Дата документу 24.04.2023Справа № 643/16926/21
Провадження № 2/554/1173/2023
24 квітня 2023 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Проскурня Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію; третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна,-
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м.Харкова із позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію, в якому просить визнати договір іпотеки від 09.06.2008 року за №16/08-Б, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 таким, що є припиненим в частині обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1 з 28.12.2011 року; зняти заборону відчуження та зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення обтяження іпотекою будинку АДРЕСА_2 в частині квартири АДРЕСА_3 , які було встановлено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. відповідно до умов договору іпотеки від 09.06.2008 року за №16/08-Б, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (реєстровий номер договору іпотеки 2836, реєстровий номер заборон відчуження 2837).
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що 26.12.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №20.
Відповідно до умов п.1.1 Розділу 1 Кредитного договору, банківська установа надає ОСОБА_2 кредит в сумі 2 644 000 доларів США (що еквівалентно 13 352 200 грн. по курсу НБУ 505 грн. за 100 доларів США станом на 26.12.2007 р.). Кредит надається на строк з 26.12.2007 року по 25.12.2012 року, а бо по день, визначений в п.3.3.11 цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12.5% річних. Згідно п.1.4 цього розділу, кредит надається на придбання нежитлової будівлі літ.В-5 загальною площею 6471,2 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_4 .
Відповідно п.2.1 розділу ІІ кредитного договору, згідно з договором іпотеки №20 від 26.12.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за дійсним договором Банком прийнято в іпотеку нерухомість, яку зазначено у п.1.4 цього Договору.
09.06.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору. Згідно п.п.1-3 цієї угоди, п.1.4 Кредитного договору викладено в наступній редакції: кредит надається на придбання житлового будинку літ.В-5 загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2856 кв.м (в будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_4 . У п.2.1 замість слів «договір іпотеки №20 від 26.12.2007 року» вказати слова «Договір іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року. Всі інші умови кредитного договору діють у раніше узгодженій сторонами редакції».
Експертна вартість предмета іпотеки станом на 06.06.2008 року згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», становить 18 894 300 грн. А згідно п.п.2.2 та 2.3 Договору іпотеки, предмет іпотеки оцінено сторонами в 17 070 000 грн. Сторони визначили початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у разі набуття звернення на предмет іпотеки в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.
Зазначає, що рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11.09.2009 року у справі №2-9601 Договір іпотеки було визнано недійсним; до Державного реєстру іпотек було внесено відомості про виключення запису з реєстру щодо об'єкта - житлового будинку літ.В-5, розташованого в АДРЕСА_4 , порядковий номер запису у Державному реєстрі іпотек - 7356523. Також, цим рішенням було знято заборону на відчуження житлового будинку літ.В-5, розташованого в АДРЕСА_4 , накладену ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», згідно договору іпотеки №16/08-Б, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Глуховцевою Н.В. 09.06.2008 року, реєстровий №2836, реєстровий номер запису у Єдиному реєстрі заборон - 875510.
У період чинності заочного рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11.09.2009 року та під час виключення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек ОСОБА_2 було здійснено відчуження спірної квартири, власником якої стало ТОВ «Аліма-Т», яке за договором купівлі-продажу від 28.12.2011 року продало вказану квартиру відповідачу.
За п.п.1,2,4,7 договору купівлі-продажу від 28.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В., який було укладено між ТОВ «Аліма-Т» та ОСОБА_4 , ТОВ «Аліма-Т» передало у власність ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 прийняла у власність однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_5 , житловою площею 17,4 кв.м, загальною площею 33,9 кв.м, та сплатила обумовлену грошову суму. Загальна вартість квартири становить 21025 грн. згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 05.12.2011 року.
04.04.2012 року апеляційним судом Харківської області рішення Московського районного суду м.Харкова від 11.09.2009 року у справі №2-9601 скасоване, в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки було поновлено.
Позичальник взяті зобов'язання не виконує з грудня 2008 року, тому рішенням Московського районного суду м.Харкова від 13.05.2010 року на користь банку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700 грн. та 120 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження, проте заборгованість до теперішнього часу не погашено.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 28.01.2014 року у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до позивача було відмовлено. В рішенні зазначено, що позивач не має права звернення стягнення на спірну квартиру, а має право звернути стягнення на вказаний житловий будинок, який і є предметом іпотеки. Апеляційним судом Харківської області прийнято рішення 10.04.2014 року, яким рішення місцевого суду скасовано, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ від 01.07.2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року, рішення Московського районного суду м.Харкова скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Відповідно рішення, оскільки предмет іпотеки нерухомого майна, а саме житловий будинок літ.В-5 загальною площею 6422,9 кв.м і житловою площею 2285,6 кв.м з зазначенням квартир в ньому відповідав вимогам, передбаченим Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями, висновок суду стосовно того, що спірна квартира не є предметом іпотеки є помилковим.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 13.05.2010 року на користь банку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700 грн. та 120 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження. Проте, заборгованість до теперішнього часу не погашено. Як вбачається з матеріалів справи строк дії основаного договору під час звернення банку до суду не сплинув, заборгованість за кредитним договором не погашено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року залишено без змін. Зазначено, що апеляційний суд, встановивши факт переходу до ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на цю квартиру, дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин ст.23 Закону України «Про іпотеку». Апеляційний суд дійшов правильного висновку про звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки.
Постановою Верховного Суду від 12.12.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року було відмовлено.
ОСОБА_5 є добросовісним набувачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 . У самому договорі купівлі-продажу квартири від 28.12.2011 року (п.4), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. (реєстр №4134), зазначено, що продавець свідчить, що вказана у договорі квартира до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, як внесок до статутного фонду не передана, не відчужена іншим способом, не передана в іпотеку, під податковою заставою, в спорі та під забороною не перебуває, а також прав щодо неї у третіх осіб ( у тому числі за договором найму чи шлюбним договором), права власності або права користування нею малолітніх та неповнолітніх дітей немає. Цей правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, ОСОБА_5 набула право на майно (квартиру) вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 04.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача ПАТ АБ«Укргазбанк» надав до суду заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог позивача (а.с.115-116).
Представник відповідача ПАТ АБ«Укргазбанк» надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.08.2013 року відкрито провадження по справі №643/11626/13-ц за позовною заявою АТ «Укргазбанк» до ОСОБА_4 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,, приватний нотаріус ХМНО Маслак Г.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки квартири АДРЕСА_5 .
28.01.2014 року Московським районним судом м.Харкова за позовом ПАТ АБ«Укргазбанк» до ОСОБА_4 було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року рішення Московського районного суду м.Харкова від 28.01.2014 року скасовано та постановлено нове рішення. Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, що є предметом іпотеки за договором іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 , та яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. 28.12.2011 року за р.№4134, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу частини предмету іпотеки з прилюдних торгів 325100 грн. встановленою суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, але на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору №20 від 26.12.2007 року у загальному розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн. пені.
Ухвалою ВССУ від 30.11.2016 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , рішення апеляційного суду від 25.12.2015 року залишено без змін. Постановою Касаційного цивільного суду від 18.12.2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року. Отже, станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою чинне рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та таке рішення підлягає виконанню на підставі ст.129 Конституції України.
Таким чином, позивач є іпотекодавцем в силу норм ст.23 Закону України «Про іпотеку» та правовідносини між АТ «Укргазбанк» та позивачем виникли саме в силу закону та чинного рішення суду по справі №643/11626/13-ц, а не є наслідком укладеного договору іпотеки.
09.06.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №16/08-Б, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Глуховцевою Н.В. за р.№836. Предметом іпотеки за укладеним договором є нерухоме майно - житловий будинок літ.В-5 загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2856 кв.м (в будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_4 .
Отже, позивач не є стороною Договору іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і не може вимагати його розірвання та припинення. Проаналізувавши положення ст.17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв'язку з іншими нормами чинного законодавства України можна дійти висновку, що перехід права власності на частину предмета іпотеки іншій (від іпотекодавця особі) не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за нормами ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» (а.с.131-133).
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Чуванову А.М.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 05.12.2022 року прийнято до провадження цивільну справу, вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просить про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» у судові засідання до Октябрського районного суду м.Полтави, починаючи з січня 2023 року, жодного разу не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином. Згідно наданих заяв, представник юридичної особи неодноразово просив про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки до суду.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача. При цьому, суд зазначає, що в судові засідання 13.01.2023 року, 15.02.2023 року, 09.03.2023 року, 24.04.2023 року представник відповідач жодного разуне з'явився.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання. З урахуванням матеріалів цивільної справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилися, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідачі не подали відзив.
Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н.В. до суду не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Суд вважає можливим, у відповідності до ст.ст.211,223 ЦПК України, розглянути справу у відсутність учасників справи.
Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26.12.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №20 (а.с.33-37).
Відповідно до умов договору, банківська установа надає ОСОБА_2 кредит в сумі 2 644 000 доларів США (що еквівалентно 13 352 200 грн. по курсу НБУ 505 грн. за 100 доларів США станом на 26.12.2007 р.), на строк з 26.12.2007 року по 25.12.2012 року, або по день, визначений в п.3.3.11 цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12.5% річних. Згідно п.1.4 цього розділу, кредит надається на придбання нежитлової будівлі літ.В-5 загальною площею 6471,2 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_4 .
Відповідно п.2.1 розділу ІІ кредитного договору, згідно з договором іпотеки №20 від 26.12.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за дійсним договором Банком прийнято в іпотеку нерухомість, яку зазначено у п.1.4 цього Договору.
09.06.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно умов якої кредит надається на придбання житлового будинку літ.В-5 загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2856 кв.м (в будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_4 . У п.2.1 замість слів «договір іпотеки №20 від 26.12.2007 року» вказати слова «Договір іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року. Всі інші умови кредитного договору діють у раніше узгодженій сторонами редакції» (а.с.41).
Згідно договору іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року, укладеним між АТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , предметом іпотеки є: нерухоме майно - житловий будинок літ.В-5 загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 22856 кв. (в будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_4 та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 16.04.2008 року по справі №2/2906/2008 р. (а.с.42-48).
28.01.2014 року Московським районним судом м.Харкова за позовом ПАТ АБ«Укргазбанк» до ОСОБА_4 було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки квартири АДРЕСА_5 .
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року рішення Московського районного суду м.Харкова від 28.01.2014 року скасовано та постановлено нове рішення. Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, що є предметом іпотеки за договором іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 , та яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. 28.12.2011 року за р.№4134, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу частини предмету іпотеки з прилюдних торгів 325100 грн. встановленою суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, але на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору №20 від 26.12.2007 року у загальному розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн. пені.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 13.05.2010 року на користь банку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700 грн. та 120 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження. Проте, заборгованість до теперішнього часу не погашено. Як вбачається з матеріалів справи строк дії основаного договору під час звернення банку до суду не сплинув, заборгованість за кредитним договором не погашено (а.с.52-54).
Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є добросовісним набувачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 , набула право на майно (квартиру) вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, тому право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають.
Відповідач заперечує вимоги позивача, посилаючись на рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру позивача, та яке підлягає виконанню.
Суд вважає доводи відповідача слушними, а вимоги позивача безпідставними, виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є факт настання обставини, яка є підставою для припинення іпотеки, з огляду на це, судом надається правова оцінка лише тим доказам, які стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу приписів ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що знаходиться у володінні і користуванні іпотекодавця, за рахунок якого кредитор вправі задовольнити свої грошові вимоги до боржника у встановленому Законом порядку у разі порушення ним умов основного зобов'язання (зобов'язання за договорами позики, кредиту, купівлі - продажу, лізингу та ті, що виникають з інших підстав).
За своєю правовою природою іпотека є акцесорним зобов'язанням, що покликане забезпечити належне виконання боржником/іпотекодавцем основного (грошового) зобов'язання за рахунок звернення іпотекодержателем стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки.
Таким чином, відповідно до ст.572 ЦК України, іпотека, як спеціальний вид застави, є забезпеченням виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відтак правовий інститут забезпечення виконання зобов'язань (глава 49 Цивільного кодексу) та іпотека як різновид способу захисту порушеного права іпотекодержателя, має на меті захист порушеного права кредитора у грошових правовідносинах від їх порушень з боку боржника.
Натомість юридична відповідальність, зокрема цивільно-правова, є окремим правовим інститутом та передбачає настання негативних економічно - правових та соціальних наслідків для правопорушника, зокрема цивільних зобов'язань (ст. 611 ЦК України).
Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» містить перелік підстав для припинення іпотеки. Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.ч. 1,2 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599, 601, 604,609 ЦК України, зокрема стаття 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавецем може бути боржник або інша особа - майновий поручитель.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У рішенні від 14.07.2020 року №8-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини першої статті 23 Закону №898 (Закон України «Про іпотеку») не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.
За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, зокрема у п.7.22, - скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення; - виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; - при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 04.062019 у справі №916/3156/17.
За висновками постанови Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, що є предметом іпотеки за договором іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 , та яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. 28.12.2011 року за р.№4134, чим фактично встановлено, що позивач набув обов'язків іпотекодавця, отримавши забезпечене майно у власність, а ПАТ АБ «Укргазбанк» набув прав іпотекодержателя.
Доказів сплати боргу чи наявності інших підстав для припинення договору іпотеки позивач не надав. Навпаки у позові ОСОБА_1 послалася на рішення Московського районного суду м.Харкова від 13.05.2010 року, яким на користь банку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700 грн. та 120 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження. Проте, заборгованість до теперішнього часу не погашено, строк дії основаного договору під час звернення банку до суду не сплинув.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому, суд враховує, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_5 , та яка належить на праві власності ОСОБА_4 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ). Рішення суду є чинним та підлягає виконанню.
Отже, позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності обставин, передбачених ст.17 Закону України «Про іпотеку», як підстав для припинення іпотеки.
Таким чином, посилання позивача на те, що іпотека є припиненою спростовуються приписами Закону України «Про іпотеку».
Аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Тобто вимоги позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Розглядаючи заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».
Так як судом в ході судового розгляду не встановлено порушеного права позивача, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском позовної давності, відсутні.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України. Сплачений судовий збір належить залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 316,317,319,572,575 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію; третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження: 03087, м.Київ, вул..Єреванська,1, код ЄДРПОУ23697280;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;
третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н.В., місцезнаходження: АДРЕСА_9 .
Суддя А.М. Чуванова