Дата документу 26.04.2023Справа № 643/7426/15-к
Провадження № 1-кп/554/370/2023
«26» квітня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп'янська, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1. 02.08.2018 року вироком Куп?янського міськрайонного суду Харківської області за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.ч.2,3 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки. Вироком Харківського апеляційного суду від 02.02.2021 року скасовано вирок Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 02.08.2018 року в частині призначення покарання та ухвалено новий вирок, яким перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 К України на ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання 1 рік обмеження волі. Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін;
2) 14.05.2020 року Дворічанським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317, 70 КК?України до 3 років позбавлення волі;
3) Ухвалою Дворічанського районного суду Харківської області від 02.04.2021 року до покарання за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 14.05.2020 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі на підставі ч. 1 ст. 71 КК України зараховано невідбуту частину покарання за вироком Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 02.08.2018 року, який було в частині призначення покарання скасовано вироком Харківського апеляційного суду від 02.02.2021 року та визначено остаточно строк відбування покарання за наявності кількох вироків суду у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі;
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
18.04.2015 року, приблизно о 06.00 годині, ОСОБА_3 будучи запрошеним ОСОБА_6 та, перебуваючи в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем мешкання останньої, залишившись у вітальній кімнаті на самоті, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно за раптово виниклим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, з корисних мотивів, відкрив шухляду, де побачив золоті ювелірні вироби, після чого заліз до шухляди та дістав з відти каблучку деформовану з металу жовтого кольору 585 проби, вагою 2,05 грами, вартість якої, згідно висновку товарознавчої експертизи № 132 від 27.04.2015 року, складає 958,54 грн., браслет деформований з металу жовтого кольору 585 проби, вагою 8,96 грамів, вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи № 132 від 27.04.2015 року, складає 4189,52 грн., каблучку деформовану з металу жовтого кольору 585 проби, вагою 4,72 грами, вартість якої, згідно висновку товарознавчої експертизи № 132 від 27.04.2015 року, складає 2206,98 грн., каблучку деформовану з металу жовтого кольору 585 проби, вагою 5,32 грами, вартість якої, згідно висновку товарознавчої експертизи № 132 від 27.04.2015 року, складає 2487,53 грн. та пару сережок деформованих з металу жовтого кольору 585 проби, загальною вагою 3,81 грами, вартість яких, згідно висновку товарознавчої експертизи № 132 від 27.04.2015 року, складає 1781,48 грн., що належать ОСОБА_6 , та поклавши їх собі в кишеню з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 11 624,05 гривні.
Також, 23.05.2015 року, приблизно о 19.00 годині, ОСОБА_3 , знаходячись біля ресторану «Ной», який розташований за адресою пр. Тракторобудівників, 69-Б у м. Харків, в компанії малознайомого ОСОБА_7 , де розпивав з останнім алкогольні напої, діючи з корисливих мотивів, повторно, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, почав імітувати здійснення телефонного дзвінка зі свого мобільного телефону, та тим самим обманувши малознайомого ОСОБА_7 повідомив останньому про те, що дзвінок здійснити не може, через те, що закінчився заряд акумулятора. Не маючи власного телефону, малознайомий ОСОБА_7 , не підозрюючи про шахрайські наміри ОСОБА_3 , бажаючи допомогти останньому, направився разом з ОСОБА_3 до власного будинку АДРЕСА_4 , з метою зустріти знайомого та взяти телефон для дзвінка. В цей час біля п'ятого під'їзду вищевказаного будинку, ОСОБА_7 побачив раніше знайомого ОСОБА_8 та, помилково вважаючи, що допомагає ОСОБА_3 , попросив у присутності ОСОБА_3 у ОСОБА_8 мобільний телефон «Samsung C3322» для здійснення дзвінка. ОСОБА_8 , не підозрюючи злочинного умислу ОСОБА_3 , добровільно передав свій мобільний телефон «Samsung C3322» Максиму, який зразу ж передав мобільний телефон «Samsung C3322» ОСОБА_3 . В цей час ОСОБА_3 , бажаючи завершити свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, до кінця та отримати змогу розпорядитися мобільним телефоном «Samsung C3322», продовжуючи обманювати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відійшов від останніх, імітуючи здійснення дзвінку, після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись мобільним телефоном ОСОБА_8 за власним розсудом, а саме заклавши його до ломбарду «Скарбниця», що розташований за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників 108-Б.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинувачені визнав повністю, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті повністю підтвердив, кваліфікацію кримінальних правопорушень не оспорює. Суду пояснив, що ОСОБА_6 його знайома. З початку він з дозволу ОСОБА_6 закладав золото до ломбарду, а потім 18.04.2015 року, приблизно о 06.00 годин, знаходячись в неї в квартирі, без її дозволу взяв з шухляди золото та здав його до ломбарду. Матеріальну шкоду відшкодував повністю, оскільки викупив золото з ломбарду та повернув потерпілій. Крім того, 23.05.2015 року, приблизно о 19.00 годині, був біля ресторану, де розпивав з малознайомим ОСОБА_7 алкогольні напої. Взяв свій телефон та нібито почав дзвонити, а потім сказав, що розрядився. ОСОБА_7 повів його до свого будинку, де попросив у знайомого телефон, подзвонити. Він взяв телефон, а той пішов. І він вирішив цей телефон здати до ломбарду. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 визнає частково, згодний відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 300 грн., які взяв у ОСОБА_8 в борг, щоб викупити його телефон з ломбарду. Матеріальну шкоду на лікування не визнає. Моральну шкоду також не визнає.
Потерпілі в судове засідання не з?явились, від потерпілої ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд кримінального провадження за її відсутності. Стосовно міри покарання покладається на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з?явився, на виконання ухвали суду в порядку ст. 333 КПК України про надання органу досудового розслідування доручення на проведення окремих слідчих (розшукових дій) на встановлення місця знаходження потерпілого надано відповідь, що останній за адресою, вказаною в обвинувальному акті не мешкає, зі слів сусідів знаходиться в м. Аджарія, Грузія.
У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою провину, щиросердно розкаявся у скоєному, правильно розуміє зміст обставин кримінального провадження, не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, немає сумнівів у добровільності та істинності його позицій, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, обмежився тільки допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувались.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, повністю усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх діянь та їх наслідки, щиросердно розкаявся у скоєному, попросив вибачення у потерпілих, активно спряв розкриттю кримінальних правопорушень, частково відшкодував завдані збитки, а саме повернув потерпілій ОСОБА_6 викрадене майно, що визнається судом обставинами, які пом'якшують його покарання.
На обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
З урахуванням вказаних вимог закону, суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує суспільну небезпеку вчинених ним діянь, їх обставини та наслідки, особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також, враховує той факт, що особі повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також ту обставину, що ОСОБА_3 в теперішній час відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироками, які постановлені після вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень, а тому, суд приходить до висновків, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання, у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, призначивши йому остаточне покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Куп?янського районного суду Харківської області від 02.08.2018 року, скасованим лише в частині призначення покарання вироком Харківського апеляційного суду від 02.02.2021 року, з урахуванням ухвали Дворічанського районного суду Харківської області від 02.04.2021 року.
За глибоким переконанням суду саме така міра покарання буде законною, обґрунтованою, справедливою, пропорційною і співрозмірною із ступенем тяжкості, характером, обставинами та наслідками вчиненого кримінального правопорушення, відповідати особі обвинуваченого та меті покарання, а також буде розумним балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав і свобод особи.
В рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_8 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 857,30 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Позов обґрунтований тим, що діями обвинуваченого йому була спричинена матеріальна шкода в розмірі 300 грн., які він дав у борг обвинуваченому, щоб той викупив його телефон з ломбарду та в розмірі 557,30 грн. - кошти, які він витратив на своє лікування, оскільки після події погіршився стан його здоров?я, він був змушений госпіталізуватись на стаціонарне лікування та купувати медичні препарати. Також, діями обвинуваченого йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 10 000 грн., яка полягає у моральних переживаннях, порушенні сну, порушенні нормальних життєвих зв?язків, через неможливість продовжувати активне життя, порушенні стосунків з оточуючими та погіршення стану здоров?я, що несприятливо вплинуло на його загальний стан.
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
З вимог ч.2 ст. 127 КПК України вбачається, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно вимог ч.1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст. 129 КПК України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 1666 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З вимог ч.1 ст. 1177 ЦК України вбачається, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Так, оцінюючи надані потерпілим ОСОБА_8 докази на підтвердження спричинення йому діями обвинуваченого матеріальної шкоди, суд вважає можливим задовольнити в цій частині позов лише на суму 300 грн., які обвинувачений взяв в борг у ОСОБА_8 для викупу з ломбарду належного йому мобільного телефону. Обвинувачений згодний відшкодувати вказану суму та визнає позов лише в цій частині.
Суд не приймає до уваги надані ОСОБА_8 копії розрахункових чеків на підтвердження понесених витрат на лікування в сумі 557,30 грн., оскільки по-перше, відсутні докази того, що ОСОБА_8 призначалось саме таке лікування, а по-друге, чеки датовані липнем 2015 року, а події мали місце в травні 2015 року. Доказів того, що саме вказані події спричинили погіршення стану здоров?я, через що він був змушений проходити лікування потерпілим не надано. Тому, суд вважає необхідним відмовити в стягненні суми в розмірі 557,30 грн. за недоведеністю.
Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що потерпілим ОСОБА_8 не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, яка б виразилась у порушеннях сну, порушенні нормальних життєвих зв?язків, через неможливість продовжувати активне життя, порушенні стосунків з оточуючими, втрати довіри до друзів та знайомих, погіршення стану здоров?я, про що зазначено ним в позові, тому у стягненні моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. також слід відмовити.
Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню в сумі 300 грн. Обвинувачений згодний відшкодувати вказану суму.
Враховуючи, що під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання відносно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання:
-за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді 2 /двох/ років обмеження волі;
-за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 3 /трьох/ років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 /трьох/ років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеним за цим вироком більш суворим, призначеним за вироком Куп?янського районного суду Харківської області від 02.08.2018 року, скасованим лише в частині призначення покарання вироком Харківського апеляційного суду від 02.02.2021 року, з урахуванням ухвали Дворічанського районного суду Харківської області від 02.04.2021 року, остаточно до відбування, призначитиОСОБА_3 покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років 1 /одного/ місяця позбавлення волі;
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 14 травня 2020 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням (злочином) в розмірі 300 /триста/ гривень.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- п'ять договорів виданих ломбардом «Скарбниця» виписані на ім'я ОСОБА_3 , які згідно постанови слідчого про визнання речових доказів від 24.04.2015 року приєднані до матеріалів кримінального провадження № 12015220470001845 - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- три золоті каблучки, пара сережок та золотий ланцюжок, які згідно постанови про визнання речових доказів від 27.04.2015 року знаходяться на зберіганні у потерплої ОСОБА_6 - повернути законному власнику ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Октябрського районного суду
м. Полтави: ОСОБА_1