154/3862/22
1-кп/154/187/23
03 травня 2023 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022035510000495 від 02.10.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сновськ, Крюківського району, Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, не працюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
У 2022 році (точна дата та час не встановлені), ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на пособництво у підробленні тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та довідки військово-лікарської комісії, які видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, звернувся до невстановленої особи, з якою заздалегідь домовився про виготовлення вказаних документів.
При цьому, ОСОБА_4 , розуміючи, що вказані тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідка військово-лікарської комісії будуть підроблені, реалізуючи свій злочинний намір, у невстановлений спосіб надав свої персональні дані особи для внесення відомостей у тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідку військово-лікарської комісії, яке в сукупності з іншими документами надає право перетнути державний кордон України у період дії правового режиму воєнного стану.
У подальшому, невстановлена особа, використовуючи реквізитні дані ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України, у невстановлені час та місці, у невстановлений спосіб, умисно виготовила підроблені офіційні документи - тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 від 21.10.2021, та довідку військово-лікарської комісії № 1/2917 від 21.10.2021, вказавши в них завідомо недостовірні відомості про непридатність ОСОБА_4 до проходження військової служби в Збройних силах України, а також посвідчила його печаткою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », після чого передала тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 від 21.10.2021, та довідку військово-лікарської комісії №1/2917 від 21.10.2021 ОСОБА_4 .
Окрім цього, 01 жовтня 2022 року, близько 18 год 30 хв, ОСОБА_4 , під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг» Волинської митниці Держмитслужби, що за адресою: вулиця Левінцова, 60, м. Устилуг Волинської області, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного візу, який не має права перетину державного кордону України у період дії правового режиму воєнного стану, в порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Закону України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, з наступними змінами, з метою незаконного перетину державного кордону України, надав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблені документи, а саме підроблене тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 від 21.10.2021 та довідку військово-лікарської комісії № 1/2917 від 21.10.2021, видані на ім'я ОСОБА_4 , які ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), не видавалися та не посвідчувалися, чим використав завідомо підроблені документи.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю, пояснив про обставини їх вчинення, які є аналогічними тим, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх. У скоєному щиро каявся, просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються.
Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю встановлена в ході судового провадження, та його дії правильно кваліфіковані: за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, як надання засобів, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками (пособництво), у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який звільняє від обов'язків, з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, характер та ступінь участі його у вчиненні кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини та щиросердному розкаянні, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину.
Як обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Водночас, суд приходить до висновку, що встановлені судом ряд обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, відсутність даних про негативну характеристику обвинуваченого, його поведінку після вчинення даних кримінальних правопорушень, зокрема, що нових злочинів та правопорушень не вчиняв, дані правопорушення не спричинили жодних тяжких наслідків, - істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а тому при призначенні покарання за ч. 3 ст. 358 КК України є підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України, у виді штрафу.
Вищенаведені обставини вказують на можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 призначенням більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України, у виді штрафу.
Також суд прийшов до висновку про призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 358 КК України у межах санкції цієї статті, у виді штрафу.
На думку суду, застосування ст. 69 КК України та призначення покарання у виді штрафу, буде необхідним, достатнім і відповідати основній меті покарання - виправлення засудженого та запобіганню ним та іншими особами вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання і вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05.10.2022, слід скасувати.
Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у виді штрафу в розмірі 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 30 600 (тридцять тисяч шістсот) гривень;
- за ч.4 ст.358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 30 600 (тридцять тисяч шістсот) гривень.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05.10.2022 - скасувати.
Речові докази у справі: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 від 21.10.2021 та довідку військово-лікарської комісії № 1/2917 від 21.10.2021, видані на ім'я ОСОБА_4 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Головуючий ОСОБА_1