Справа № 524/6493/22
Провадження № 2/524/535/23
04.05.2023 Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі: головуючого судді Гончаренко О.В. при секретарі судового засідання Топчій Т.С., Панченко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -
встановив:
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Зазначає, що разом з відповідачкою мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає з ним, він повністю його утримує та займається вихованням.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, визначено загальний порядок розгляду справи. Зобов'язано органи опіки та піклування надати висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Чупілко М.В. та позивач позов підтримали просили задовольнити, не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не прибула, причини своєї неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.
Ураховуючи те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України.
За ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши позивача та його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається із матеріалів справи сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_1 від 12.10.2022 року.
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 23 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції у Херсонській області, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, про що 23 жовтня 2015 року складено відповідний актовий запис № 60. Після державної реєстрації розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_4 змінено на « ОСОБА_5 »
Відповідно до копії довідки від 21.10.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої управлінням соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами оцінки потреб родини ОСОБА_1 було з'ясовано, що батько спроможний виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. Складних життєвих обставин в сім'ї ОСОБА_1 не виявлено, дана родина не рекомендована на облік сімей/осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах, Кременчуцького міського центру соціальних служб.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27.04.2023 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що їй 25 років, позивач і відповідачка є її батьками. Мати дійсно останнім часом почала зловживати алкогольними напоями і не доглядала належним чином за ОСОБА_3 . Батьки розлучилися і ОСОБА_7 вже декілька років проживає разом із батьком ОСОБА_1 . Він піклується про нього, займається вихованням.
Згідно ч.1ст. 161СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У своїй постанові від 16 січня 2019 року по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Мати та батько дитини після припинення шлюбних відносин проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітня.
Судом встановлено, що дитина сторін проживає разом зі своїм батьком. Батько належним чином ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, забезпечує дитині належні умови проживання, виховання, навчання, матеріально-побутові умови та рівень комфорту.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, позицію відповідача щодо вказаного питання, враховуючи завдання суду діяти в інтересах дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом з батьком підлягають задоволенню.
Щодо вирішення питання про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
При визначенні розміру аліментів суд враховує положення ст. 182 Сімейного кодексу України та вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утриманні дитини підлягають задоволенню з визначенням розміру аліментів в частці від доходу відповідача, запропонованому позивачем з гарантіями, визначеними частиною 2 статті 182 цього кодексу . У статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Судові витрати розподіляються згідно ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.24,105,110,111,112,114,160,161 СК України, ст. ст.12,81,141,263-265, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.В. Гончаренко