Дата документу 25.04.2023Справа № 554/449/23
Провадження № 2/554/3095/2023
25 квітня 2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Черняєвої Т.М.,
за участі секретаря - Янушкевіч А.І.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Пархоменка А.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Гальченко Н.Г.,
представника третьої особи - Сомик Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , що був зареєстрований 29.03.2013 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №59. Позивачка посилається на те, що подружні стосунки між ними протягом останніх декількох місяців розладилися, зникло взаєморозумінні та взаємоповага, стали частими сварки, тривалий час кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім?я припинила існування. Спільним побутом сторони також не об?єднані. На даний час вони із чоловіком проживають окремо, подружні стосунки не підтримують.
У період шлюбу у сторін народилися двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на те, що діти постійно проживали із матір?ю, яка дбає про їх інтереси, між ними склалися доброзичливі довірчі стосунки, доцільним і справедливим є визначення місця проживання дітей саме із матір?ю.
Ухвалою суду від 07.02.2023 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження.
06.03.2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не заперечував проти задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу, проте просив визначити місце проживання дітей із ним, оскільки і син і дочка зареєстровані за адресою його місця проживання. Останнім часом син ОСОБА_4 проживає із матір?ю, а дочка ОСОБА_3 - із батьком. Дочка має окрему кімнату, повністю забезпечена усім необхідним для дитини свого віку (одяг, взуття, іграшки, книги, інші речі, які потрібні для її повноцінного розвитку). Дана кімната повністю пристосована для проживання дітей.
ОСОБА_3 навчається у Полтавській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4, де знаходиться переважна більшість її друзів. У всіх питаннях щодо шкільного навчання та виховання бере участь лише батько та його мати ОСОБА_5 . Також ОСОБА_6 відвідує репетитора із англійської мови, оплату за роботу якого здійснює відповідач.
Відповідач вважає, що оскільки він повністю піклується про доньку, у повному обсязі її фінансово забезпечує, має усі необхідні умови для проживання та виховання дитини він взмозі також утримувати і обох дітей. Це буде найбільше відповідати інтересам дітей.
ОСОБА_1 не працевлаштована та не має постійного місця проживання, необхідної участі у вихованні та розвитку дітей не бере, тому вимога про визначення місця проживання дітей із нею не підлягає до задоволення.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Просила визначити місце проживання дітей разом із нею, оскільки вона дуже любить дітей та має змогу і бажання про них дбати.
Представник позивачки - адвокат Пархоменко А.О. просив задовольнити позовні вимоги позивачки, оскільки відповідач зустрічного позову про визначення місця проживання дитини не подавав. Та обставина, що відповідач офіційно працює та має змогу забезпечити дітей є виконанням його батьківського обов?язку і не зумовлює переваги при вирішенні питань щодо предмета спору.
У наданих до суду 18.04.2023 року письмових поясненнях зазначив, що позивачка також виконує свої батьківські обовязки по утриманню дітей, працюючи за цивільно-правовими договорами. Твердження про те, що позивачка не працює, не має постійного місця проживання та не приймає участі у вихованні дітей є не доведеними та не відповідають дійсності, адже відповідач не здійснює контролю за її життям. Фактичні шлюбні стосунки давно припинили своє існування між сторонами у справі. Вважає, що не можна погодитися із твердження про те, що визначення місця проживання дітей із батьком найбільш відповідатиме інтересам дитини, адже цей факт не є доведеним і зустрічний позов із відповідними позовними вимогами не є предметом розгляду у даній цивільній справі.
Будучи допитаною у судовому засіданні 17.04.2023 року, свекруха позивачки підтвердила факт того, що 19.01.2023 року позивачка намагалася зустрітися із донькою, яка проживає разом із відповідачем, проте їй чинилися перешкоди відповідачем та його матір?ю. Зазначене вказує на бажання матері спілкуватися із дитиною та наявності у неї об?єктивних перешкод для цього. Ця обставина також спростовує твердження сторони відповідача про байдуже ставлення матері дитини до своєї доньки. З показань свідків також прослідковується особиста неприязнь свекрухи до невістки (позивача) і, оскільки свекруха увесь час проживала із подружжям, ці обставини неминуче наклали відбиток на подружжя та їх спільне життя. Проте, у частині інших фактичних обставин справи, варто зауважити, що особиста неприязнь свідка до позивача ставить під сумнів інші факти, що повідомлені свідком, а відтак, просив суд критично ставитися до показань свідка, зважаючи на його упередженість. Сусідка подружжя, яка теж допитана у якості свідка, у цілому, обставин, які б мали значення для вирішення даної справи не повідомила.
Будучи допитаною у судовому засіданні спільна донька сторін повідомила, що бажає проживати разом із татом, проте на питання, які стосуються мотивів формування такої думки відповіді не надала. Зазначене свідчить про “навіювання” дитині думки відповідача, з яким нині проживає дитина і його безпосереднього впливу на рішення дитини. Даючи пояснення у суді психолог не сказав про негативне ставлення дитини до матері, зазначивши, що воно є настороженим. Ця обставина є цілком природною, зважаючи на проживання дитини із опонентом і відкрито вороже ставлення відповідача та його родичів до позивача, яке спостерігає дитина. Зважаючи на вік дитини переконані, що вона ще не може самостійно дати оцінку усім фактам, які стосуються поведінки батьків та обставин, в яких вони опинилися. Між тим, мати дитини відчуває у собі сили і здатна налагодити із дитиною належний психологічний контакт у подальшому, після усунення деструктивного для неї фактору,я ким є ставлення відповідача та його родичів до матері дитини. З характеристики молодшої дитини, яка надана дошкільним закладом вбачається, що дитина правильно вихована, має правильно сформовану поведінку, моральні якості та навички щодо особистої гігієни, самообслуговування, спілкування із оточуючими, навчання та розвитку. Ця обставина беззаперечно вказує на правильне виховання дитини матір?ю і її клопітку щоденну працю щодо виховання дитини і формування у неї належних навичок для подальшого життя і необхідних морально-етичних цінностей, доводячи, що мати належним чином виконує свої обов?язки по вихованню сина, а відтак здатна виховувати доньку на такому ж належному рівні.
Наданий службою у справах дітей висновок про доцільність визначення місця проживання дитини із матір?ю зроблено на підставі всебічного, повного та обєктивного вивчення усієї необхідної інформації, у відповідності до ст.19 Сімейного кодексу України. Тож переконання про доцільність визначення проживання дитини саме із матірю є обгрунтованим, і хоча для суду жоден доказ не має наперед встановленої переваги, а ця обставина також вказує на наявність підстав для задоволення позову, адже доказів протилежного, аніж викладеного у висновку компетентного органу, у даній справі, опонентами не надано.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково - не заперечував проти задоволення позову щодо розірвання шлюбу, проте заперечував проти задоволення позову щодо визначення місця проживання дочки ОСОБА_6 із матір?ю, оскільки вона із народження і до цього часу проживає разом із ним, він піклується про неї, забезпечує усім необхідним. Просив визначити місце її проживання із батьком.
Представник відповідача - адвокат Гальченко Н.Г. у судовому засіданні позовні вимоги у частині визначення місця проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із матір?ю, не визнала, оскільки дочка постійно проживає із батьком. Надала пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради Сомик Д. у судовому засіданні підтримала висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради 14.03.2023 року, та вважає, що брата і сестру не доцільно розділяти, тому просила визначити місце проживання обох дітей із матір?ю.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що є матір?ю відповідача. Сторони понад 10 років проживали разом із нею за адресою; АДРЕСА_1 . Потім невістці щось не сподобалося і вона поїхала з дому, а згодом звернулася до суду із вказаним позовом. 19.01.2023 року ОСОБА_7 приїздила до місця її проживання та хотіла зустрітися із дочкою, їй видалося, що вона була напідпитку. ОСОБА_8 проживає разом із нею та батьком із 11.04.2013 року. Вважає манеру вихованні дитини із боку матері неправильною, оскільки вона могла грубо обізвати дочку, дати “підзатильника”. Конфлікту і неї із позивачкою не було, доки вона не почала втікати із дому. У особисте життя сина та невістки втручатися не хотіла. ОСОБА_9 зараз добре із нею та батьком, вона усім забезпечена. Син належним чином її утримує та приділяє увагу її вихованню та розвитку. Матері немає вже півроку, але ОСОБА_10 до неї не проситься і хоче проживати із ними.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою відповідача. Вона понад 15 років знає усю сім?ю ОСОБА_12 , вони гарно жили і чому виникла така ситуація їй не відомо. Оскільки живе поряд, має можливість досить багато часу проводити із ОСОБА_13 , яка останні пів року проживає із батьком і бабусею. Точно знає, що ОСОБА_10 маму, чомусь, боїться та не хоче із нею жити. Конфлікту із позивачкою у неї не було - вона хороша дівчина. Раніше у сім?ї усе було добре, ОСОБА_10 із мамою добре спілкувалася. Мама її наказувала за погану поведінку, як і усі мами. Упевнена, що дочку не можна віддавати проживати із мамою зараз, бо для неї це буде великий стрес. У подальшому, коли мама знайде до неї підхід - можливо. У помешканні, де зараз живе дитина, є всі умови для неї.
Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності практичного психолога ОСОБА_14 , пояснила, що бажає проживати із батьком. Вдома, де вона зараз проживає є все необхідне для навчання. Повідомила, що маму бачить не часто, останній раз - до Нового року. Мама вітала її із Днем народження. Батьки разом не проживають, бо посварилися. У неї є особистий телефон з якого вона має можливість телефонувати мамі чи брату.
Психолог ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що дитина поводиться у судовому засіданні природньо, не відчувається тиску на неї із боку дорослих, відчувається острах по відношенню до мами.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду та свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 29.03.2013 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №59(а.с.5). Подружні стосунки між сторонами припинені через відсутність взаєморозуміння і взаємоповаги, часті сварки; відновлення подружніх стосунків сторони не бажають.
Від спільного подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час розгляду справи судом, син проживає із матір?ю, а дочка - із батьком, протягом останніх пів року.
Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 14.03.2023 року, розглянувши матеріали справи, а саме: позовну заяву із додатками; акти обстеження житлово-побутових умов; акти оцінок потреб сім?ї/особи; копію ухвали про кримінальне провадження з Єдиного державного реєстру судових рішень; рішення комісії з питань захисту прав дитини від 09.03.2023 року та інші документи, відмічає, що син ОСОБА_15 проживає разом з матір?ю ОСОБА_1 у належних умовах, має все необхідне для розвитку і виховання, донька ОСОБА_6 проживає разом із батьком. Умови проживання у матері більш сприятливі, батько не подав до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дітей із ним. Враховуючи вищевикладене, орган опіки та піклування приходить до висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір?ю ОСОБА_1 .
Також, судом встановлено, що дитина - ОСОБА_3 , якій 11.04.2023 року виповнилося 10 років особисто у судовому засіданні висловила прохання про залишення її проживати разом із батьком.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2, 3 ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як передбачає ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дітей: ОСОБА_4 - з матір'ю, а ОСОБА_3 - із батьком відповідатиме інтересам дітей, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог.
В силу ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Врахувавши вищевикладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову про розірвання шлюбу не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тобто є передбачені ст. 112 СК України підстави для розірвання шлюбу. Таким чином, визнання позову відповідачем слід прийняти.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 104, 105, 112, 141, 161 СК України, ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст.1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 29.03.2013 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №59 - розірвати.
Після розірвання прізвище позивачки не змінювати на дошлюбне.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері ОСОБА_1 .
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 536,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01.05.2023 року.
Суддя Т.М.Черняєва