Справа № 947/29554/20
Провадження №2/523/2024/23
(заочне)
"01" травня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
за участю секретаря судового засідання - Гарган С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання зобов'язання припиненим, про стягнення коштів,-
16 жовтня 2020 року до Київського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ФК «Кредіплюс» про визнання зобов'язання припиненим, про стягнення коштів.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2020 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Суворовського районного суду м. Одеси для розгляду.
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс», в якому просить визнати зобов'язання за Договором про споживчий кредит №40340 від 28.12.2019 року припиненим, у зв'язку з виконанням та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.12.2019 року між позивачкою та ТОВ «ФК «Кредіплюс» був укладений Договір про споживчий кредит №40340.
Згдно п. 2.1 Договору Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику в споживчий кредит грошові кошти у сумі 10 000 грн. на споживчі потреби, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти з розрахунку 300%.
Як вказує позивака, 28.12.2019 року на її картковий рахунок було зараховано суму у розмірі 7 000 грн., останні 3 000 грн. було перераховано на користь СК «Проксіма» в інтересах Кредитодавця, так як Кредитодавець є вигодонабувачем за Договором страхування, а тому, на думку позивачки, вимоги щодо сплати 300% на суму 10 000 грн. є незаконними.
Позивачка вказує про те, що її зобов'язання перед відповідачем виконані в повному обсязі та нею переплачено на користь відповідача суму у розмірі 5 048,64 грн., яка має бути повернута їй.
25.08.2020 року на адресу відповідача позивакою було направлено лист з вимогою повернення безпідставно отриманих коштів та підтвердження виконання зобов'язання. Однак, відповіді позивачкою не отримано.
Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.12.2020 року цивільну справу прийнято до провадження та відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 19.04.2021 року на 10год. 30хв.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 25.11.2021 року на 11год.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, надала до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримала, також просила суд розгляд справи проводити за її відсутності (арк.сп.150).
У судове засідання представник відповідача - ТОВ «ФК «Кредіплюс» не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву, в якому представник позивача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, також просив розгляд справи проводити за його відсутності (арк.сп.66-68).
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.2280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено про те, що 28.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» було укладено Договір про споживчий кредит №40340 (арк.сп.20-22).
Відповідно до п. 1.1 Договору, сторони підтверджують, що правовою основою для укладення даного Догвоору є Заява про видачу кредиту, оформлена Позичальником 28.12.2019 року (арк.сп.91). Правовідносини за вказаним Договором також регулюються Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ ФК «Кредіплюс», затвердженими Наказом №32-од від 17.04.2019 року.
Відповідно до п. 1.2 Позичальник підтверджує, що підписання даного Договору, Кредитодавець заздалегіть у письмовому вигляді ознайомив його з:
- інформацією, що необхідна була для отримання споживчого кредиту Позичальником, яка містила наявні та можливі и кредитування у Кредитодавця;
- інформацією наведеною в Паспорті споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення юру про споживчий кредит (Стандартизована форма)) форма якої передбачена Законом України «Про споживче кредитування»;
- інформацією про необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких Кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), та про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами;
- особами, інформацією про Кредитодавця, його місцезнаходження;
- інформацією наведену у Правилах;
- іншою інформацією про умови кредитування;
- інформацією про реальну річну процентну ставку, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту та інших г Кредитодавця;
- інформацією зазначеною в частині другій статті 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихсових послуг».
Згдно п. 2.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн. на споживчі потреби, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, відповідно до умов зазначених у Договорі.
Сума кредиту надається Позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку Кредитодавця у наступному порядку:
- у розмірі 7 000 грн. на поточний рахунок/картку позичальника;
- у розмірі 3 000 грн. на поточний рахунок ТДВ «СК «Проксіма» з метою оплати позичальником страхових платежів, встановлених Договором добровільного страхування № PR 156506 від 28.12.2019 року.
Відповідно до п. 1.2.2. Позичальник, підписанням цього Договору, підтверджує, що до підписання цього Договору отримав для ознайомлення проект договору про споживчий кредит у паперовому та електронному вигляді, всі умови йому зрозумілі, і погоджується їх виконувати вільно без будь якого примусу.
Відповідно до п. 1.2.3. Позичальник, підписанням цього Договору, підтверджує, що Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит надав йому необхідні пояснення з метою забезпечення Позичальнику можливості оцінити, чи адаповано Договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз'яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», істотних характеристик тонованих послуг та наслідків для Позичальника, зокрема у разі невиконання ним зобов'язань за Договором.
До укладення договору про споживчий кредит Кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідні для порівняння різних пропозицій з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладенні відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» провадить діяльність з надання фінансових кредитів у відповідності до Статуту Товариства, Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (надалі - Правила) та чинного законодавства України. Правила, типова форма» кредитного договору та інша додаткова інформація міститься на веб-сайті Відповідача в розділі «про компанію» за посиланням https://finx.com.ua/about та доступна широкому загалу цілодобово.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону «Про споживче кредитування», споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Пунктами 2.2., 2.2.1 Правил (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) зазначено, що Товариство надає Кредити фізичним особам у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення Кредиту та сплати процентів (комісійних) за користування Кредитом. Основними умовами надання.
Пунктом 3.10. Правил (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) зазначено, що у випадку підвищеного ризику неповернення Позичальником грошових коштів за кредитним договором, Фінансова установа на власний розсуд має право вимагати від Позичальника забезпечити виконання його зобов'язань по кредитному договору шляхом укладення договору поруки з платоспроможною третьою особою та/або надання майна в заставу/заклад та/або укладення договору страхування, тощо.
Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що для отримання кредиту Позичальник зобов'язаний забезпечити укладення наступних договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг, що відповідають вимогам Кредитодавця та/або договорів забезпечення виконання його зобов'язань за цим договором; страхування нещасного випадку та відповідальності позичальника.
Якщо умовами цього пункту вимагається укладення договору(ів) страхування, Позичальник повинен призначити Кредитодавця Вигодонабувачем за таким договором(ами) страхування та не змінювати його протягом всього строку дії цього Договору без письмової згоди Кредитодавця. Оплата за договори страхування за домовленістю сторін може бути здійснена за рахунок кредитних коштів.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається про те, 28.12.2019 року було укладено Договір комплексного добровільного страхування від нещасного випадку та відповідальності позичальника №PR - 156506 (арк.сп.99-100).
Згідно умов договору добровільного страхування ризиків позичальника Вигодонабувачем є ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС».
Згідно п. 5 вказаного договору добровільного страхування ризиків позичальника предметом цього договору є:
- майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю Застрахованої особи (добровільного страхування від нещасного випадку - надалі НВ);
- майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відповідальністю Страхувальника, перед Кредтитором за непогашення (неповернення) повністю або частково за Кредитною угодою (договором) укладеним між Страхувальником та Кредитором (добровільне страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту - надалі - Відповідальність)
Згідно п. З ч.2 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування» до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належить договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Згідно ч.З ст, 20 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право укласти договір про надання додаткових чи супутніх послуг з обраною ним третьою особою, включеною до переліку тих, які відповідають вимогам кредитодавця (за наявності такого переліку), крім випадків, коли відповідну послугу може надати лише кредитодавець. Перелік третіх осіб, які відповідають вимогам кредитодавця, розміщується на офіційному веб-сайті кредитодавця або на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитодавця, включаючи філії та відділення, що здійснюють споживче кредитування. На вимогу споживача такий перелік має бути наданий йому в письмовій чи електронній формі за його вибором.
Зазначена у ч. 3 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на момент укладення договору) інформація, щодо вимог до осіб, які надають додаткові та супутні послуги, розміщена відповідачем на веб-сайті відповідача в розділі інформація та документи про Товариство за посиланням https://finx.com.ua/docs та доступна широкому загалу цілодобово.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Надання Позивачу кредиту для придбання страхових послуг - не пов'язане з його підприємницькою е незалежною професійною діяльністю або виконанням Позивачем обов'язків найманого працівника, а так відсутні підстави вважати, що вказаний кредит не є споживчим.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, суд вважає, що позивачка самостійно обрала для себе форму кредитного договору, погодилась з його умовами.
Відповідно до ч. 3 ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засаді споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політикі у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) дл задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування» укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.2 ст. 526 ЦК України, виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із матеріалів справи вбачається про те, що відповідно до картки обліку виконання Договору №40340 від 28.12.2019 року станом на 01.10.2020 року позивачка має заборгованість у розмірі 3 424,40грн. (арк.сп. 106-107).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, про те, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів в обґрунтування позовних вимог.
Також, суд вважає, що позивачка не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредіплюс» про визнання зобов'язання припиненим, про стягнення коштів не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 626, 627, 638, 640, 1046 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання зобов'язання припиненим, про стягнення коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 1 073 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (код ЄДРПОУ: 40474269, п/рахунок НОМЕР_2 АТ «КБ «Приватбанк», 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) суму судових витрат у розмірі 1000 гривень.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2023 року.
Суддя: Аліна С.С.