Справа № 496/4674/20
Провадження № 2/496/127/23
05 квітня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у праві спільної часткової власності та визнання права власності, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та згідно заяви від 28.03.2022 року позивачем було збільшено розмір позовних вимог (а.с. 161-166), відповідно до якого просив виділити йому в натурі з спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у самостійну одиницю - 1/2 частину домоволодіння з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 , що складається з частини житлового будинку підліт. «А», у складі приміщення під № 1-2 - «веранда» площею 12,2 кв.м., приміщення під № 1-3 - «коридор» площею 6,0 кв.м., приміщення під № 1-4 - «житлова кімната» площею 12,7 кв.м., загальною площею 30,9 кв.м., в т.ч. житловою - 12,7 кв.м., надвірної споруди: під літ. «В» - «літня кухня» загальною площею 37,2 кв.м, розташовані на земельній ділянці розміром 0,0438 га., кадастровий номер - 5121081700:02:001:0419. Визнати за позивачем, право власності як на самостійну одиницю, виділені в натурі з спільної часткової власності - 1/2 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з частини житлового будинку під літ. «А», у складі приміщення під № 1-2 - «веранда» площею 12,2 кв.м., приміщення під № 1-3 - «коридор» площею 6,0 кв.м., приміщення під № 1-4 - «житлова кімната» площею 12,7 кв.м., загальною площею 30,9 кв.м., в т.ч. житловою - 12,7 кв.м., надвірної споруди: під літ. «В» - «літня кухня» загальною площею 37,2 кв.м; розташовані на земельній ділянці розміром 0,0438 га., кадастровий номер - 5121081700:02:001:0419. Визнати за позивачем право користування приміщенням під №1-1 - «веранда», площею 5,8 кв.м., в житловому будинку під літ. «А», надвірними будівлями: під літ. «А» - «вбиральня» загальною площею 1,7 кв.м; підліт. «М» - «душ» загальною площею 2,2 кв.м., розташовані на земельній ділянці розміром 0,0438 га., кадастровий номер - 5121081700:02:001:0419 з подальшою можливістю визнання за ним права власності на дані об'єкти. Стягнути з позивача на користь відповідачки грошову компенсацію 1/2 частини літньої кухні літ. «В», яка розташована на земельній ділянці, площею 0,0438 га, кадастровий номер 5121081700:02:001:0419, за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 28 868 грн. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі рішення Біляївського районного народного суду Одеської області від 07.04.1989 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ майна: за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_1 та виділено внатурі: приміщення 1-І, 1-2, приміщення: 1-3 (63 кв.м.), приміщення Г6 (12,6 кв.м.), 1/2 частину літньої кухні, 1/2 частину підвалу, за ОСОБА_5 було визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_1 та виділено внатурі: приміщення 1-4 (8,1 кв.м.), приміщення: 1-5 (11,3 кв.м.), сарай, кладову, 1/2 частину літньої кухні, 1/2 частину підвалу. 26.12.1989 року матір позивача - ОСОБА_4 уклала зі ним, ОСОБА_6 , договір дарування 1/2 частини житлового будинку, житловою площею 21 кв.м., 1/2 частини літньої кухні та 1/2 частини підвалу за адресою: АДРЕСА_1 . 23.11.1992 року ОСОБА_5 (батько позивача) уклав з сестрою, ОСОБА_7 договір дарування 1/2 частини житлового будинку, житловою площею 31 кв.м., 1/2 частини літньої кухні та 1/2 частини підвалу за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони по справі стали співвласниками зазначеного майна у рівних частках. Дані частини житлового будинку є окремими цілком самостійними об'єктами, у яких окремі входи та виходи, санвузли, кухні та житлові кімнати, розташовані вони на розподілених, окремих земельних ділянках, які приватизовані. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 142169004 від 22.10.2018 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0438 га., кадастровий номер 5121081700:02:001:0419, адреса: АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акту серії ГН № 101165, ОСОБА_8 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,044 га, кадастровий номер: 5121081700:02:001:0197, адреса: АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачем склався певний порядок користування житловим будинком та господарськими будівлями. Позивач, зі своєю родиною користується частиною житлового будинку до складу якої входить: приміщення під № 1-1 - «веранда» площею 5,8 кв.м., приміщення під № 1-2 - «веранда» площею 12,2 кв.м., приміщення під № 1- 3 - «коридор» площею 6,0 кв.м., приміщення під № 1-4 - «житлова кімната» площею 12,7 кв.м. Відповідачка зі своєю родиною проживає в частині житлового будинку до складу якої входить: приміщення під № 1-5 - «житлова кімната» площею 20,2 кв.м., приміщення під № 1-6 - «прихожа» площею 11,2 кв.м., приміщення під № 1-7 - «житлова кімната» площею 14,5 кв.м., приміщення під № 1-8 - «житлова кімната» площею 14,6 кв.м., приміщення під № 1-9 - «санвузол» площею 5,3 кв.м., приміщення під № 1-10 - «столова» площею 9,6 кв.м., приміщення під № 1-11 - «кухня» площею 7,8 кв.м., приміщення під № 1-12 - «котельня» площею 4,0 кв.м., приміщення під № 1-13 - «коридор» площею 1,8 кв.м. В спорі між ним знаходиться літня кухня під літ. «В», яка знаходиться на земельній ділянці позивача, у зв'язку з цим між сторонами виникають сварки та конфлікти. У зв'язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
До канцелярії суду 25 листопада 2020 року надійшло клопотання від представника позивача про виконання ухвали суду щодо усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.11.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.03.2021 року витребувано з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради завірену належним чином копію інвентаризаційної справи на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 09.06.2021 року призначено по цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у праві спільної часткової власності та визнання права власності - судову будівельно-технічну експертизу. Провадження по цивільної справі зупинити на час проведення експертизи.
19.11.2021 року на адресу суду повернулася вказана цивільна справа з висновком експерта №050/2021 та ухвалою суду від 25.11.2021 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у праві спільної часткової власності та визнання права власності.
Ухвалою суду від 27.04.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
23.11.2022 року до суду надійшла заява від сторін по справі про затвердження мирової угоди та мирова угода від 23.11.2022 року.
Ухвалою суду від 22.12.2022 року відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної 23.11.2022 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
До судового засідання позивач та його представник не з'явилися, однак від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.
Відповідачка та її представник до судового засідання не з'явилися, представник відповідачки надала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення на позовну заву представника відповідача з викладеними обставинами по справі (а.с. 61-63).
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Біляївського районного народного суду Одеської області від 07.04.1989 року по цивільної справі № 2-302 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ майна: за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/2 частина домоволодіння в АДРЕСА_1 та виділено внатурі: приміщення 1-І, 1-2, приміщення: 1-3 (63 кв.м.), приміщення Г6 (12,6 кв.м.), 1/2 частину літньої кухні, 1/2 частину підвалу. За ОСОБА_5 було визнано право власності на 1/2 частина домоволодіння в АДРЕСА_1 та виділено внатурі: приміщення 1-4 (8,1 кв.м.), приміщення: 1-5 (11,3 кв.м.), сарай, кладову, 1/2 частину літньої кухні, 1/2 частину підвалу (а.с. 17).
26.12.1989 року ОСОБА_4 - мати позивача, уклала з ОСОБА_6 , договір дарування 1/2 частини житлового будинку, житловою площею 21 кв.м., 1/2 частини літньої кухні та 1/2 частини підвалу за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений секретарем виконкому Вигодянської сільської Ради народних депутатів Пономаренко В.І., зареєстрований в реєстрі № 222 (а.с. 18).
23.11.1992 року ОСОБА_5 (батько) уклав з ОСОБА_7 договір дарування частини житлового будинку, житловою площею 31 кв.м., 1/2 частини літньої кухні та частини підвалу за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений секретарем виконкому Вигодянської сільської Ради народних депутатів Пономаренко В.І., зареєстровано в реєстрі №325 (а.с. 19).
Як вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 05.10.1996 року, позивач змінив прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 14).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 142169004 від 22.10.2018 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0438 га., кадастровий номер 5121081700:02:001:0419, адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 20).
Як вбачається з відомостей технічного паспорту від 02.07.2020 року, домоволодіння складається з: приміщення під літ. «А» - «житлової будинок» загальною площею 125,7 кв.м., житловою - 67,3 кв.м., до складу якого входить: приміщення під № 1- 1 - «веранда» площею 5,8 кв.м., приміщення під № 1-2 - «веранда» площею 12,2 кв.м., приміщення під № 1-3 - «коридор» площею 6,0 кв.м., приміщення під № 1-4 - «житлова кімната» площею 12,7 кв.м., приміщення під № 1-5 - «житлова кімната» площею 20,2 кв.м., приміщення під № 1-6 - «прихожа» площею 11,2 кв.м., приміщення під № 1-7 - «житлова кімната» площею 14,5 кв.м., приміщення під № 1-8 - «житлова кімната» площею 14,6 кв.м., приміщення під № 1-9 - «санвузол» площею 5,3 кв.м., приміщення під № 1- 10 - «столова» площею 9,6 кв.м., приміщення під № 1-11 - «кухня» площею 7,8 кв.м., приміщення під № 1-12 - «котельня» площею 4,0 кв.м., приміщення під № 1-13 - «коридор» площею 1,8 кв.м., приміщення під літ. «В» - «літня кухня» загальною площею 37,2 кв.м; приміщення під літ. «Е» - «вбиральня» загальною площею 1,8 кв.м; приміщення під літ. «Є» - «душ» загальною площею 1,8 кв.м; приміщення під літ. «Ж» - «сарай» загальною площею 25,2 кв.м; приміщення під літ. «З» - «сарай» загальною площею 3,6 кв.м; приміщення під літ. «К» - «тимчасова будівля гаражу» загальною площею 20,4 кв.м; приміщення під літ. «А» - «вбиральня» загальною площею 1,7 кв.м; приміщення підліт. «М» - «душ» загальною площею 2,2 кв.м; під № 1-4 - «огорожа», об'єкт під літ. «І» - «цистерна» (а.с. 28-31).
Відповідно до державного акту серії ГН № 101165, ОСОБА_8 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,044 га, кадастровий номер: 5121081700:02:001:0197, адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Згідно рішення Вигодянської сільської ради від 21.09.2017 року №75, вирішено присвоїти частині житлового будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та земельній ділянці розміром 0,0438 га, на якій розташований житловий будинок, нову поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 32).
19.11.2021 року на адресу суду надійшов висновок експерта №050/2021 від 15.11.2021 року судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи по цивільній справі №496/4674/20 (а.с. 127-142).
Положеннями статей 15, 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), статтею 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України закріплено те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи з частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Зокрема, процедура проведення державної реєстрації прав визначається Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553).
Згідно п. 43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об'єкта подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалася в результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор з використанням наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти здійсненню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 26 грудня 1989 року, до ОСОБА_3 перейшло право власності на частину житлового будинку загальною площею 21 кв.м., частина літньої кухні та частина підвалу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою здійснювалось будівництво прибудови та житлового будинку, відповідно до технічного паспорту виготовленого ФОП ОСОБА_10 від 02.07.2020 року, спірне домоволодіння має загальну площу 125,7 кв.м. та житлову площу - 67,3 кв.м. також до складу домоволодіння входять: літня кухня, 2 сарая, 2 душа, 2 вбиральні, тимчасова будівля гаражу, огорожа та цистерна.
Також в технічному паспорті зазначено, що реконструкція житлового будинку була здійснена в 2013 році, а більшість погосподарських споруд збудовано протягом 2009 - 2018 років, при цьому реєстрація права власності на переобладнане та добудоване майно не здійснена, про що також було зазначено представником відповідача у письмових поясненнях на позовну заяву.
Як роз'яснено в п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.
Таким чином, суд вважає передчасними вимоги про наявність правових підстав для визнання права власності на частину спірного домоволодіння та частини літньої кухні, оскільки містяться розбіжності і в площі житлового будинку і в переліку прибудинкових споруд, всі реконструкції та прибудови здійсненні самочинно та не узаконені відповідно до чинного законодавства.
Суд констатує, що спірне домоволодіння містить реконструйовані та самочинно збудовані споруди.
Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-130цс13 від 04 грудня 2013 року об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 328, 358, 364, 391 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у праві спільної часткової власності та визнання права власності - залишити без задоволення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Суддя І.М. Горяєв
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам, а також виготовлення повного тексту рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 01.05.2023 року.