вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" травня 2023 р. м. Київ Справа № 357/13254/18
Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши матеріали справи
за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Біла Церква
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, м. Київ
2) ОСОБА_1 , м. Біла Церква
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська», Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин
про визнання недійсними та скасування наказів, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації
секретар судового засідання: Д.C. Бабяк
представники:
від прокуратури - А.С.Холоденко
від відповідачів - не з'явилися
від третьої особи - Р.В.Плаксій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2019 року у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 , за участю третьої особи Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсними та скасування наказів, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.
Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20.01.2020 року скасовано. Провадження у справі №357/13254/18 за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа - Приватне орендне підприємство «Агрофірма Узинська» про визнання недійсними та скасування наказів, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації закрито. Роз'яснено керівнику Білоцерківської місцевої прокуратури його право протягом десяти днів з дня отримання копії постанови звернутися до Верховного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 року заяву керівника Київської обласної прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено, справу №357/13254/18 передано для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу №357/13254/18 передано для розгляду судді Д.Г. Зайцю.
Ухвалою суду від 02.03.2023 року справу №357/13254/18 прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.2023 року.
До суду від третьої особи надійшли пояснення б/н від 17.03.2023 року (вх. №5185/23 від 17.03.2023) на виконання п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 02.03.2023 року, в яких третя особа просить позовну заяву Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури залишити без розгляду.
До суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 17.03.2023 року (вх. №5225/23 від 17.03.2023 року) на виконання п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 02.03.2023 року, в яких відповідач проти позову заперечує.
До суду від прокуратури надійшли клопотання №50-2516 від 20.03.2023 року (вх. №5424/23 від 21.03.2023), яким прокуратура просить залучити до участі у справі співвідповідача - Узинську міську раду та клопотання №50-2517 від 20.03.2023 року (вх. №5425/23 від 21.03.2023), яким прокуратура просить залучити до участі у справі співвідповідача - Фермерське господарство «Горизонт Узина».
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні прокурор повідомив суд про зміни у найменуванні відповідача 1 та просив суд змінити найменування відповідача 1 - Головне управління Держгеокадастру у Київській області на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
Ухвалою суду від 21.03.2023 року усне клопотання прокурора про зміну найменування відповідача 1 задоволено, змінено найменування відповідача 1 - Головне управління Держгеокадастру у Київській області на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області. Відкладено підготовче засідання на 11.04.2023 року. Зобов'язано прокуратуру та позивача 1 надати суду у строк, який не може перевищувати 5 - ти днів з дня отримання ухвали письмові пояснення щодо справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі №357/13254/18. Відкладено розгляд клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду та відкладено розгляд клопотань прокуратури про залучення до справи співвідповідачів.
До суду від прокуратури надійшли заперечення №15/1-203вих23 від 29.03.2023 року (вх. №6097/23 від 30.03.2023) на пояснення третьої особи про залишення позову Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури без розгляду, в яких прокуратура заперечує проти залишення позову без розгляду.
До суду від прокуратури надійшли письмові пояснення №50-3012вих-23 від 03.04.2023 року (вх. №6661/23 від 06.04.2023) на виконання вимог п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 21.03.2023 року.
Відповідачі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 21.03.2023 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач 1 пояснення щодо справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року не надав.
Представник третьої особи у судовому засіданні 11.04.2023 року підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, щодо клопотання прокуратури про залучення співвідповідачів зазначив, що відповідачем є особа, до якої пред'явлено матеріально - правову вимогу, однак, з клопотання прокуратури не вбачається матеріально - правової вимоги до Узинської міської ради та Фермерського господарства «Горизонт Узина».
Прокурор у судовому засіданні 11.04.2023 року заперечив проти залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 11.04.2023 року відкладено підготовче засідання на 02.05.2023 року. Відкладено розгляд клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду. Відкладено розгляд клопотань прокуратури про залучення до справи співвідповідачів. Зобов'язано учасників справи надати письмові пояснення щодо клопотання прокуратури щодо залучення до справи співвідповідачів.
До суду від третьої особи надійшли заперечення б/н від 13.04.2023 року (вх. №1162/23 від 13.04.2023) проти залучення до участі у справі співвідповідача Узинської міської ради, заперечення б/н від 13.04.2023 року (вх. №1163/23 від 13.04.203) проти залучення до участі у справі співвідповідача ФГ «Горизонт Узина» та додаткові пояснення б/н від 13.04.2023 року (вх. №1164/23 від 13.04.2023) щодо клопотання про залишення позову без розгляду.
Також від прокуратури надійшли заперечення №50-3223 від 10.04.2023 року (вх. №7474/23 від 18.04.2023) на пояснення відповідача б/н від 17.03.2023 року (вх. №5225/23 від 17.03.2023 року).
До суду від прокуратури надійшли пояснення №15/1-331 від 28.04.2023 року (вх. №8414/23 від 01.05.2023) та пояснення №15/1-332 від 28.04.2023 року (вх. №8413/23 від 01.05.2023), у яких прокуратура обґрунтовує залучення у якості співвідповідачів ФГ «Горизонт Узина» та Узинської міської ради.
Відповідачі, належним сином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 02.05.2023 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні представник третьої особи заяву про залишення позову без розгляду підтримав, проти залучення співвідповідачів заперечив. Прокурор проти клопотання про залишення позову без розгляду заперечив, клопотання про залучення співвідповідачів підтримав.
Стосовно поданого представником третьої особи клопотання про залишення позову без розгляду, яке міститься у поясненнях б/н від 17.03.2023 (вх. №5185/23 від 17.03.2023), суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданого клопотання представником третьої особи зазначено, що прокурор звернувся до суду у даній справі із позовом на захист прав та інтересів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками та контролю діяльності своїх територіальних органів, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку. Прокурором при зверненні до суду з даним позовом в інтересах держави безпідставно не визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача - особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу. На думку представника третьої особи, прокурор неналежно обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державною здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, не навів підставу для представництва інтересів держави, оскільки, держава в особі прокурора, та держава в особі ГУ Держгеокадастру не може позиватися сама до себе. Враховуючи зазначене, представник третьої особи вважає, що у даній справі відсутні передбачені законом виключні підстави, за яких прокурор може звернутись до суду за захистом інтересів держави, оскільки, прокурором безпідставно не зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто, особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу. Представник третьої особи, з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 08.11.2018 у справі №826/3492/18, вважає, що прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).
Так, прокурор у даній справі звернувся до суду з позовом, який мотивовано тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42018111030000182 від 06.06.2018 року встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Прокурор зазначає, що на підставі наказів Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, 13.03.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди на земельні ділянки загальною площею 60,8072 га, 27,7669 га, 7,8592 га та 80,2563 га для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік, які розташовані на території Тарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, які посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами 11607474, 11607240, 11606854, 11606097. В подальшому, ОСОБА_1 уклав з Приватним орендним підприємством «Агрофірма Узинська» договори суборенди, які 30.04.2014 року, 28.05.2014 року, 29.05.2014 року зареєстровані державними реєстраторами Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за індексними номерами 13426940, 12798211, 13380547, 13409516.
Прокурор зазначає, що всупереч Закону України «Про фермерське господарство», Головне управління Держземагенства у Київській області надало в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання, крім того, орендарем є фізична особа ОСОБА_1 , який не мав намірів займатись фермерським господарством, оскільки, у нього відсутня сільськогосподарська техніка та інші засоби для обробітку земель. Разом з тим, ОСОБА_1 є заступником директора ПОП «Агрофірма Узинська», а отримані в оренду спірні земельні ділянки спрямовані на збільшення земельного банку ПОП «Агрофірма Узинська». У зв'язку з викладеним, прокурор просить суд визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держемагенства у Київській області за №КИ/3220486900:02:009/00014563, №КИ/3220486900:01:010/00014564, №КИ/3220486900:01:014/00014565, №КИ/3220486900:01:013/00014566 від 26.02.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» та скасувати договори оренди спірних земельних ділянок, укладені 13.03.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , а також, скасувати державну реєстрацію права оренди зазначених земельних ділянок.
В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів в суді прокурор зазначив необхідність вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів. На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагентства у Київській області вимог спеціального законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а згодом в суборенду ФГ "Горизонт Узина" земельних ділянок без проведення обов'язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території. З огляду на те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і є відповідачем у даній справі, прокурор звернувся до суду з даним позовом самостійно.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцієютта законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, в Україні, діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також, може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме, має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Прокурор на виконання ч. 4 ст. 53 ГПК України, абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у позовній заяві обґрунтував, на його думку, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також, обґрунтував, у чому, з погляду позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).
Так, прокурор у даній справі зазначив, що є позивачем, оскільки, ГУ Держгеокадастру у Київській області є один зі співвідповідачів, накази якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства щодо передачі земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Прокурор вказав, що, оскільки, розпорядником спірних земельних ділянок на момент їх передання в оренду було ГУ Держгеокадастру у Київській області, то саме воно мало захищати права й інтереси держави. Однак, у даній справі позивачем є прокурор, оскільки, ГУ Держгеокадастру у Київській області допустило порушення, а інший орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній.
Зазначеним прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Київській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказів, твердження представника третьої особи про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент звернення прокурора до суду спірні земельні ділянки належали до державної форми власності, які розташовані на території Тарасівської сільської ради Блоцерківського району Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно абз. 4 ст. 15-2 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14 січня 2015 р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Отже, територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, на момент звернення прокурором до суду з даним позовом, є законними розпорядником спірних земельних ділянок.
При цьому, відповідно до пп.3 п.6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду тільки з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не наділено повноваженнями на звернення до суду з заявленими прокурором позовними вимогами. Разом з тим, на момент подання позову був відсутній і будь-який інший орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У зв'язку з викладеним, для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд продовжує строк проведення підготовчого провадження.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання третьої особи - Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» б/н від 17.03.2023 року про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
2. Продовжити строк підготовчого провадження у справі №357/13254/18 на тридцять днів.
3. Відкласти підготовче засідання на 06.06.2023 о 10:00. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, зал судових засідань №3).
4. Відкласти розгляд клопотань прокуратури про залучення до справи співвідповідачів.
5. Викликати у судове засідання повноважних представників сторін. У разі неявки, учасники справи зобов'язані повідомити суду про причини такої неявки.
6. Визнати явку сторін обов'язковою.
7. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, а також винести окрему ухвалу в порядку ст. 246 Господарського процесуального кодексу України.
8. Інформацію у справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).
9. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.
Дата підписання 05.05.2023 року.
Суддя Д.Г. Заєць