Дата документу 28.04.2023Справа № 554/13594/22
Провадження № 2/554/101/2023
Заочне
28 квітня 2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Андрієнко Г. В.,
за участю секретаря судового засідання Звігольської О. Ю.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини,-
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, у якій просить визначити місце проживання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_4 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 вересня 2014 р. між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований 27.09.2014р. у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1284.
В подальшому, шлюб між сторонами було розірвано 23.09.2019 року згідно рішення Московського районного суду міста Харків по справі №643/11848/19 ,провадження №2/643/4337/19.
Від спільного подружнього життя у сторін є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний момент проживає разом із позивачем. Спору з відповідачем про місце проживання дитини не має.
Наразі, по закону України, позивач має можливість, і потребу, в оформленні податкової пільги на відшкодування відсотків по іпотечному кредиту від держави, так як вона іншого житла не маю, це її перше житло, вона офіційно працює в банку на протязі 12 років, і сплачує податки як найманий працівник. Але однією з умов отримання цієї пільги, є обов'язкова реєстрація позивача за адресою цієї іпотечної квартири, а саме: АДРЕСА_1 .
Щоб зареєструватись в цій квартирі, позивач має також разом із собою зареєструвати спільного неповнолітнього сина, бо наразі він зареєстрований разом із позивачем на окупованій території України : АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 не може цього зробити, бо їй протидіє колишній чоловік, відмовляючись давати згоду на зняття з реєстраційного обліку сина із дому бабусі позивача. Однією з причин
розлучення сторін було саме вимагання відповідача, проти волі позивача, щоб вона з дитиною знялась з реєстраційного обліку з квартири матері відповідача на ОСОБА_6 , в якій сторони проживати під час подружнього життя.
Після розлучення ОСОБА_2 постійно перешкоджає позивачу створювати блага задля сина. Не надає згоду на переведення до дитсадку, ближчого до на той час найманої квартири з роботою позивача,тому їй потрібно було звертатись до відділу освіти з розпискою, що сторони знаходяться в процесі розлучення, дитина із позивачем, тому вона одна піклуюсь про дитину.
Позивач повністю займається дитиною сама. Аліменти батько дитини також не сплачує, має заборгованість по ним.
На підставі викладеного, позивач звернулася за судовим захистом.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21.11.2022 р. було відкрито провадження по справі. Справу призначено до підготовчого судового засідання .
Згідно протоколу повторного авто розподілу судової справи між суддями , на підставі розпорядження керівника апарату суду № 1694 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини розподілено на суддю Г.В. Андрієнко.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.12.2022 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09.01.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.03.2023 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явивсяся , суд про причину своєї неявки не повідомив.Додаткових клопотань від нього також не надходило.
Представник Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради прохав розглянути справу без їх участі , на підставі доказів , що містяться в справі та з врахуванням висновку органу опіки та піклування.
Оскільки відповідач неодноразово не з'являється на судові засідання, поважності причин своєї неявки до суду не надає, відзвив не направляє, за таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів
Дослідивши матеріали справи, врахувавши позиції сторін , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Установлено, що 27 вересня 2014 р. між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований 27.09.2014р. у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1284.
В подальшому, шлюб між сторонами було розірвано 23.09.2019 року , що підтверджується копією рішення Московського районного суду міста Харків по справі №643/11848/19 , провадження №2/643/4337/19.
Від спільного подружнього життя у сторін народилася дитина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний момент проживає разом із позивачем.
Відповідач не приймає участі у житті дитини, та чинить перешкоди позивачу у реалізації її та дитини прав.
Наразі, по закону України, позивач має можливість, і потребу, в оформленні податкової пільги на відшкодування відсотків по іпотечному кредиту від держави, так як іншого житла вона не маю, однак однією з умов отримання цієї пільги, є обов'язкова реєстрація позивача за адресою цієї іпотечної квартири, а саме: АДРЕСА_1 .
Щоб зареєструватися в цій квартирі, позивач має також разом із собою зареєструвати спільного неповнолітнього сина сторін, бо наразі він прописаний разом із позивачем на окупованій території України : АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 не може цього зробити, бо колишній чоловік відмовляєтьсяь давати згоду на виписку сина із дому бабусі позивача.
Після розлучення ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у реалізації її та прав дитини, не надавав згоду на переведення до дитячого садку, ближчого до місця роботи позивача.
Повним забезпеченням дитини займається позивач.
Відповідач участі у житті дитини не бере, коштів на його утримання також не надає, має заборгованість по сплаті аліментів.
На підставі викладеного, позивач звернулася за судовим захистом
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Статтею 153 Сімейного кодексу України, передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.
За приписом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 161 СК України , якщо мати та батько , які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того , з ким із них буде проживати малолітня дитина , спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків,особиста прихильність дитини , стан її здоров*я та інші обставини , що мають істотне значення.
Відповідно до наданого висновку наданого Департаментом служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 04.04.2023 р. № 131 щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , департамент служб, як представник органу опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір'ю, ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.
Сімейне право закріплює в обов'язковому порядку, що місце проживання дитини визначається тільки виходячи з її інтересів.
Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.
При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
При вирішенні питання щодо місця проживання дитини суд бере до уваги в першу чергу ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини та враховує, що дитина наразі проживає з батьком, який належно ним опікується і утримує, оскільки протилежного відповідачем не доведено.
Жодних доказів того, що проживання дитини разом з матір'ю шкодить інтересам дитини, її здоров'ю, розвитку тощо, у зв'язку з чим їй слід проживати разом з батьком, відповідачем надано не було.
Так, стосовно матері (позивача по справі) відсутні дані про зловживання нею спиртними напоями та вживання наркотичних засобів, а також докази того, що своєю поведінкою вона може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини, а тому суд вважає, що місцем проживання дитини слід залишити місце проживання його матері, що буде відповідати його інтересам та вимогам закону.
Таким чином, враховуючи всі обставини справи в сукупності, діючи винятково в інтересах дитини, враховуючи вік дитини, беручи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, інші обставини, необхідність забезпечення дитини турботою, враховуючи, що батько участі у житті свого сина не приймає, коштів на його утримання не надає, життям сина не цікавиться, суд вважає, що проживання дитини разом із матір'ює цілком доцільним.
Належних та допустимих доказів протилежного стороною відповідача відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає задовольнити позовну вимогу про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягать задоволенню в повному обсязі.
Крім того із відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 , 280-289 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.
Визначити місце проживання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір'ю- ОСОБА_4 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - до Полтавського апеляційного суду
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заяв про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01.05.2023
сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса- АДРЕСА_3 ,
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП- НОМЕР_3 , адреса- АДРЕСА_4 ,
третя особа-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ( адреса- 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55).
Суддя Г.В. Андрієнко