Справа № 643/2761/20 Номер провадження 11-кп/814/534/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 травня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника -адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 120192200000001506 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пенза Російської Федерації, громадянина України, із середньою освітою, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (4250 грн.), із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 30 000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
16 жовтня 2019 року, приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_8 керував технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н. НОМЕР_1 , на якому рухався в м. Харкові по вул. Гвардійців Широнінців зі сторони пр. Ювілейного в напрямку Салтівського шосе на швидкості не менше 61 км/год.
Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку №9, водій ОСОБА_8 , діючи необережно, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на який вийшли пішоходи, не зменшивши швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, та, виїхавши на вказаний пішохідний перехід, не надав дорогу та здійснив наїзд на пішоходів, які рухалися справа наліво відносно руху зазначеного вище автомобіля, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яка перебувала у дитячій колясці.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пішоходи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_11 - легкі тілесні ушкодження
В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити у частині призначеного покарання та в частині стягнення моральної шкоди, призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не у повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, а саме, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не був учасником дорожньо - транспортних пригод, відшкодував матеріальні витрати потерпілим. Зазначає, що розмір моральної шкоди не відповідає моральним стражданням потерпілого та не підтверджується наданими доказами. Просить взяти до уваги, що розмір моральної шкоди у суму 30 000 грн. є непомірним для обвинуваченого, оскільки його щомісячний дохід у виді пенсії становить 4 000 грн.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, прокурора, який залишив вирішення зазначеного питання на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків, відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Відповідно до ст.ст. 284-288 КПК України процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого, згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, у разі, якщо під час здійснення судового розгляду провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення 16 жовтня 2019 року. Судом першої інстанції дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України. У відповідності до положень ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відносяться до категорії кримінальних проступків.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі, тому згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України обвинувачений звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення ним діяння і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення минуло понад 3 роки, обвинувачений протягом цього періоду не ухилявся від слідства або суду, не вчинив нового кримінального правопорушення, він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Обвинувачений ОСОБА_8 до початку апеляційного розгляду надіслав клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням стоків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого, у зв'язку з чим залишення апеляційної скарги захисника без задоволення, скасування вироку Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього за ч. 1 ст. 286 КК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 598/1781/17 від 17.06.2020 дійшла висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Тому судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись ст. 417 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити, апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року, щодо ОСОБА_8 скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ХНДЕКЦ (код доходів: 24060300, отримувач платежу: Управління державної казначейської служби України у Слобідському районі м. Харкова, поточний рахунок: UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, Банк: Казначейство України (ЕАП)) за проведення судової автотехнічної експертизи №7/68/69СЕ-20 від 22.01.2020 - 1 884 грн 12 коп., судової автотехнічної експертизи №7/57/58СЕ-20 від 22.01.2020 - 1 884 грн. 12 коп, загальну суму - 3 768 грн. 24 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4