Справа № 161/6832/23
Провадження № 2-з/161/11/23
про забезпечення позову до подання позовної заяви
03 травня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд в складі:
головуючого-судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.,
розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Максима Леонідовича про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
01 травня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ткачук Максим Леонідович звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В поданій заяві з метою забезпечення позову в майбутньому, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов'язані із державною реєстрацією прав та обтяжень на земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам та органам здійснювати будь-які дії на земельній ділянці, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області , зокрема, але не виключно, здійснювати ( продовжувати) будівництво будь-яких об"єктів нерухомого майна, тимчасових споруд, доставку та зберігання на зазначеній земельній ділянці будь-яких будівельних матеріалів та інших речей, заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам та органам здійснювати будь-які дії щодо зміни земельної ділянки, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, зокрема, але не виключно, шляхом її поділу, зміни цільового призначення, зміни меж.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що предметом позову, що буде поданий в майбутньому, є визнання недійсним свідоцтва , виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А.В. 22.12.2020 серія та номер 3550 та витребування із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_3 нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883.
Заявник зазначає, що набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, в 2011 році на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2011 року. Однак, в квітні 2023 року виявила самовільне зайняття належної їй земельної ділянки суміжним користувачем, а також встановила, що право власності на земельну ділянку було переоформлено в 2020 році на ОСОБА_2 .
Вказує, що в даному випадку в разі ухвалення в подальшому судового рішення на користь позивача, виконання такого може бути під загрозою, оскільки ОСОБА_2 може відчужити спірну земельну ділянку, а також існує ймовірність здійснення будівництва на земельній ділянці об'єкту нерухомого майна, набуття права власності на нього як на об'єкт незавершеного будівництва та і на збудований об'єкт.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Тобто, вжиті судом заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об'єктивний характер.
За вимогами частини 4 статті 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до п. 1, п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п.п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з положеннями ч.6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Так, до матеріалів заяви заявником долучено копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, на підставі вказаного договору ОСОБА_1 15 грудня 2011 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 953864.
Також до заяви долучено інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право власності земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, 22 грудня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва серія і номер 3550, виданого 22 грудня 2020 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А.В.
Звертаючись до суду з даною заявою заявник стверджує, що існує ризик відчуження спірної земельної ділянки третім особам, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення його позову, з яким він має намір звернутись.
Заявник вказує, що має намір звернутись до суду за захистом порушених прав, зокрема з позовом про визнання недійсним свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А.В. 22.12.2020 серія та номер 3550 та витребування із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883.
Суд вважає, що в даному випадку наявні всі правові підстави вважати, що існує загроза відчуження спірного майна третім особам, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, з яким має намір звернутись позивач до суду.
Відчуження спірного майна, правомірність набуття права власності на яке оспорює заявник, за умови задоволення позовних вимог, потягне необхідність подання інших позовів, бо майно буде належати іншій особі, право якої позивачу доведеться також оспорювати, що не сприятиме ефективному захисту прав.
Здійснюючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що арешт майна як вид забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами.
Арешт майна як вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, та заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов'язані із державною реєстрацією прав та обтяжень на дану земельну ділянку.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, а тому таке забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку та заборона вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси інших осіб не будуть порушені, оскільки ОСОБА_2 , як власник майна має усі правомочності щодо нього, окрім розпорядження, яке є тимчасовим.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до ч.4. ст.152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 244, 259-261 ЦПК України, суд,-
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Максима Леонідовича про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області.
Заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов'язані із державною реєстрацією прав та обтяжень на земельну ділянку, кадастровий номер 0722885000:02:001:3883, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с. Гаразджа Луцького району Волинської області.
Копію ухвали направити у Луцький відділ Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А) для забезпечення виконання ухвали та вжиття заходів, передбачених даною ухвалою.
Відповідно до п. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Про результати виконання ухвали повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дата складення повного тексту ухвали 03 травня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк