Житомирський апеляційний суд
Справа №293/929/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 128 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 травня 2023 року. Житомирський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу № №293/929/20 (12019060310000425) за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 10.01.2023 за ст. 128 КК України щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жаниспай, Єсильського району Цілиноградської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше не судимого,-
Цим вироком ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_11 ) визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК вирішено звільнити ОСОБА_11 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Вирішено частково задовольнити цивільний позов та стягнути з ОСОБА_11 : на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 7667 грн. та моральну шкоду в сумі 40 000 грн; на користь ОСОБА_7 документально підтверджені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 14 400 грн.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК (необережного тяжкого тілесного ушкодження) за таких обставин.
Близько 15 години 5 листопада 2016 року в урочищі "непрохідне болото" на межі трьох населених пунктів: смт Черняхів, с. Клітище та АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_7 та іншими мисливцями перебували на полюванні.
У цей час та місці, вказані особи вирішили пройти болотисту місцевість вкриту очеретом, осокою та іншими зарослями, способом облавного полювання, під час якого мисливці ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які виконували дії стрільців пішли у напрямку Зороківської соснини.
У свою чергу, зі сторони дороги сполучення смт Черняхів - Клітище, у напрямку Зороківської соснини, з метою загону дичини на номера, шеренгою до "непрохідного болота" (зліва на право) заходили ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , з мисливською зброєю у руках та виконували дії загоничів.
Під час вказаного руху, пройшовши близько 140 метрів по території "непрохідного болота", ОСОБА_11 , рухаючись позаду з правого боку від потерпілого ОСОБА_7 , та тримаючи в руках заряджену мисливську зброю марки ИЖ-43М, 12 калібру, № НОМЕР_1 , в положенні готовою для стрільби, в порушення пунктів 3.5-3.10 Положення "Про правила проведення полювань, поводження зі зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин" , затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.10.2011 № 549, згідно з якими : при заряджанні і розряджанні зброї її ствол повинен бути направлений вгору або в землю, під час долання перешкод зброю потрібно розрядити полювання проводиться лише в умовах повної видимості; забороняється стріляти на шум, шарудіння, по невиразно видимій цілі; рушницю з внутрішніми курками заборонено тримати з відкритим запобіжником, стрільбу мисливець має вести з особливою обережністю , попередньо переконавшись у тому, що в напрямку пострілу немає людей чи інших тварин, помітивши під час руху невиразно видиму ціль, сприйнявши її за тварину, вистрілив із мисливської зброї та влучив у ОСОБА_7 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці правого плеча, відкритого багато-уламкового перелому правої плечової кістки зі зміщенням, дотичної рани в ділянці правого передпліччя, які відповідно до висновку експерта № 70 від 12.01.2017, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Виявлене тілесне ушкодження дотичної рани в ділянці правого передпліччя відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду про доведеність винності обвинуваченого у вчиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження. Вказує на відсутність прямих доказів, недоведеність обвинувачення та неповноту судового розгляду, вказання у мотивувальній частині вироку про те, що тілесні ушкодження були спричинені потерпілому внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_11 .
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_16 , яка брала участь в розгляді справи в суді першої інстанції, та представник потерпілого ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 просять залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника, посилаючись на її необгрунтованість, а вирок суду першої інстанції, - без змін.
Заслухавши доводи захисника та пояснення обвинуваченого в підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора та представника потерпілого в заперечення апеляційної скарги, перевіривши справу, колегія суддів приходить до таких висновків.
З матеріалів справи видно, що висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_11 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК, - необережного заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження за вказаних у вироку обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються повно дослідженими судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.
Зокрема, послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та протоколами слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків про обставини травмування потерпілого, місце розташування та поведінку обвинуваченого зразу після події пострілу; висновками: судово-медичної експертизи № 70 від 12.01.2017 про характер та локалізацію виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень; висновками судової балістичної експертизи №1/853 від 22.11.2017, судово-медичної експертизи №146/1/2190 від 12.12.2017 та судово-медичної експертизи № 15-6/4-7 від 10.01.2020 про можливість утворення виявленого у потерпілого тяжкого тілесного ушкодження внаслідок пострілу з місця, де рухався ОСОБА_11 за показаннями свідків; висновком судової вибухотехнічної експертизи від 27.07.2017 про виявлення продуктів згоряння (пострілу) бездимного пороху у правому стволі мисливської рушниці, вилученої у ОСОБА_11 .
З урахуванням належного аналізу вказаних та всіх інших доказів у справі, зокрема, даних про поведінку ОСОБА_11 , який перебував на відстані близько 30 метрів справа від потерпілого, через короткий час після пострілу, яким було травмовано праве плече потерпілого, - просив пробачення, пояснював, що не бажав цього та не бачив потерпілого; в подальшому під час лікування ОСОБА_11 та його дружина добровільно надавали матеріальну допомогу потерпілому та припинили її надавати після того, як представник потерпілого висунув вимогу про необхідність відшкодування певної суми моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_11 .
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції безпосередньо дослідив надані докази та надав їм оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК, належним чином, мотивувавши це у вироку.
Доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду та неконкретність встановленого стороною обвинувачення місця вчинення кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки судом розглянуто справу достатньо повно з додержанням принципу змагальності сторін та дотриманням інших вимог КПК.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вироку суду вимогам ст. 370 КПК України спростовуються матеріалами провадження.
Вказівка у мотивувальній частині вироку про «умисні» дії обвинуваченого у першому абзаці на звороті а. с. 176 т. 3 є явною опискою, може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК та не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки не перешкодила постановленню законного та обґрунтованого вироку у даній справі.
При призначенні покарання ОСОБА_11 та звільнення його від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, відповідно до положень ст. 65 КК, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який раніше не судимий, позитивно характеризується, надання матеріальної допомоги потерпілому, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому судом було повно враховано всі фактичні обставини даної справи та обґрунтовано визначено справедливу компенсацією матеріальної шкоди та моральних страждань потерпілим за спричинену моральну шкоду внаслідок необережних дій обвинуваченого.
Тому відсутні підстави для скасування чи зміни вироку, що є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 10.01.2023 за ст. 128 КК України щодо ОСОБА_10 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту ухвалення.
Судді: