79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" травня 2023 р. м. Львів Справа №921/347/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів В.М. Гриців
О.В. Зварич
секретар судового засідання Залуцький Д.Т.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс", б/н від 20.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/559/23 від 24.02.2023)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2023 року (суддя Бурда Н.М., повний текст рішення складено та підписано 01.02.2023, м. Тернопіль)
у справі №921/347/22
за позовом Заступника керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
- Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль
- Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, с. Саранчуки, Тернопільський район, Тернопільська область
до відповідача Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс", м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область
про відшкодування шкоди в сумі 368 731,31 грн. завданої навколишньому середовищу внаслідок незаконної порубки дерев
за участю представників учасників процесу:
прокуратура: Бобик С.Ю. - прокурор (посвідчення №068832 від 01.03.2023);
від позивача Державної екологічної інспекції у Тернопільській області: Мартинюк З.І. - самопредставництво (виписка з ЄДРЮОФОПГФ);
від позивача Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
03.08.2022 до Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява заступника керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до відповідача Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" про відшкодування шкоди в сумі 368 731,31 грн. завданої навколишньому середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що Бережанською окружною прокуратурою Тернопільської області в ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Бережанським районним державним агропромисловим підприємством «Бережани райагроліс» порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме: не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів , запобігання незаконних порубок. Дане стало, як вказує прокурор можливим через неналежне виконання окремими посадовими особами відповідача своїх посадових обов'язків, якими допущено незаконну рубку невстановленими особами 44 дерева різних порід, з них граб - 16 шт., породи бук 20 шт., породи дуб - 7 шт., породи осика - 1 шт., а також пошкодження 6 дерев до ступеня припинення росту на території ДП «Бережани райагроліс». Отже, внаслідок незаконної рубки дерев заподіяно шкоду лісу в сумі 368 731,31 грн. Таким чином прокурор вказує, що внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - ДП «Бережанирайагроліс», а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача , що є порушенням ст. ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач, як постійний лісокористувач, не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема , із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, в межах кварталу 50, виділу 1, допущено самовільну порубку 44 дерев, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави. Зазначає, що оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, під час досудового розслідування кримінального провадження, не було встановлено, то постійний користувач - ДП «Бережанирайагроліс» має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2023 року у справі №921/347/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» шкоду у сумі 368 731 грн. 31 коп., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до спеціального фонду місцевого бюджету Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (вул. Личакова, 18, с. Саранчуки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47533, ідентифікаційний код 04395142, отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг с. Саранчуки, ідентифікаційний код 37977599, рахунок UA668999980313060106000019727, ККД 21081100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності", з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів; стягнуто з Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» на користь Тернопільської обласної прокуратури 5 530 грн. 97 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Дане рішення мотивоване тим, що відповідач є постійним лісокористувачем, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми, чинного законодавства. Також суд вказує, що не оспорюється відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, на підставі чого відкрито кримінальне провадження №12020210040000180 від 31.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст. 246 Кримінального кодексу України і винних осіб в якому не встановлено. Відтак, посилаючись на ст. 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 1, 68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України судом першої інстанції встановлено , що відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Отже, встановлено, що між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок і відсутності вини відповідача не доведено, а отже, позовні вимоги - задоволено.
Відповідач - Бережанське районне державне агропромислове підприємство "Бережанирайагроліс", не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права , з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- скаржник вказує, що ні у позові та додатках до нього, ні в оскаржуваному рішенні суду відсутніми є будь-які відомості, що підтверджені належними доказами , про те, в чому саме полягає протиправна бездіяльність відповідача, яка стала передумовою та причиною вчинення невстановленими особами самовільної рубки дерев;
- судом не взято до уваги того, що в матеріалах справи наявною є посадова інструкція лісника, і доведена до лісника Гайдукевича Б.Б., що свідчить про те, що відповідачем вжито заходів, щодо призначення лісника для проведення зокрема охорони лісу та наявним є рапорт цього лісника, в якому він інформує керівника про самовільну рубку дерев, що свідчить про те, що охорона лісу зі сторони відповідача була забезпечена;
- також, як вказує скаржник, судом не вірно застосовано норми, щодо розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме постанови КМ України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Відповідно до цього, просить, рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2023 року у справі №921/347/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
Позивач - Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, у відзиві №1-1-21-615 від 07.03.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/1717/23 від 13.03.2023) заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що за наслідками проведеного заходу - складено акт позапланової перевірки №1/005 від 16.01.2021, яким зафіксовано факт незаконної порубки 50-ти дерев у кварталі 50 виділ 1 площа 4,6 га. Розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки деревини склав - 368731,31 грн. Даний розрахунок шкоди проведено, з урахуванням додатку 1 до постанови КМ України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди , заподіяної лісу». В даному випадку, як вказує останній, підприємство є постійним лісокористувачем, виходячи з чого, обов'язок по охороні лісів від незаконних порубок та обов'язок, щодо дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено в цій справі саме на Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс». Відповідачем, як вказує позивач, в суді першої інстанції не надано доказів, які б свідчили про вжиття заходів для забезпечення збереження та охорони лісу і недопущення незаконної вирубки деревини на підвідомчій території, з метою виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства. В своє обґрунтування посилається на положення ст. 13 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про охоронну навколишнього природного середовища», ст. ст. 1, 16, 17, 19, 63, 64, 86, 89, 90 , 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст.1166, 1172 ЦК України та на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач - Саранчуківська сільська рада у відзиві , б/н від 14.03.2023 (вх. № місцевого суду 01-04/1979/23 від 21.03.2023) також заперечила доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що відповідач є постійним лісокористувачем , а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів , враховуючи норми чинного законодавства покладаються на останнього. Вина лісокористувача ДП «Бережанирайагроліс» полягає у протиправній бездіяльності, щодо невжиття заходів захисту і охорони лісових насаджень на підвідомчій йому території земель лісового фонду. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити , а рішення місцевого господарського суду залишити без змін; розгляд справи здійснювати без участі представника Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 березня 2023 року у справі №921/347/22 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс", б/н від 20.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/559/23 від 24.02.2023) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2023 року у справі №921/347/22. Витребувано матеріали справи №921/347/22 в Господарського суду Тернопільської області.
20.03.2023 в канцелярію суду поступили матеріали справи №921/347/22.
В подальшому, ухвалою суду від 22.03.2023 розгляд справи №921/347/22 призначено в судове засідання на 19 квітня 2023 року об 11 год. 00 хв.
18.04.2023 на електронну адресу суду від представника скаржника поступила заява , б/н від 18.04.2023, в якій просить відкласти розгляд справи в зв'язку із зайнятістю у Тернопільському апеляційному суді у справі №593/270/22. Однак, доказів в підтвердження даного не подано. Крім цього, провідним спеціалістом відділу документального забезпечення суду складено довідку від 18.04.2023 про те, що лист, який надійшов на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду не містить файлів з кваліфікованим електронним підписом.
З врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 19.04.2023 з'явився прокурор до суду апеляційної інстанції, а в режимі відеоконференції - представник позивача Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, які заперечили доводи апеляційної скарги.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивами на неї, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2023 року у справі №921/347/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи:
ДП «Бережанирайагроліс» зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа і створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п.2.1. Статуту ДП "Бережанирайагроліс", затвердженого розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №24 від 05.02.2021).
Предметом діяльності підприємства є: - проведення заходів з відновлення лісів, підвищення продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід; - здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення малопродуктивних земель; - охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісо порушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісо порушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства( п.п. 2.2, 2.2.1, 2.2.2 , п.2.2.6 Статуту).
Підприємство зобов'язане виконувати норми і вимоги, щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (п.6.2 Статуту).
З врахуванням наведеного вбачається, що ДП «Бережанирайагроліс» є постійним лісокористувачем.
Згідно із актом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1/005 від 16.01.2021, внаслідок натурного обстеження у кварталі 50, виділі 1 площею 4,6 га Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області встановлено факт незаконної порубки 44 дерева, з них породи граб - 16 шт., породи бук -20 шт., породи дуб - 7 шт., породи осика - 1 шт., а також пошкоджено 6 дерев до ступеня припинення росту.
В подальшому, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області направила копії матеріалів перевірки до Бережанського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області для вжиття заходів реагування.
14.01.2022 інспекція направила лист-запит №1/1-1-050163 до Бережанського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області, щодо результатів розгляду надісланих матеріалів перевірки, на який отримано відповідь від 10.02.2022 №1408/101/01-202, що відомості по даному факту внесено у ЄРДР №12020210040000180 та на даний час по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування.
Розмір та розрахунок заподіяної та невідшкодованої шкоди, проведений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області та розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" з урахуванням порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу і становить 368 731, 31 грн.
Належних і допустимих доказів в порядку ст. ст. 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу і недопущення незаконної рубки дерев суду останнім не подано.
При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог, щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічної правової позиції дотримано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16). Дана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов'язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, а саме з аналізу ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор може представлятиінтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов'язок, щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави та в інтересах Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Право органів місцевого самоврядування, щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. ст. 13, 142, 145 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Саранчуківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів. Територія кварталу 50 видолу 1 ДП "Бережанирайагроліс", у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини перебуває у адміністративно-територіальних межах Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Як вбачається з обставин справи Бережанська окружна прокуратура Тернопільської області направила на адресу Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області повідомлення №1606ВИХ-22 від 16.06.2022, згідно якого повідомила останню про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.
У відповідь на вказаний лист Саранчуківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області направила на адресу прокуратури лист №294 від 04.07.2022 про те, що сільська рада не вживала та не вживатиме жодних заходів, в тому числі, шляхом звернення з позовною заявою до суду, щодо стягнення шкоди за фактом незаконної порубки дерев у кварталі 50, виділі І урочища «Квіткове» на території с.Слов'ятин Тернопільського району Тернопільської області.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначила, що сам факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів.
Відповідно до цього, судом першої інстанції вірно відмічено, що у прокурора є належні підстави для представництва Бережанською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у зв'язку з нездійсненням нею захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Крім цього, позов заявлено прокурором також в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Обставинами справи встановлено, що Державній екологічній інспекції у Тернопільській області було відомо про виявлене правопорушення, про що свідчить акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1/0005 від 16.01.2021 .
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави 31.05.2022 Бережанською окружною прокуратурою за № 1397ВИХ- 22 та 28.06.2022 за №1786ВИХ-22 до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області направлено листи в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру" щодо наявності підстав для вжиття останньою заходів щодо ДП "Бережанирайагроліс" з метою усунення порушень вимог законодавства.
Однак, у відповідях на зазначені листи, Державна екологічна інспекція Тернопільської області листом №1-1-05-1242 від 15.06.2022 та листом №1-1-05-1362 від 04.07.2022 повідомила, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) інспекцією було встановлено факт незаконної порубки дерев у кварталі 50 виділі І та нараховано шкоду заподіяну лісу. Заходи щодо стягнення шкоди не вживалися у зв'язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.
Отже, з врахуванням наведеного, прокурором доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
У відповідності до положень ст. 13 Конституції України встановлено, що природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
У відповідності до положень ч.1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
В ст. 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Згідно положень ст. 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
З матеріалів та обставин справи вбачається, що Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс» є постійним лісокористувачем, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства покладається на нього.
Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні останнього, на підставі чого відкрито кримінальне провадження № 12020210040000180 від 31.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України, винних осіб на даний час не встановлено.
Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, як вірно відмічено судом першої інстанції, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
При цьому, слід зазначити, що у пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Отже, відповідно до цього, судом першої інстанції вірно відмічено, про те, що вищевказана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов'язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
У відповідності до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Ч.1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин , які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Отже, між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок, який подано Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області про відшкодування збитків, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку правомірним є застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», а відтак відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 368 731,31грн правомірно задоволено до стягнення.
Заперечуючи даний розрахунок скаржник в апеляційній скарзі не наводить свого розрахунку і не вказує яка сума шкоди є вірною.
З врахуванням наведеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2023 року в даній справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення від 26 січня 2023 року у справі №921/347/22, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Тернопільської області від 26 січня 2023 року у справі №921/347/22 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс»- без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2023 року у справі №921/347/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс».
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
5. Матеріали справи №921/347/22 повернути Господарському суду Тернопільської області.
Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2023.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич