ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.04.2023Справа № 910/16396/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп"
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/16396/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп"
про стягнення 1 662 540,00 грн
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Цулаія Г.З., ордер серії АО № 1050397 від 26.04.2023.
Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" (далі - відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 1 662 540,00 грн за час прострочення повернення майна з оренди, яке було передано відповідачу за Договором оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Баранов Д.О.) від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 позов було задоволено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі № 910/16396/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2022 справу № 910/16396/21 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/16396/21 у задоволенні позову було відмовлено, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 24 938,10 грн покладено на позивача, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 87 283,20 грн.
10.04.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 002,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/16396/21 призначено на 26.04.2023.
25.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 0 грн.
26.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача - адвоката Родіонової О.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 заяву Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
У судове засідання 26.04.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
Розглянувши у судовому засіданні 26.04.2023 заяву відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи ту обставину, що при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про судові витрати, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката та витрат пов'язаних із розглядом справи.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині п'ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання юридичних послуг від 23.11.2021, укладеного відповідачем із Фізичною особою - підприємцем Крюковою М.В., звіту від 23.11.2022 про надання правової допомоги за цим Договором та квитанції до прибуткового касового ордера від 23.11.2022 на суму 20 802,00 грн, а також Договору про надання правової допомоги № 02/109 від 29.11.2022, укладеного відповідачем з Адвокатським об'єднанням "Цулаія, Горбатенко та партнери", Додатків № 1 від 29.11.2022 та № 1 (2) від 27.12.2022 до цього Договору, рахунків на оплату № 34 від 29.11.2022 на суму 10 000,00 грн та № 16 від 23.03.2023 на суму 19 200,00 грн, Актів надання послуг № 28 від 08.12.2022 на суму 10 000,00 грн та № 3 від 05.04.2023 на суму 19 200,00 грн, платіжних інструкцій № 2695 від 29.11.2022 на суму 10 000,00 грн та № 2681 від 23.03.2023 на суму 19 200,00 грн.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, позивач зазначає, що Договір про надання юридичних послуг від 23.11.2021 Крюкова М.В. уклала не як адвокат, що здійснює незалежну професійну діяльність, а як фізична особа - підприємець. Окрім цього, ані у вказаному договорі, ані у звіті про надання правової допомоги від 23.11.2022 не зазначено в межах якої справи надано правничу допомогу та не конкретизовано вартість цих послуг, що свідчить про те, що сума відшкодування не відповідає критерію реальності адвокатських витрат.
Щодо відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання "Цулаія, Горбатенко та партнери" позивач зазначає, що частина послуг, які надавались відповідачу об'єднанням, не була доцільною та необхідною, а відтак вартість цих послуг не може бути покладена на позивача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Як вбачається з Єдиного реєстру адвокатів України Крюкова Марина Володимирівна 29.08.2018 отримала Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5127. Відомості про припинення або зупинення права на заняття адвокатською діяльністю Крюкової М.В. в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні.
З урахуванням викладеного суд відхиляє аргументи позивача про те, що Договір про надання юридичних послуг від 23.11.2021 укладено Крюковою М.В. не як адвокатом, оскільки важливим є щоб особа, яка здійснює представництво, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Натомість, укладаючи договір про надання правничої допомоги, сторони мають право на власний розсуд визначити його умови у тому числі і найменування сторін, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Водночас суд знаходить слушними доводи позивача про те, що зі звіту від 23.11.2022 про надання правової допомоги за цим Договором неможливо однозначно встановити, що послуги надавались в межах спору саме з позивачем.
Так, відповідно до вказаного звіту, адвокатом надано, а відповідачем прийнято правову допомогу (консультація щодо застосування норм господарського права, складання та подання апеляційної скарги, складення та подання касаційної скарги, участь у судових засіданнях) загальною вартістю 20 802,00 грн, на надання якої було затрачено 20 годин часу.
Дослідивши умови Договору про надання юридичних послуг від 23.11.2021, суд встановив, що він укладений сторонами строком на 12 місяців (пункт 1 розділу 4) та щодо невизначеного кола правових питань (пункт 1 розділу 1).
З наведеного слідує, що звіт від 23.11.2022 про надання правової допомоги за цим Договором є підсумковим документом, яким сторони зафіксували загальний обсяг наданих за договором послуг.
Відповідно до абз. 2 пункту 1 розділу 3 Договору про надання юридичних послуг від 23.11.2021 оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі відповідно до наступних тарифів, зокрема:
- консультація щодо застосування законодавства - 500,00 грн;
- написання та подача апеляційної/касаційної скарги - від 2 000,00 грн;
- представництво в суді першої інстанції - 1 500,00 грн / 1 засідання.
Згідно з абзацами 3, 4 пункту 1 розділу 3 Договору вартість інших видів правової допомоги / юридичних послуг погоджується сторонами додатково. Погоджена вартість послуг між сторонами за окремі види наданих послуг фіксується у акті приймання-передачі наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що Крюкова М.В. не брала участі у судових засіданнях в суді першої інстанції, а вартість послуг щодо участі у судових засіданнях в судах вищих інстанцій мала погоджуватись сторонами додатково, у зв'язку з чим суд не може визначити вартість цих послуг.
Отже, суд дійшов висновку, що в межах цього спору адвокатом Крюковою М.В. відповідачеві були надалі лише послуги з консультації щодо застосування норм господарського права, складання та подання апеляційної і касаційної скарг, загальна вартість яких згідно з абз. 2 пункту 1 розділу 3 Договору складає 4 500,00 грн.
У зв'язку з викладеним, суд за клопотанням позивача зменшує заявлений розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката Крюкової М.В. до 4 500,00 грн.
Інші заперечення позивача, зокрема щодо відсутності рахунку-фактури та невідповідність платіжного документа суд відхиляє, оскільки це не має визначального значення для вирішення питання щодо розподілу судових витрат та не впливає на право відповідача отримати відшкодування понесених витрат.
Щодо відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання "Цулаія, Горбатенко та партнери" суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1.2 Договору про надання правової допомоги № 02/109 від 29.11.2022 адвокатське об'єднання взяло на себе обов'язок здійснювати представництво відповідача для забезпечення реалізації його прав і обов'язків, у тому числі, у господарській справі №910/16396/21.
Пунктом 4.1 Договору про надання правової допомоги № 02/109 від 29.11.2022 визначено, що за надання правової допомоги відповідач зобов'язується виплатити адвокатському об'єднанню гонорар. Розмір гонорару визначено за спільною домовленістю сторін в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.
У Додатку № 1 від 29.11.2022 до Договору про надання правової допомоги № 02/109 від 29.11.2022 сторони узгодили, що за надання правової допомоги до постановлення рішення в суді касаційної інстанції у справі № 910/16396/21 відповідач зобов'язується виплатити адвокатському об'єднанню гонорар в сумі 10 000,00 грн.
У Додатку № 1 (2) від 27.12.2022 до Договору про надання правової допомоги № 02/109 від 29.11.2022 сторони узгодили, що за надання правової допомоги до постановлення рішення в суді у справі № 910/16396/21 відповідач зобов'язується виплатити адвокатському об'єднанню гонорар в сумі 50 000,00 грн.
Отже, гонорар сторони визначили у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн за надання правничої допомоги при розгляді даної справи у Верховному Суді та 50 000,00 грн за надання правничої допомоги при розгляді даної справи у суді першої інстанції при новому розгляді справи, який в подальшому було зменшено до 19 200,00 грн.
Так, відповідно до Акту надання послуг № 28 від 08.12.2022 адвокатським об'єднанням надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 10 000,00 грн; відповідно до Акту надання послуг № 3 від 05.04.2023 адвокатським об'єднанням надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 19 200,00 грн.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд відхиляє заперечення позивача про те, що частина з послуг, які надавались відповідачу об'єднанням, не були доцільними та необхідними, оскільки усі письмові заяви були прийняті судами до розгляду, а незмінність доводів відповідача та наполягання на них не свідчать про не реальність понесених витрат та не позбавляють відповідача отримати їх відшкодування. Усі складові витрат, про які зазначено у вищенаведених актах, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, тому оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані відповідачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
В контексті вищезазначеного позивачем не було доведено не співмірність судових витрат на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання "Цулаія, Горбатенко та партнери".
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що у задоволенні позову було відмовлено, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачу в сумі 33 700,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/16396/21 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (Україна, 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код: 21560766) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 01189910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" (Україна, 04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27; ідентифікаційний код: 40862690) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 700 (тридцять три тисячі сімсот) грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.
Повне додаткове рішення складено 05.05.2023.
Суддя О.В. Нечай