вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.05.2023м. ДніпроСправа № 904/624/23
за заявою Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня", м. Київ
про розподіл судових витрат
у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал", м. Дніпро
про повернення майна, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Секретар судового засідання Бочарова М.О.
Представники сторін
від позивача: Синюк Станіслав Леонідович, ордер серії АІ № 1116322 від 02.01.2023, адвокат
від відповідача: Архипов Андрій Сергійович, довіреність б/н від 15.07.2021,
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхуваня" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" в якому просить:
- зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" передати Приватному акціонерному товариству "ПРОСТО-страхуваня" пошкоджені запасні частини, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Volkswagen JETTA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , найменування № 9536/12/11/20 від 13 листопада 2020 року: решітка бампера нижня 1; решітка бампера верхня 1; фара ліва 1; центральна направляюча переднього бампера 1;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" витрати по оплаті судового збору розмірі в розмірі 2 684,00 гривень.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" 10 000,00 гривень судових витрат, пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" про повернення майна задоволено: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" передати Приватному акціонерному товариству "ПРОСТО-страхуваня" пошкоджені запасні частини, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Volkswagen JETTA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі рахунку № 9536/12/11/20 від 13 листопада 2020 року: решітку бамперу нижню 1 шт.; решітку бамперу верхню 1 шт.; фару ліву 1 шт.; центральну направляючу переднього бампера 1 шт.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 684,00 гривень.
20.04.2023 від Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" до Господарського суду надійшла заява, в якій Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхуваня" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" про розподіл судових витрат у справі №904/624/23 та призначено її до розгляду в засіданні на 03.05.2023.
03.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" надійшли письмові заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких відповідач посилається на безпідставність заявлених витрат на правничу допомогу. Так, відповідач зазначає, що акт виконаних робіт складений адвокатом та позивачем 10.01.2023, а позов у справі підписаний 13.01.2023, тобто після підписання сторонами акту виконаних робіт; у детальному описі наданих послуг зазначено про надання консультацій щодо стягнення коштів, а предметом розгляду справи було повернення майна; також вважає, що з'ясування обставин щодо спірних правовідносин полягало фактично у викладенні обставин, що мали місце під час розгляду справи №908/1001/22, де приймали участь ті ж сторони, в тому числі той же представник страхової компанії.
У судовому засіданні, яке відбулося 03.05.2023, представник позивача підтримав клопотання про розподіл судових витрат та просив його задовольнити у повному обсязі, представник відповідача підтримав заперечення та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши надані докази у сукупності, господарський суд, -
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхуваня" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2020 між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхуваня" та Адвокатським бюро "Синюк та партнери" укладено договір про надання правової допомоги №1.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з пункту 4.1 договору вартість наданих послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
У пункті 4.5 договору зазначено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказуються обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. (п. 7.1 договору).
Пунктом 7.9. договору встановлено, що після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.
Доказів розірвання договору матеріали справи не містять, отже договір є чинним.
Невід'ємним додатком до договору є Реєстр справ, в якому зазначено, що адвокатське бюро приймає від позивача справи, серед яких позивач АТ "ПРОСТО-страхування", відповідач ТОВ "Гетманглобал" номер страхової справи РКS № 2000641, розмір витрат на правову допомогу - 10 000,00 грн.
Позивач перерахував адвокатському бюро 10000,00 грн. в якості оплати юридичних послуг згідно договору, що підтверджується платіжним дорученням №27 від 02.01.2023.
Також для долучення до матеріалів справи позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 10.01.2023, згідно якого адвокатом Синюком С.Л. було надано наступні послуги:
- консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача, вартість 2 000,00 грн,
- підготовчі дії: з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує замовник, та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики на суму 4000,00 грн,
- підготовка та подання позовної заяви в суд: визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позовної заяви з додатками в суд на суму 4000,00 грн.
Загальна вартість послуг становить 10 000,00 грн.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Відповідач заперечує проти задоволення зави позивача, посилаючись на те, що акт виконаних робіт складений адвокатом та позивачем 10.01.2023, а позов у справі підписаний 13.01.2023, тобто після підписання сторонами акту виконаних робіт; у детальному описі наданих послуг зазначено про надання консультацій щодо стягнення коштів, а предметом розгляду справи було повернення майна; також вважає, що з'ясування обставин щодо спірних правовідносин полягало фактично у викладенні обставин, що мали місце під час розгляду справи №908/1001/22, де приймали участь ті ж сторони, в тому числі той же представник страхової компанії.
Позивач не погоджується із такими запереченнями посилаючись на те, що спочатку були надані послуги, підготовлені та узгоджені документи, потім відбулось фактичне подання позовної заяви до суду, що підтверджується матеріалами справи.
Господарський суд зазначає, що позовна заява у справі підписана представником позивача адвокатом Синюком Станіславом Леонідовичем, документи, подані до позовної заяви завірені цим адвокатом, під час розгляду справи до суду надходили клопотання від представника позивача адвоката Синюка Станіслава Леонідовича; під час розгляду клопотання про розподіл судових витрат приймав участь адвокат Синюк Станіслав Леонідович.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання послуг на правничу допомогу у справі №904/624/23 Приватному акціонерному товариству"ПРОСТО-страхуваня" адвокатом Синюком Станіславом Леонідовичем.
При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків, цей же адвокат приймав участь у справі №908/1001/22 щодо відшкодування страхового випадку за договором страхування серії РКS № 2000099 від 13 січня 2020 року, під час розгляду якої встановлювались обставини страхового випадку, що в свою чергу, стало підставою звернення із позовом до суду у справі №904/624/23 про повернення замінених в процесі ремонту деталей, відтак адвокат є обізнаним із відносинами сторін у справі.
На підставі викладеного, враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" про розподіл судових витрат за надання правової допомоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 44, офіс 4, ідентифікаційний код 34735259) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відмовити у решті стягнення витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено - 05.05.2023.
Суддя Ю.А. Бажанова