Справа № 159/1528/23
Провадження № 2/159/558/23
04 травня 2023 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» про стягнення заборгованості при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач, обґрунтовуючи вимоги, пояснює, що в період з 27.12.2018 по 26.12.2022 працювала в ТзОВ «УКРДОРС» оператором. 26.12.2022 її звільнено з роботи за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні відповідач не провів повністю розрахунок. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку.
Заперечення відповідача.
Відповідач визнає існування боргу. Просить зменшити розмір відшкодування за час затримки розрахунку, з огляду, зокрема, на труднощі підприємства в умовах воєнного стану.
Мотивувальна частина рішення.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно витягу з трудової книжки, позивач працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» з 26.12.2018 та була звільнена 26.12.2022, на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін.
В день звільнення належні позивачу суми не були виплачені повністю.
Відповідач, надавши документи щодо розміру заборгованості, довів, що заборгованість складає 16851,66 грн. Позивач у відповіді на відзив не заперечує цієї суми заборгованості.
Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суду належить вирішити питання про розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку.
Для визначення цього розміру необхідно визначити середньоденний заробіток, який належить розрахувати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.
Відповідач, на підставі наданих ним документів, розрахував цей розмір і визначив його у 479,36 грн. ((9990,73 грн. + 4389,96 грн.) : (18+12) = 479,36 грн.).
Позивач у відповіді на відзив не заперечила такий розрахунок.
Число робочих днів за період з 27.12.2022 (з дня звільнення) по 04.05.2023 становить 93 дні.
Сума середнього заробітку за вказаний період складає: 479,36 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 93 = 44580,48 грн.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до позиції Палати, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
На основі цих висновків, керуючись принципами розумності, справедливості і пропорційності, беручи, зокрема, до уваги загальновідомі особливі умови, в які зараз потрапило підприємство внаслідок воєнного стану, які значною мірою сприяли виникненню заборгованості, час існування заборгованості, її розмір, розумною, компромісною сумою відшкодування позивачу суд вважає 16000 грн., яка є близькою до суми заборгованості.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач подала договір про надання правової допомоги від 15.03.2023, акт виконаних робіт та розрахунок вартості виконаних робіт правничої допомоги від 22.03.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера № 23/03 від 22.03.2023 на суму 2000 грн.
З відповідача на користь позивача слід стягнути також судовий збір.
Керуючись ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ст.47, 116, 117 КЗпП України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в користь ОСОБА_1 16851 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) гривню 66 копійок, заборгованих при звільненні.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в користь ОСОБА_1 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок відшкодування за час затримки розрахунку.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на сплату судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в дохід держави судові витрати у справі в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий:С. Л. ПАНАСЮК