04 травня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 707/539/23
Провадження № 22-ц/821/645/23
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
за участю секретаря: Мунтян К.С.
учасники справи:
заявник : ОСОБА_1
заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2023 року(постановлену під головуванням судді Миколаєнко Т.А. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області, повний текст складено 13 березня 2023 року) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про повторне визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради ,-
23 лютого 2023 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області із заявою про повторне визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, у якій просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити опікуном його матір - заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заяву обґрунтовувала тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було визнано недієздатним.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04 червня 2016 року було встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначено опікуном його матір ОСОБА_1 .
Заявниця вказує, що в порушення вимог ч. 6-9 ст. 300 ЦПК України, вона не звернулась вчасно до суду про продовження строку дії недієздатності свого хворого сина, тому просить суд в порядку ст. 60 ЦК України та згідно ст. 295-300 ЦПК України визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та встановити відносно нього опіку, призначивши опікуном його матір ОСОБА_1 , яка проживає разом з сином за вказаною адресою. Призначити по справі обов'язкову судово-психіатричну експертизу.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2023 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про повторне визнання фізичної особи недієздатною - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що є рішення суду , яке набрало законної сили, між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд констатував, що хоч і діє новий порядок розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною, проте рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016 року про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним було ухвалене до внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України, його чинність жодними строками не обмежена, воно не оскаржувалося, не було скасоване та набрало законної сили, а, отже, відповідно до положень частини першої статті 18 ЦПК України є таким, що обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Також, відмовляючи у відкритті провадження, суд взяв до уваги той факт, що цивільну дієздатність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поновлено не було і доказів протилежного суду не надано.
Суд першої інстанції відмітив, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 червня 2016 року про встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначення опікуном його матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діє до настання підстав, передбачених статтями 75, 76 ЦК України.
В апеляційній скарзі, поданій через засоби поштового зв'язку 25 березня 2023 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом не дотримано принципу дії закону в часі, передбаченого ст. 55-58 Конституції України.
Крім того, вказує, що оскільки втратило силу рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недієздатним, тому у неї наявні підстави звернутися до суду із заявою про повторне визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
Також, на думку апелянта, судом безпідставно залишено поза увагою клопотання ОСОБА_1 , про призначення судової-психіатричної експертизи, питання якої містяться в поданій заяві.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі , суд першої інстанції виходив із того, що наявне рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом поданої ОСОБА_1 заяви є визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
Згідно рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 червня 2016 року у справі № 707/472/16-ц встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначено опікуном його матір ОСОБА_1 .
Звертаючись із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заявник посилалась на ст. 60 ЦК України, ст. ст. 295-300 ЦПК України та зазначила, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016 року втратило силу.
Посилання заявника, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016 року та рішення Черкаського районного суду від 06 червня 2016 року втратили силу є помилковими, оскільки вказані рішення суду не були скасовані, вступили в законну силу, а отже мають юридичну силу.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що хоч і діє новий порядок розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною, проте рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016 року про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 недієздатним, було ухвалено до внесення змін до ЦПК України і його чинність жодним строком не обмежена.
Отже, питання щодо визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна, вже були предметом судового розгляду, судові рішення з приводу цього набрали законної сили, тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у відкритті провадження у даній справі з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Також колегія суддів погоджується із висновками суду, що цивільну дієздатність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поновлено не було і заявником не надано на адресу суду будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження невиконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016 року.
Доводи апелянта, що судом не дотримано принципу дії закону в часі, передбаченого ст. 55-58 Конституції України, є безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2016 року про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 недієздатним , було ухвалено до внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України, тому судом вірно зазначено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, як і його чинність, жодними строками не обмежена.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом залишено поза увагою клопотання про призначення судової-психіатричної експертизи, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки на стадії відкриття провадження та відмови у відкритті провадження у справі судом не вирішується питання щодо призначення експертизи, а вирішення процесуальних клопотань відбувається на стадії підготовчого провадження.
Враховуючи встановлені обставини справи, надавши належну оцінку доводам скаржника, апеляційний суд приходить до висновку по те, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків місцевого суду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2023 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про повторне визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Л.В. Нерушак
/повний текст постанови суду виготовлений 04 травня 2023 року/