Справа № 759/5784/16
Провадження № 2/369/12/23
02.05.2023 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Ковальчук Л.М.,
при секретарі Магеррамовій Н.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся Святошинського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 28.07.2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір Позики (у виді розписки), відповідно до умов якого позивач передав останньому грошові кошти у розмірі 20000 доларів США, що підтверджується Актом прийому-передачі грошових коштів. Відповідно умов Договору Позики (Позикодавець) передав, а ОСОБА_2 (Позичальник) прийняв грошові кошти у розмірі 20000 доларів США. Відповідно до Договору, Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві у строк до 17 квітня 2016 року шляхом передачі повної суми в тій же валюті, або в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на момент повернення позики у розмірі 20 000 доларів США. 17 квітня 2016 року настав кінцевий строк виконання зобов'язання за вказаним Договором. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, кошти у строк, визначений договором не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 17 березня 2016 року в розмірі 20 0000 доларів США, що еквівалентно 731 200 грн. та судовий збір.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.09.2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики прийнято до свого провадження.
16.11.2016 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17.02.2027 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики зупинено до розгляду Солом'янським районним судом м. Києва справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.
Ухвалою суду від 29.11.2021 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилався на висновок судово-психіатричної експертизи № 12 від 09.10.2018 року, в якому зазначено, що на час укладання угоди 17.03.2016 року ОСОБА_2 мав психічні розлади, які впливали на здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відтак, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до розписки від 17.03.2016, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з умовами якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США з терміном повернення до 17.04.2016. Сторони також узгодили, що борг відповідач повертатиме шляхом передачі повної суми в тій же валюті, або в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на момент повернення позики у розмірі 20 000 доларів США.
Зазначені обставини підтверджуються письмовою розпискою, власноруч написаною відповідачем.
Крім того, укладений між сторонами договір позики є не лише фактом укладення самого договору, а й передачі позикодавцем грошових сум позичальнику, що свідчить про виникнення між сторонами боргових зобов'язань.
Також наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця), згідно ст.545 ЦК України, свідчить про те, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини на які посилається відповідач у своїх запереченнях, оскільки, рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 27.05.2021 року, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовлено.
Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 17 березня 2016 року в розмірі 20 0000 доларів США, що еквівалентно 731 200 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 5096 грн. 94 коп.
Керуючись ст. 509, 525-526, 530, 533, 536, 549, 559, 610-612, 629, 1046-1049 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 17 березня 2016 року в розмірі 20 0000 доларів США, що еквівалентно 731 200 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 5096 грн. 94 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ковальчук Л.М.