це не виходить за межі його вікового періоду; за рівнем психічного розвитку, притаманної для його вікового періоду неінформованості в статевих стосунках ОСОБА_39 не міг розуміти характер та значення скоюваних з ним дій, а також не міг здійснювати спротив; внаслідок достатньо великого часового проміжку дитина такого віку не може повністю відтворити деталі того, що відбулося, але може описати зовнішню фактичну сторону подій, повідомити про свої фізичні та емоційні відчуття та переживання; підекспертний ОСОБА_39 у даний час не виявляє будь-яких виражених емоційних змін, поведінкових порушень (п. 22 Висновку судово-психіатричного експерта № 168 від 11.04.2019).
За результатами проведеної психолого - психіатричної експертизи відносно ОСОБА_19 судові експерти дійшли таких висновків 1) потерпілий ОСОБА_19 за своїм психічним станом в період, який досліджується в кримінальному провадженні міг правильно сприймати та запам'ятовувати зовнішню сторону обставин; 2) ОСОБА_19 притаманна природна для його віку незрілість, підкорюваність авторитету дорослих, пасивне прийняття їх позиції, несамостійність поведінки, довірливість, нерішучість; 3) ОСОБА_19 виявляє ознаки природної для його віку навіюваності з боку дорослих, підкорюваності їх авторитету. Разом з тим, при спілкуванні з близькими людьми та при встановленні довірливого контакту він виявляє здатність до відстоювання своєї думки; 4) ОСОБА_19 внаслідок малолітнього віку не міг розуміти характер та значення скоюваних з ним дій та чинити опір; 5) ОСОБА_19 в даний час не виявляє будь-яких виражених емоційних змін, поведінкових порушень; 6) Ситуація, в якій підекспертний є потерпілим, прогностично можуть створити умови для будь-яких порушень в психосексуальному розвитку та створити перепони встановлення гармонії у шлюбі; 7) ОСОБА_19 не може розуміти соціальне значення та осмислити морально-етичну сторону обставин, які досліджуються в кримінальному провадженні; 8) ОСОБА_19 притаманна схильність до фантазування, але яка не виходить за межі його вікового періоду; 9) ОСОБА_19 не рекомендовано участь у судово-слідчих діях внаслідок його малолітнього віку та з метою виключення додаткових психотравмуючих факторів (п.23 Висновку судово-психіатричного експерта № 168 від 11.04.2019).
Суд звертає увагу на те, що з урахуванням віку та психічного стану малолітнього потерпілого ОСОБА_19 , зважаючи на рекомендації судових експертів щодо його участі у судово-слідчих діях, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини від учасників кримінального провадження не надходило клопотання про допит потерпілого ОСОБА_19 в судовому засіданні.
Судом проведено аналіз допустимості показань ОСОБА_11 , яка надала показання з чужих слів, а саме зі слів свого малолітнього сина ОСОБА_19 . Згідно з критеріями, визначеними в частині 2 статті 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати: 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані; 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; 5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; 6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; 7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Отже, враховуючи значення показань ОСОБА_11 та їх важливість для справи, зважаючи на досліджені в судовому засіданні інші докази (показання потерпілих, свідків, висновки судово-психіатричних експертів), приймаючи до уваги обставини надання потерпілим первинних пояснень ОСОБА_11 , що викликають довіру суду щодо їх достовірності, з огляду на відсутність заперечень та спростувань показань з чужих слів із боку сторони захисту, враховуючи неможливість допиту ОСОБА_11 у судовому засіданні суд дійшов висновку про допустимість показань ОСОБА_11 .
Даними висновку судово-психіатричного експерта № 164 від 10.04.2019 підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_14 під час вчинення інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, у тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Згідно із протоколом обшуку від 14.03.2019 року та відеозаписом вказаної слідчої дії, який здійснено на підставі ухвали слідчого судді, слідчим проведено обшук робочого кабінету ОСОБА_14 та актової зали будинку культури за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено журнал обліку роботи клубного формування Малоєрківецького сільського клубу на 2019 рік. Протоколом огляду від 14.03.2019, фототаблицею та додатком до вказаного протоколу (журнал обліку роботи клубного формування Малоєрківецького сільського клубу), слідчим оглянуто вказаний журнал в якому зазначено: керівником є ОСОБА_14 ; план учбово-виховної, організаційної роботи, роботи над репертуаром, концертної діяльності; облік відвідування занять та облік роботи на вказаний період; перелік осіб, які відвідували зайняття.
Відповідно до протоколу обшуку від 14.03.2019, а також відеозапису вказаної слідчої дії, який здійснено на підставі ухвали слідчого судді, слідчим проведено обшук в житлі за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_14 в ході якого вилучено системний блок SN 676968; телефон «Samsung Duos» IMEI НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 ; телефон «Samsung 120 H» IMEI НОМЕР_4 IMEI2 НОМЕР_5 ; телефон «MAXVI X 850» IMEI НОМЕР_6 ; телефон «Nokia 105» IMEI НОМЕР_7 ; ноутбук «Acer A 315-32», флеш накопичувач чорного та білого кольору.
Крім того, під час судового розгляду досліджено відомості про працевлаштування ОСОБА_14 , а також його посадові обов'язки (розпорядження виконавчого комітету від 31.12.2014 про звільнення з посади завідуючого клубом в порядку переведення до відділу культури Бориспільської РДА, наказ відділу культури № 2-к від 01.01.2015 про призначення ОСОБА_14 завідуючим Малоєрківецьким сільським клубом, посадова інструкція завідувача сільського клубу, наказ відділу культури № 224-к від 29.12.2017 про переведення ОСОБА_14 на посаду завідувача Малоєрківецьким сільським клубом комунального закладу Бориспільської районної ради.)
Свідок ОСОБА_40 в судовому засіданні показала, що являється колишньою дружиною ОСОБА_14 з яким проживала з 2011 по 2015 однією сім'єю. Свідок підтвердила, що він працював вчителем, викладав географію та працював журналістом на птахофабриці. Від спільного шлюбу у них є двоє дітей. Свідок зазначила, що вони розійшлися із ОСОБА_14 через те, що з його боку траплялись випадки вчинення домашнього насильства, в тому числі із застосуванням фізичної сили. Водночас, протягом усього часу спільного проживання свідок не бачила жодних неправомірних дій стосовно дітей. Свідок звернула особливу увагу на те, що до свого сина ОСОБА_41 обвинувачений відносився дуже добре як люблячий батько, однак до доньки ставлення було очевидно холодне з невідомих їй причин. Після розлучення донька залишилася жити з нею, а син ОСОБА_34 проживав з обвинуваченим.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає доведеним, що ОСОБА_14 вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, тобто він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» визначено, що розпусні дії, відповідальність за які передбачено статтею 156 КК України повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. При цьому, під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо. Інтелектуальними розпусними діями є, зокрема, ознайомлення потерпілої особи із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на сексуальні теми тощо. Отже, правову кваліфікацію дій ОСОБА_14 суд вважає правильною. Крім того, суд погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо повторності вчинення кримінальних правопорушень.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження у разі смерті підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України, а тому відсутні правові підстави для виправдання ОСОБА_14 , ухвалення виправдувального вироку, тобто суд встановив відсутність підстав для реабілітації ОСОБА_14 .
У Постанові від 25 лютого 2020 року № 599/593/18 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого у випадку смерті обвинуваченого та відсутності підстав для його виправдання і реабілітації, за результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю особи, а не вирок.
Отже, враховуючи, що підстави для реабілітації померлого ОСОБА_14 відсутні, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України слід закрити на підставі п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 374,ст. 376 КПК України, суд,
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України - закрити на підставі п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст ухвали оголошено 02.05.2023 року.
Суддя ОСОБА_1